Індекс рубрикатора НБУВ: Р410-2 + Р415-2

Рубрики:

Хвороби систем кровообігу і лімфообігу

Хвороби ендокринної системи і обміну речовин

Шифр НБУВ: Ж16789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Изучено содержание анандамида в гипоталамусе сирийских хомячков с экспериментальным метаболическим синдромом и хроническим эмоциональным стрессом. Показано, что как при экспериментальном метаболическом синдроме, так и при хроническом социальном стрессе в гипоталамусе наблюдается возрастание содержания эндогенного лиганда каннабиноидных рецепторов - анандамида, который принимает участие в регуляции пищевого поведения, как орексигенный фактор. Таким образом, продолжение гиперфагии при возрастании массы тела в условиях использованных моделей может быть связано с развитием лептинорезистентности и прекращением торможения лептином деградации орексигенного эндоканнабиноида анандамида.

Изучено содержание общих липидов, свободного и этерифицированного холестерола в стенке аорты крыс при остром оксидативном и нейрогенном стрессе, и хомячков при хроническом социальном стрессе и экспериментальном метаболическом синдроме. Как видно из полученных данных, как химический, так и эмоциональный стресс, а также метаболический синдром вызывали возрастание в стенке аорты содержания общих липидов, а также свободного и этерифицированного холестерола. Проведенные исследования позволяют сделать вывод о проатерогенности исследуемых состояний.

Досліджено функціональну роль метаболізму ліпідів та його регуляції за станів, за яких підвищується ризик виникнення атеросклерозу - метаболічного синдрому та стресу. Розглянуто шляхи корекції таких змін. Відзначено важливість наведених даних для з'ясування механізмів розвитку проатерогенних наслідків метаболічного синдрому та стресу. Показано, що серед загальних особливостей розвитку проатерогенних змін гіперліпідемія, зокрема, гіпертриацилгліцеролемія, зміни метаболізму ліпопротеїнів у крові, зокрема активація переносу естерів холестеролу та печінкової ліпази, а також характерні зміни гормонального фону, а саме: наростання вмісту інсуліну та резистентності до нього, зростання вмісту лептину та лептинорезистентності, прогресуюча гіперкортизолемія. Доведено, що лептинорезистентність за умов метаболічного синдрому призводить до гіперфагії шляхом гальмування розпаду ендоканнабіноїда анандаміду в гіпоталамусі. Показано, що у хом'ячків-самців розвиток інсуліноресистентності зумовлений зростанням продукції гуморальних факторів жирової тканини, у самиць - зростанням секреції глюкокортикоїдів. Відзначено, що у самиць розвиток проатерогенних змін метаболізму за умов експериментального синдрому розпочинається прогресуванням інсулінорезистентності, яка зумовлює розвиток інших патогенних чинників. Показано, що з метою послаблення проатерогенних змін метаболізму можна застосовувати антиоксидантні комплекси, зокрема субстанції, одержані з винограду культурного, що мають значну антиоксидантну, а також фітоестрогенну та стрес-протекторну активності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415-29

Рубрики:

Хвороби ендокринної системи і обміну речовин

Шифр НБУВ: Ж24977 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено ефект сполуки ПЕ 0607 на рівень С-реактивного білка у сироватці крові щурів із метаболічним синдромом (МС) на тлі гіпоестрогенії. Встановлено, що введення речовини ПЕ 0607 нормалізує концентрацію С-реактивного білка у оваріоектомованих щурів із МС. Одержані результати обгрунтовують перспективність подальшого дослідження похідного 17бета-естрадіолу як потенційного засобу для фармакологічної корекції основних складових метаболічних порушень, притаманних постменопаузальному МС.

Исследован эффект вещества ПЕ 0607 на уровень С-реактивного белка в сыворотке крови крыс с метаболическим синдромом (МС) на фоне гипоэстрогении. Установлено, что введение вещества ПЕ 0607 нормализует концентрацию С-реактивного белка у овариоэктомированних крыс с МС. Полученные результаты обосновывают перспективность дальнейшего исследования производного 17бета-эстрадиола как потенциального средства для фармакологической коррекции основных составляющих метаболических нарушений, характерных постменопаузальному МС.

Досліджено імуноферментний вміст тиротропіну, тиреоїдних гормонів і пролактину в плазмі крові контрольних і пренатально стресованих щурів після введення T-активіну. Встановлено, що пренатальний стрес модифікує реакцію трийодтироніну та пролактину на тимічні пептиди.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.520.43-59 + Р415-2

Рубрики:

Хірургічне лікування жовчнокам'яної хвороби (холелітіазу)

Хвороби ендокринної системи і обміну речовин

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розвиток карбонільного стресу як результат гіперпродукції альдегідів є наслідком, головним чином, двох процесів: перекисного окиснення ліпідів і неферментативного глікозилювання протеїнів. Припущено, що пул ендогенних альдегідів може суттєво впливати на кінцеві показники оксидативного стресу. Мета роботи - з'ясувати роль альдегідів у формуванні таких показників оксидативного стресу як вміст СО-груп протеїнів, ТБК-позитивних продуктів, відновлених SH-груп низькомолекулярних сполук, карбоксиметиллізину в експериментальних моделях карбонільного стресу: гліцерол-стимульований рабдоміоліз (модель оксидативного стресу) та стрептозотоцин-індукований діабет (модель моносахаридного стресу) у щурів. Для зв'язування альдегідів за умов in vivo був використаний акцептор альдегідів - димедон. На обох моделях показано зростання загального вмісту альдегідів у печінці в 3 рази за гліцерол-стимульованого рабдоміолізу та у 2,7 разу за стрептозотоцин-індукованого діабету у порівнянні з контролем. Введення щурам димедону (10 мл/кг маси тіла) призвело до зменшення вмісту альдегідів у печінці в 4,7 разу за гліцерол-стимульованого рабдоміолізу й у 3 рази за стрептозотоцин-індукованого діабету. У цьому разі показники оксидативного стресу змінилися у бік нормалізації: вміст протеїнових СО-груп зменшився у плазмі крові обох груп тварин на 38 і 58 %, відповідно, в печінці приблизно на 50 і 40 %; вміст ТБК-позитивних продуктів у печінці знизився на 62 та 80 % у відповідних груп щурів. Крім цього, у разі стрептозотоцин-індукованого діабету спостерігалося зменшення вмісту карбоксиметиллізину в плазмі на 38 % та підвищення концентрації відновлених SH-груп у печінці на 70 %. Експериментально доведено, що вміст ендогенних альдегідів впливає на показники оксидативного стресу в щурів зі гліцерол-індукованим рабдоміолізом і стрептозотоциновим діабетом, а введення акцептора альдегідів димедону сприяє зниженню пулу цих карбонільних сполук в організмі модельних тварин. Тому препарати - акцептори альдегідів, є перспективними як складові комплексних програм лікування патологій, які супроводжуються оксидативним стресом та/або гіперглікемією.

Наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення важливої наукової задачі, яка полягає у встановленні закономірностей морфо-функціональної організації нервового й ендокринного апаратів товстої кишки у інтактних щурів, вияснення їх реактивних і пристосувальних змін після резекції клубової кишки в експерименті. Товста кишка у щура має добре розвинені ендокринний та нервовий апарати, розподіл яких у інтактних тварин характеризується кількісними й якісними показниками, які хвилеподібно змінюються після резекції клубової кишки, й у перебігу післяопераційного періоду виявляються дві фази: функціонального напруження (7 - 14 доби) та компенсаторно-відновна (30 - 90 - 180 доби).

Вивчено механізми змін функціонального, морфологічного й ультрамікроскопічного стану нирок та епіфіза мозку щурів після блокади бета-адренорецепторів за умов різної функціональної активності шишкоподібної залози й їх корекція мелатоніном. Встановлено, що застосування бета-адреноблокатора анаприліну в дозі 2,5 мг/кг маси тіла в поєднанні з постійним освітленням викликає найвагоміші порушення циркадіанної організації екскреторної, іонорегулювальної та кислоторегулювальної функцій нирок: істотне зростання екскреції білка та титрованих кислот, зменшення діурезу та рівня ультрафільтрації, зміни проксимального та дистального транспорту іонів натрію тощо. Уведення екзогенного мелатоніну (0,5 мг/кг маси) не викликає істотних змін зазначених показників. Параметри екскреторної, іонорегулювальної та кислоторегулювальної ниркових функцій зазнають найбільшх змін о 8.00 та 20.00 год., що можна пояснити ритмом секреції ендогенного мелатоніну. Дослідження показали, що уведення мелатоніну в дозі 0,5 мг/кг маси тіла покращує показники структурно-функціонального стану шишкоподібної залози та нирок на тлі стандартного освітлення та за умов постійної темряви. Виявлено морфологічні та функціональні зміни досліджуваних ниркових функцій проявлялися дистрофією епітелію звивистих канальців і некрозом, а в шишкоподібній залозі - змінами співвідношення темних і світлих пінеалоцитів.

Вивчено окремі показники ендокринної та імунної систем, встановлено роль порушень цих показників у клінічному перебігу звичайного псоріазу та розроблено комплексний метод лікування, спрямований на оптимізацію ендокринного балансу та імунної системи. Дослідження окремих ланок ендокринної системи проведено у 120 хворих на звичайний псоріаз. У хворих на псоріаз встановлено різноспрямовані зміни вмісту кортизолу, а також пониження вмісту соматотропного гормону (СТГ). Підтверджено існування кореляційних зв'язків кортизолу і СТГ з клінічними виявами дерматозу. Встановлено суттєві зміни клітинної ланки імунітету: зниження в сироватці крові рівня CD3+- та CD4+-, CD16+- та СD56+-лімфоцитів, підвищення СD8+-лімфоцитів. Установлено цитокіновий дисбаланс, який характеризується пониженням вмісту ΙΦΗ-γ, ІЛ-2 та ІФН-α, збільшенням ІЛ-4. Підтверджено залежність клінічних виявів дерматозу від імунних порушень. Доведено ефективність розробленого методу комплексної терапії з використанням даларгіну і амізону, які сприяють більш швидкому розрішенню псоріатичного висипу, зменшенню кількості рецидивів, подовженню ремісії.

Досліджено стан ензиматичної антиоксидантної системи та тиреоїдний статус у тканинах щурів за надмірного харчування у ранньому періоді постнатального онтогенезу, яке призводить до скорочення тривалості життя, та калорійно обмеженої дієти, яка викликає збільшення тривалості життя. Встановлено, що за надмірного харчування концентрація тироксину, маса тіла та вміст гідропероксидів ліпідів у сироватці крові та постмітохондріальній фракції печінки щурів вірогідно зростають. У цьому випадку у піддослідних тварин відбувається істотне зниження концентрації GSH і GSSG, супероксиддисмутазної та Se-залежної глутатіонпероксидазної (ГП) активності у печінці та активності ГП у крові. Показано, що у разі двомісячного застосування гіпокалорійної дієти концентрація тироксину, трийодтироніну, маса тіла та вміст гідропероксидів ліпідів у сироватці крові піддослідних тварин значно знижуються у порівнянні з контролем. У той самий час у печінці цих щурів спостережено значне зростання активності ГП, а у крові - Se-залежної активності ГП і вмісту церулоплазміну. Одержані дані дозволяють зробити висновок, що з усіх досліджених показників найбільш чутливих змін у відповідь на використані способи харчування зазнають активність GSH-залежної антиоксидантної системи (особливо активність Se-залежної ГП) і тиреоїдний статус. На відміну від гіпокалорійної дієти, надмірне харчування призводить до зниження активності Se-залежної ГП у печінці та крові щурів, що може бути найбільш критичним моментом у підтриманні прооксидантно-антиоксидантного балансу тканин.

Hyperhomocysteinemia (HHC) appears when the level of homocystein in plasma is bigger than standart index. But the problems is that literature has no mention how to prevent to treat HHC using vitamin D or choline. The purpose of this study was to evaluate the reproductive function and dental status of female rats in methionine-induced HHC and its correction with choline and vitamin D. This experiment is divided into 4 stages: the reproduction of the model HHC and its correction with choline and vitamin D, fertilization of females, pregnancy, postpartum period. In the first stage of the experiment we used 45 females weighing 200 - 220 g, divided into 3 groups, 15 individuals each. Animals of group 1 received basic starch-casein diet. In animals of groups 2 and 3, the methionine HHC model was reproduced for 28 days, and in the 3 - HHC model, choline and vitamin D were subjected to correction. In the course of the experiment, the following indicators were recorded: the body weight of the females, the duration of pregnancy, the number of newborns and their sex, the body weight of the newborn rats, assessment of the condition of various sections of the oral mucosa and determining the presence of pathological pockets and mobility of the teeth, carried out in vivo and determining the state of the alveolar bone and the intensity of the carious process - in vitro. Statistically, the indicators of body weight in all groups did not differ fro meach other. The gestation period in the 2 group of animals was shorter and significantly different from the indicators of the 1 and 3 groups, in which the duration of pregnancy was almost the same. The number and average body weight of the newborns in the group of females with methionine-induced HHC was significantly lower than in the intact control group and the 3 group. In general, the condition of periodontal tissues of rats of group 2 remotely corresponds to the clinical picture of generalized periodontitis of initial-1 severity in humans. The highest degree of atrophy of the compact plate of the alveoli was recorded in the second group of animals (methionine HHC), which was differed from the indicators of groups 1 and 3 by 19 and 14 %, accordingly. In the 3 group of rats almost the same degree of alveolar resorption was determined in comparison with physiological atrophy in the control group of animals. Conclusions: methionine HHC causes a violation of the process of pregnancy, which is manifested in reducing the duration of pregnancy, reducing the number of newborns, their sex (female) and body weight. With prolonged unadjusted methionine HHC clinical picture of the condition of periodontal tissues of female rats corresponds to generalized periodontitis of the initial - I degree of severity. The experimental methionine HHC enhances the processes of demineralization of tooth enamel. HHC correction with choline and vitamin D effectively prevents inflammatory-destructive changes in periodontal tissues and in generally reduces the activity of the caries process. In the long terms it is advisable to study the effect of prolonged methionine HHC and the violation of vitamin D status on blood biochemical parameters in female rats and their off spring.