Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198.558.088

Рубрики:

Переломи кісток гомілки

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.148-588.3

Рубрики:

Пошкодження кісток і суглобів

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Травматичний токсикоз змодельовано експериментально шляхом тривалого розчавлювання м'яких тканин стегон щурів. Функціональний стан (ГГНС) визначено за рівнем кортикостерон-реалізуючого фактора, АКТГ, 11-ОКС у надниркових залозах та плазмі крові, а також кортикостерону, альдостерону і дезоксикортикостерону в тканинах печінки та нирок. У результаті дослідження встановлено важливу роль ендотоксемії в патогенезі розладнань ГГНС у явищах шоку. Показано, що ендогенна інтоксикація підсилює викид до крові нейромедіаторів та гормонів. Разом з тим вона пригнічує процеси їх біосинтезу. Під час шоку розвивається недостатність надниркових залоз. Зниження утилізації стероїдних гормонів тканинами обумовлює також позанадниркову недостатність. Остання відображає факт розвитку поліорганної недостатності. Блокування пускових факторів певним чином і підтримка (або протезування) органів, які втягнуто в поліорганну недостатність, мають важливе практичне значення для ефективного лікування постраждалих.

Вивчено структуру відкритих пошкоджень кисті, рівень інвалідності та характер помилок при наданні першої допомоги потерпілим з відкритою травмою кисті. Для покращання результатів лікування відкритої травми кисті обгрунтовано необхідність випуску методичних рекомендацій з тактики хірургічного лікування відкритої травми кисті у працівників сільського господарства; оснащення травматологічних відділень шовним матеріалом та інструментарієм для операцій та ін.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.197

Рубрики:

Пошкодження таза і промежини

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198.43-5

Рубрики:

Пошкодження плеча

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано незадовільні результати лікування травм гомілковостопного суглоба, які обумовлюють у віддаленому періоді необхідність його артродезування, а також вивчено результати виконаного артродезу. У всіх хворих у віддалені терміни відзначено значні анатомічні зміни тканин суглоба з вираженими ознаками деформівного артрозу. Всім хворим, які були піддані аналізу, виконано артродез гомілковостопного суглоба з використанням чотирьох методик. За оцінкою остаточних результатів лікування відзначено, що у 97,4 % випадків сформувався анкілоз. У цьому випадку у 17,9 % хворих клінічно та рентгенологічно залишились залишкові деформації. У хворих із резектованим дистальним відділом малогомілкової кістки розвивалась пронаційно-вальгусна деформація стопи у зв'язку з виключенням напрямної та опорної функцій зовнішньої кісточки.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458

Рубрики:

Травматологія і ортопедія

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.1

Рубрики:

Травматологія

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі особистого досвіду та даних літератури репрезентовано сучасні аспекти трансплантації кісткової тканини для заміщення залишкових остеомієлітичних порожнин у довгих тканинах. Біохімічними, імуноморфологічними і гістоморфологічними дослідженнями розглянуто доцільність використання прокаленої ало- і ксеногубчатої кісткової тканин для заповнення остеомієлітичних порожнин у клініці. Доведено, що прокалена ксеногубчата тканина біосумісна, їй притаманні гарні пластичні та низькі імуногенні властивості, а у поєднанні з демінералізованим алогенним кістковим матриксом дозволяє покращити кінець лікування порівняно з монокомпонентною кістковою пластикою.

На основі аналізу біомеханічної інформації щодо ходіння понад 200 хворих з ураженнями кульшового і колінного суглобів доведено можливість і доцільність використання статистичних біомеханічних параметрів ходіння для оцінки функціонального стану крупних суглобів нижніх кінцівок. Нові інформативні біомеханічні параметри, які характеризують варіативність вертикальної складової реакції опори від кроку до кроку під час ходіння, за своєю чутливістю до ступеня ураження крупних суглобів нижніх кінцівок істотно перевершують відомі параметри, які застосовуються у ході традиційних досліджень. Висока чутливість нових інформативних параметрів дозволяє вирішити проблему виявлення початкових стадій травматолого-ортопедичної патології. Об'єктивну біомеханічну інформацію, одержану на основі аналізу статистичних закономірностей патологічного ходіння, поряд з морфологічними, клінічними та рентгенологічними ознаками захворювань мона використовувати для діагностики функціонального стану крупних суглобів нижніх кінцівок.

Багаторічні дослідження колінного суглоба дозволили виявити та математично обгрунтувати виникнення у диспластичному суглобі взаємозв'язаних торсійних та фрикційних сил у залежності від значення пресійних сил. Доведено, що у стані варусної деформації у колінному суглобі виникають та прогресують гіперпресійні сили, які викликають зношування, а гіперфрикційна сила призводить до руйнування суглоба.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.148.83-588.3

Рубрики:

Переломи

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Компенсованість хребта хворих на сколіоз є важливою біомеханічною характеристикою, яка визначає механізми регуляції вертикального стояння і описується через співвідносини лінії дії загального центру мас та хребта. Методика її вивчення включає фотографування хворого у момент запису стабілографічних параметрів при двохопорному стоянні та функціональних пробах у вигляді одноопорного стояння. Аналізуються дані рентгенометричних просторових і стабілографічних параметрів 41 хворого з компенсованими та 31 хворого - з декомпенсованими сколіотичними деформаціями хребта. У цих останніх виявляються більш виражені переміщення тулуба і таза відносно лінії ЗЦМ та переміщення проекції ЗЦМ на опорній поверхні при виконанні функціональних проб. Наявність цих кінематичних асиметрій дає підставу припустити існування асиметричних динамічних зусиль, які діють в хребті хворих на виникнення сколіозу та сприяють прогресуванню сколіотичних деформацій. Декомпенсація є несприятливим біомеханічним фактором, який приводить до прогресування сколіотичних деформацій і який необхідно враховувати при плануванні лікувальних заходів.

Досліджено збереження оперативної корекції компенсованих і декомпенсованих сколіотичних деформацій хребта, досягнутої за умов використання металоконструкцій в зіставленні з механізмами регуляції вертикального стояння у 63 хворих до оперативного лікування і через 2 роки після нього. Встановлено, що найбільші величини збереження оперативної корекції супроводжуються поліпшенням урівноваженості хребта після операції, яка проявляється у наближенні краніального і каудального відділів хребта і вершини викривлення до лінії дії ЗЦМ, зменшенні вершинно-базисного кута. Біомеханічна суттєвість зв'язку урівноваженості хребта зі збереженням його операційної корекції полягає в зменшенні асиметричної дії мас тулуба відносно опорних структур хребта і використаних металоконструкцій. Післяопераційна урівноваженість компенсованих деформацій хребта досягається пропорційною корекцією основного викривлення і противикривлень, а декомпенсованих - відносною гіперкорекцією противикривлень.

Розглянуто біомеханічну модель проксимального міжфалангового суглоба пальця кисті у нормі та у разі внутрішньосуглобового перелому, яка дозволяє визначити напрям силової дії для компенсації зміщення фрагмента суглобової поверхні. Для розрахунків використано метод розв'язання контактних задач математичної пружності. Встановлено, що для успішного лікування внутрішньосуглобових переломів потрібно дозоване направлене витягнення.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.250.401-3

Рубрики:

Остеохондроз хребта

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати лікування пацієнтів із гнійно-некротичними процесами, що набули розвитку у компонентах кульшового суглоба та параартикулярних тканинах після оперативних втручань з приводу травматичних пошкоджень проксимального відділу стегнової кістки та дистрофічних процесів. Доведено: тяжкі ускладнення - наслідок несвоєчасного застосування активної хірургічної тактики та комплексної терапії, спрямованої на ліквідацію запального процесу та відновлення гомеостазу організму.

С помощью рентгеновской дифрактометрии и сканирующей электронной микроскопии, а также в эксперименте на 16 животных (кроликах) изучены свойства и возможности остеоинтеграции имплантатов из титана без и с покрытиями из корундовой и гидроксилапатитной керамики (градиентным, двухслойным и из смеси этих керамик). Оказалось, что были выражены процессы остеогенеза и интеграции материала покрытия с костной тканью вокруг титановых имплантатов с керамическим покрытием, причем наилучшие показатели имели имплантаты с керамическим градиентным покрытием.

Освещен клинический опыт использования блокирующего интрамедуллярного металлополимерного остеосинтеза (БИМПО) у 63 больных с диафизарными переломами большеберцовой кости. Особое внимание уделено снижению травматичности оперативных вмешательств, максимальному сохранению мягких тканей и кровоснабжения отломков. Разработаны и внедрены клинико-биомеханические варианты БИМПО: динамический, статический и детензионный, а также открытый, полуоткрытый и закрытый способы их выполнения. Изучение отдаленных результатов у 56 больных в сроки от 10 месяцев до 3 лет показало отличные и хорошие исходы.