Досліджено зарубіжну допомогу як чинник зовнішньої політики США, що застосовується з метою забезпечення національних інтересів країни у системі міжнародних відносин. Здійснено критичний аналіз новітніх тенденцій потенціалу зарубіжної допомоги в контексті міжнародного розвитку. Доведено, що за умов глобалізації, яка поглиблює взаємозалежність акторів міжнародних відносин, проблема асиметричності розвитку отримує глобальний вимір, що змушує розвинуті країни відмовлятися від традиційних практик надання зарубіжної допомоги та шукати нові підходи для покращання її ефективності. Констатовано, що напрями та види американської зарубіжної допомоги зумовлені стратегічними інтересами США та переорієнтацією цих інтересів під впливом соціально-економічних, політичних факторів і пріоритетів у сфері реалізації зовнішньої політики та національної безпеки держави. Підтверджено зв'язок стратегічних інтересів США в Україні з напрямами американської зарубіжної допомоги та доведено, що вона має вагомий вплив на українські політичні та соціально-економічні реалії.

Досліджено політику США та ЄС у сфері управління міжнародними фінансами. Встановлено, що глобалізація визначає базові події та тенденції сучасного світу, а економічна сфера суспільного життя є її основою. За цього всі сучасні світові процеси невіддільні від політики, яку проводять провідні суб'єкти міжнародних відносин. Провідними акторами сучасних міжнародних відносин є США та ЄС, оскільки, переважно вони здійснюють функцію управління міжнародними фінансами сучасного світу. Аналіз політики, яку проводять ЄС та США в період 2008 - 2011 рр., демонструє, що заходи, вжиті кожним з даних суб'єктів, були близькі за змістом і кооперативні в окремих ситуаціях. Крім того, вони дозволяють даним суб'єктам зберегти позиції лідерів у сучасній системі міжнародних відносин. Найбільш імовірним варіантом розвитку подій у сфері управління міжнародними фінансами сучасного світу можна назвати поступове посилення системи управління світовими фінансами з боку провідних суб'єктів за участю інших світових акторів, механізмами які використовуються США та ЄС у кризовий період.

Досліджено теоретичні, методологічні та практичні аспекти зовнішньої політики США в контексті впливу стереотипних уявлень. Розкрито зміст стереотипів за допомогою використання політичної риторики, їх роль у формуванні політики американських президентів на зовнішній арені від Г. Трумена до Дж. Буша-старшого. Висвітлено процеси формування політичних стереотипів. Увагу зосереджено на тому, як система стереотипів під впливом політичної традиції позначається на змінах зовнішньополітичного курсу Сполучених Штатів.

Исследованы теоретические, методологические и практические аспекты внешней политики США в контексте влияния стереотипных представлений. Раскрыто содержание стереотипов с помощью использования политической риторики, их роль в формировании политики американских президентов на внешней арене с Г. Трумена до Дж. Буша-старшего. Освещены процессы формирования политических стереотипов. Внимание сосредоточено на том, каким образом система стереотипов под влиянием политической традиции обозначается на изменениях внешнеполитического курса Соединенных Штатов.

Розглянуто характерні особливості внутрішньополітичного контексту американської зовнішньої політики, досліджено вплив внутрішньої ситуації на формування міжнародної стратегії адміністрації Обами. Проаналізовано впливи електоральної політики, Конгресу та спільноти національної безпеки США на прийняття окремих зовнішньополітичних рішень американської адміністрації.

Розкрито особливості зовнішньополітичного іміджу держави, висвітлено роль електронного PR як сучасного та ефективного інструменту його формування. Охарактеризовано основні інструменти електронного PR, що використовуються у разі здійснення іміджевих комунікацій. Проаналізовано досвід США та України в цій сфері.

Проанализирован политический миф о "распространении демократии" как ключевой идейной составляющей современной внешнеполитической стратегии гегемонизма Соединенных Штатов Америки. Рассмотрены базовые этапы исторического развития идеи американского мессианизма и технология конструирования мессианской политической мифологии о целях и методах "распространения демократии".

Вперше проаналізовано публічний дискурс американських президентів, його вплив на практичну діяльність та зовнішню політику Сполучених Штатів упродовж 1945 - 2012 рр. Показано, що використання риторики очільниками США істотно впливає на формування зовнішньополітичного курсу і обумовлює необхідність його практичної реалізації. Простежено динаміку публічних виступів Г. Трумена, Д. Ейзенхауера, Дж. Кеннеді, Л. Джонсона, P. Ніксона, Дж. Форда, Дж. Картера, Р. Рейгана, Дж. Буша-ст., Б. Клінтона, Дж. Буша-мол. та Б. Обами. Розкрито роль риторики у формуванні і реалізації зовнішньої політики Вашингтона на глобальному, регіональному та локальному рівнях. Розроблено концепцію, яка грунтується на визнанні діалектичного зв'язку зовнішньої політики Вашингтона з публічним дискурсом американських президентів. Встановлено реальну роль і функції риторики та ступінь її впливу на формування, прийняття і реалізацію зовнішньополітичних рішень. Запропоновано авторську постановку проблеми, що полягає у комплексному вимірі (з домінантою прагматичного та синергетичного підходів) зовнішньої політики США.

Досліджено цілісну картину аналітико-прогностичного супроводу зовнішньої політики CША на всіх етапах його еволюції, сформульовано максимально точну оцінку ефективності впливу стратегічного прогнозування на вироблення й оцінювання зовнішньополітичного курсу США, міжнародні відносини та світ-систему загалом. Вперше в українській політичній науці стратегічне прогнозування розглянуто, як окрему субдисципліну в системі політичної науки і освіти, як міжгалузевий дискурс виявлення ключових параметрів реальної міжнародної політичної ситуації та тенденцій її майбутнього розвитку. Поряд із цим, специфіка стратегічного прогнозування у зовнішній політиці США випливає з необхідності динамічно реагувати на зміни за умов міжнародних трансформацій. Обгрунтовано, що стратегічне прогнозування, зокрема, в США - це комплексний механізм концептуального, програмного та технічного забезпечення суперечності, які є джерелом їх розвитку, з'ясовано характер і тенденції змін. На підставі цього передбачено та сформульовано практичні рекомендації щодо формування реальної практичної політики, включаючи державний та недержавний сегменти функціонування останньої. Встановлено, що специфічною ознакою "мозкових центрів" США як суб'єктів дослідження публічної політики є їх маркетингове спрямування, яке визначається тим, що вони працюють на особливому ринку послуг - ринку політичного та стратегічного аналізу та прогнозування. Із метою створення перспективних прогнозів запропоновано максимально об'єктивні й аргументовані рекомендації щодо використання старих і створення нових моделей діяльності "мозкових центрів" США та запропоновано обгрунтування концептуального характеру стосовно нових ознак і характеристик моделі партнерського співробітництва США - Україна.

Дисертаційну роботу присвячено комплексному дослідженню еволюції сучасної зовнішньої політики США у поєднанні теоретичних і прикладних аспектів. Концепція дослідження побудована на цілісному аналізі причинно-наслідкових взаємозв’язків між сутнісними трансформаціями зовнішньополітичної парадигми Америки та результатів їх практичного втілення. Комплексно проаналізовано ключові складові доктринального змісту, внутрішньо- та зовнішньополітичні імперативи формування та реалізації зовнішньої стратегії США в її динамічному розвитку впродовж діяльності республіканської та демократичної президентських адміністрацій. Сучасну зовнішню політику США розглянуто як комплексний феномен, який формується як під впливом об’єктивних обставин історичного процесу, міжнародно-системних трансформацій та глобального розвитку, так і під тиском внутрішніх факторів, зокрема, впливу громадської думки та міжпартійної боротьби всередині американського соціуму. Проаналізовано специфіку еволюції підходів американського істеблішменту щодо оцінювання зовнішніх викликів і шляхів реалізації національних інтересів в глобальному та регіональних масштабах дії.

Охарактеризовано теоретичні підходи до дослідження впливу інформаційно-комунікаційних технологій на міжнародні відносини та проаналізовано використання соціальних медіа у сучасній зовнішньополітичній практиці США, Європейського Союзу та Росії.

З’ясовано сучасну роль Конгресу в процесі формування і реалізації зовнішньополітичної стратегії США. Визначено місце Конгресу в системі зовнішньополітичного механізму США, здійснено аналіз повноважень Конгресу США у сфері зовнішньополітичної діяльності. Досліджено вплив Конгресу США на формування та реалізацію зовнішньополітичних стратегій адміністрацій Дж. Буша-молодшого та Б. Обами. Здійснено аналіз співпраці Президентів США з Конгресом і механізмів підтримки американським законодавчим органом ключових ініціатив обох президентів. Розкрито особливості формування й реалізації європейського, тихоокеанського та близькосхідного векторів зовнішньополітичної стратегії США й окреслено перспективи участі Конгресу США в формуванні та реалізації зовнішньополітичної стратегії адміністрації Д. Трампа з урахуванням переваги республіканців у обох палатах Конгресу 115 скликання (2017 - 2018 рр).

Мета - дослідження еволюції політики США в період президентства Дж. Буша - мол. та Б. Обами за основними зовнішньополітичними напрямами. Головними течіями в теорії міжнародних відносин у США залишались реалізм та лібералізм, але з 1980-х pp. вони поступово змінювали свою "класичну" форму. Ліберальний інтернаціоналізм має унікальний статус, оскільки є не тільки одною з провідних шкіл міжнародних відносин, але й офіційною ідеологію США. Дослідження школи ліберального інтернаціоналізму дають змогу вивчати різновиди концепції світового порядку, що панує в американському суспільстві попри будь-які зміни керівництва. Серед основних напрямів зовнішньої політики адміністрації Буша можна виділити так званий Великий Близький Схід, відносини з Європейським Союзом, країни Латинської Америки, БРІК. Мета розгрому "вісі зла" будь-якими методами суттєво звужувала можливість маневру й призвела до падіння міжнародного авторитету Буша. Буш залишив у спадок дуже напружені відносини з Іраном, отже, адміністрації Обами довелось починати з тези про необхідність докорінної зміни зовнішньополітичної стратегії країни й можливість "перезавантаження" відносин з великими регіональними державами. Зовнішньополітичні пріоритети США за Обами відрізнялися від періоду правління Буша. Нова стратегія глобального лідерства за демократами могла бути реалізована шляхом збереження провідних позицій США в основних міжнародних інститутах (ООН, МВФ, СОТ, НАТО), керівництва регіональними процесами та організації двосторонніх зв’язків з провідними державами світу, що не входять до воєнно-політичних союзів під егідою США - Китаєм, Індією та Росією. Результати адміністрації Обами були контроверсійними. Владна система США гарантує: дії президента обмежені мережами влади, урядовими та неурядовими. Система вибудувана так, щоб насамперед забезпечити правонаступність політики адміністрацій, не зважаючи на їх партійну приналежність та індивідуальні уподобання. Додатковим чинником було те, що Обама вважав головним обов’язком подолання економічної кризи; зовнішня політика займала другорядне місце порівняно з економікою та іншими внутрішньополітичними питаннями.

Мета - дослідження "доктрини Обами" та її впливу на політику США за основними зовнішньополітичними напрямами. Методи - історичний, соціологічний, нормативно-ціннісний, порівняльний, критичний. Проаналізовано концептуальні основи політики Барака Обами та відповідно створено авторську версію еволюції зовнішньої політики США з урахуванням відповідності "доктрини Обами" історично вкоріненим в США принципам "великої стратегії". Подано пропозиції для удосконалення зовнішньополітичної стратегії України відповідно до законів міжнародної системи та розуміння ролі України в цій системі, впроваджено у науково-дослідній сфері, навчальні курси з політології.