Отмечен факт, что войну Советскому Союзу, кроме Германии, 22 июня 1941 г. объявили Италия и Румыния, 26 июня - Финляндия, 27 июня - Венгрия, несколько позднее - правительства Словакии и Хорватии; с Берлином тесно сотрудничали Япония, Болгария, Испания, Франция. Рассмотрена главная цель антикоминтерновского пакта - создание коалиции фашистских государств и их сателлитов, которые принимали участие в осуществлении плана "Барбаросса". Показано, что каждый из союзников фашистской Германии, принимая решение об участии в "крестовом походе" на Восток, стремился достичь своих целей. Проанализированы итоги Второй мировой войны, констатировано, что Германия не достигла желаемого, а армии Румынии, Венгрии, Италии, Словакии, Финляндии закончили войну, находясь в рядах антигитлеровской коалиции. Освещен вопрос координации взаимоотношений государств, заключивших антикоминтерновский пакт, сделан вывод, что за годы войны так и не появились ни стройная система взаимоотношений, ни единый штаб, ни орган снабжения или пропаганды; коалиция агрессивного блока не имела внутренней целостной связи, отсутствовали взаимопонимание, взаимопомощь, боевое содружество.

Раскрыта роль армий союзников Германии в войне против СССР 1941 - 1945 гг.: Италии, Румынии, Финляндии, Венгрии, Словакии, Хорватии, Испании, Франции.

Освещена деятельность преступной организации ХХ века - многонационального подразделения Ваффен-СС, состоящего из 38-ми танковых, пехотных и мотопехотных дивизий общей численностью свыше 1 млн. солдат - представителей почти 30-ти национальностей.

На підставі матеріалів архівів України, Німеччини, США, Польщі, Білорусії, Чехії, а також численних публікацій у книгах, журналах і газетах охарактеризовано українські національні військові підрозділи, частини та з'єднання, що діяли на боці німецької армії в роки Другої світової війни. Висвітлено історію національних легіонів, допоміжних охоронних частин, батальонів Українського Визвольного Війська (УВВ), дивізії "Галичина", юнацьких протиповітряних та інших формацій, створених з українців. Розглянуто особливості їх використання німецькими установами як допоміжного фактора для здійснення психологічної війни і воєнних дій проти Радянського Союзу.

На основе материалов архивов Украины, Германии, США, Польши, Беларуссии, Чехии, а также многочисленных публикаций в книгах, журналах и газетах охарактеризованы украинские национальные подразделения, части и соединения, воевавшие на стороне немецкой армии в годы Второй мировой войны. Освещена история национальных легионеров, вспомогательных охранных частей, батальонов Украинского Освободительного Войска (УОВ), дивизии "Галиция", юношеских противовоздушных и других формаций, сформированных из украинцев. Рассмотрены особенности их использования немецкими учреждениями как вспомогательного фактора в осуществлении психологической войны и военных действий против Советского Союза.

Зроблено спробу розгляду історії створення та застосування підрозділів східних легіонів німецьких збройних сил у роки Другої світової війни.

Розглянуто участь військових формувань Словаччини у реалізації німецького плану нападу на Радянський Союз. Детально розглянуто бойову діяльність "Швидкої Групи", що оперувала на українських землях упродовж літа 1941 р. Особливу увагу звернуто на діяльність словацьких авіаційних підрозділів.

Розглянуто проблеми ставлення Організації Українських Націоналістів і командирів Української Повстанської Армії до формування німецькими окупантами на території України дивізії "Галичина". Проаналізовано історичні джерела німецьких, російських і польських архівів, монографії та наукові праці вчених.

Досліджено питання військової співпраці східних європейців з Третім Райхом протягом Другої світової війни. Закладено нове підгрунтя у дискусію навколо проблеми східноєвропейських військових формувань у збройних силах Німеччини та проаналізовано стислу історію подібних іноземних формацій у збройних силах інших країн упродовж того самого періоду. Зроблено важливий внесок до розуміння цієї складної наукової проблеми.

Досліджено питання військової співпраці східних європейців із Третім Райхом протягом Другої світової війни. Закладено нове підгрунтя у дискусію навколо проблеми східноєвропейських військових формувань у збройних силах Німеччини та проаналізовано стислу історію подібних іноземних формацій при збройних силах інших країн упродовж того самого періоду. Зроблено важливий внесок у розуміння цієї складної наукової проблеми.

Комплексно досліджено причини й умови виникнення, особливості організації, підготовки та наслідки застосування іноземних добровольчих формувань німецьких збройних сил, зокрема, мусульманських. Порівняно їх окремі частини, до складу яких входили представники різних народів, які визнавали іслам. Висвітлено зміст поняття мусульманських формувань у німецьких збройних силах та їх роль у Другій світовій війні.

Вперше здійснено комплексне дослідження діяльності українських військових формувань Збройних сил Німеччини та теренах Рейхскомісаріату "Україна" в період Другої світової війни. На підставі широкої джерельної бази відтворено особливості військового співробітництва місцевого населення з окупаційним режимом. З'ясовано причини та мотиви вступу українців до окупаційних збройних формувань. Висвітлено форми та методи залучення добровольців з числа місцевого населення до служби у військових формуваннях III Рейху. Відтворено механізм формування, місце та способи використання українських підрозділів у системі окупаційного режиму.

Висвітлено організацію та діяльність українських допоміжних військових формувань Збройних сил Німеччини на території райхскомісаріату Україна в 1941 - 1943 рр. Розглянуто структуру, чисельність, озброєння, підпорядкування та повсякденну роботу українських частин, принципи їх комплектування та матеріального забезпечення. Показано, що комплектування добровольних частин німецької армії відбувалося за рахунок здебільшого випадкових людей під прямим чи непрямим тиском. Їх бійці вступом до німецької армії та поліції реалізували власну стратегію виживання, матеріального добробуту, боротьби з більшовизмом, і до останніх місяців війни не одержали жодних далекосяжних політичних цілей чи інших підстав для тіснішого пов'язання власного майбутнього з соціал-соціалізмом. Добровольці складали дрібні підрозділи та частини з німецьким керівним складом, займали виключно нижчі щабелі силових структур і не мали жодного впливу на діяльність системи в цілому.

Корпусна артилерія - штатна артилерія армійського корпусу. У часи Другої світової війни (далі - війни) головними завданнями її були: боротьба з артилерією та мінометами противника, ураження пунктів управління, резервів та інших цілей у глибині розташування противника, а також руйнування окопів, траншей та інших оборонних споруджень польового типу. Корпусна артилерія озброювалася гарматами та гаубицями калібру більше 100 мм. Мета статті - розгляд основ створення, ТТХ корпусних артилерійських систем армій СРСР та Німеччини, а також аналіз бойового застосування радянської корпусної артилерії на початку війни. В результаті дослідження розглянуті позитивні та негативні якості радянських та німецьких корпусних артилерійських систем, а також виявлені причини невдалого бойового застосування корпусної артилерії на початку війни.

Розглянуто особливості формування, інструменталізації та репрезентації воєнного досвіду в колективній та індивідуальній пам'яті ветеранів дивізії Ваффен СС "Галичина". Детально висвітлено, як під впливом різних чинників відбувалося становлення колективної ідентичності дивізійників у діаспорі та в радянському суспільстві, що показало важливість пам'яті та ідентичності як консолідуючих агентів для подолання зовнішніх загроз. Результатом стало, з одного боку, поєднання глорифікації власного воєнного досвіду як "борців за волю України" та його віктимізації як жертв радянського режиму, з іншого - замовчування чи забування незручного минулого. Досліджено інструменталізацію такого бачення минулого в межах Братства колишніх вояків 1-ої УД УНА (в Україні - Галицького братства) через відповідну діяльність, меморіальні практики та церемонії вшанування спільної пам'яті. Індивідуальна пам'ять завжди багатша за спрощені образи колективної пам'яті. Відтак, через вписування індивідуальних мотивацій в загальний контекст на різних етапах набору, вступ до дивізії розглянуто як найважливішу стратегію виживання, якою керувалися в умовах війни. Охарактеризовано повсякденне життя та чинники, які визначали морально-психологічний стан дивізійного вояцтва.