Обгрунтовуються деякі теоретичні положення активізації навчання, викладені показники, рівні, дидактичні шляхи формування активності, а також теоретичний матеріал та методичні поради щодо виховання пізнавальних здібностей студентів. Характеризуються репродуктивні й продуктивні методи навчання, запропонована структурна модель їх систематизації на основі поетапної реалізації активності, що націлює педагогів вищої школи на розв'язання проблеми оптимального використання методів навчання. Розглядаються питання застосування гри як засобу активізації пізнання. Для підтвердження достовірності та наукової обгрунтованості викладених матеріалів і положень вміщено результати дослідно-експериментальної роботи, проведеної протягом 1993-1996 рр.

Сучасне осмислення здобутків науково-технічного прогресу виявляє нівелювання аксіологічних орієнтирів наукової діяльності, що призводить до антагоністичних колізій між наукою і людиною. Гносеологічний огляд цієї проблеми вказує на нагальну необхідність утвердження у сфері науки гуманістичних принципів, морального регулювання форм наукового пізнання і опредметнення його результатів, вироблення нових наукових парадигм.

Обговорюються актуальні питання з проблем управління освітою, зокрема, соціально-економічної мотивації в галузі освіти; нової парадигми управління національною освітою як органічною частиною всього суспільства. Висвітлюються проблеми філософії і виховання в післядипломній освіті - культуротворча функція післядипломної освіти; врахування особливостей регіону в післядипломній освіті вчителів; народні традиції, звичаї, обряди як джерело пізнання генетичного кореня народу та ін. Аналізуються соціально-психологічні основи управління інноваційними процесами в освіті - модульно-розвивальна система навчання; технологічна підготовка вчителів як передумова освоєння педагогічних інновацій тощо.

Зроблено філософське дослідження апокрифічної апокаліптики у контексті патристики. Проаналізовано проблему походження "вічності" зла в світі, ідею апокаліпсиса. Значну увагу приділено апокаліптичним темам у ранніх пам'ятках словесності Руси-України, особливостям рецепції у різних слов'янських традиціях.

Висвітлено основні етапи розвитку літератури від античності до епохи Відродження, простежено головні тенденції та напрямки її розвитку. Досліджено загальні особливості культурних епох, з'ясовано соціально-історичне та філософське підгрунтя окремих літературних явищ. Теоретично осмислено проблеми перекладу художнього тексту і його роль для розвитку національних літератур.

Висвітлено найактуальніші питання сучасної теорії філософсько-правового розуміння: право як предмет пізнання, світоглядну сутність правосвідомості, предметну специфіку та соціокультурну значущість філософії права, проблему її статусу тощо. Запропоновано авторську концепцію філософії права як окремого філософсько-дослідного напрямку та навчальної дисципліни філософського профілю.

Висвітлено два аспекти відображення цілісності живої природи у шкільному курсі біології: формування знань про цілісність життя з використанням змісту програмного матеріалу й організацію цілеспрямованої діяльності з формування відповідної системи знань школярів. Викладено концептуальні засади формування змісту біологічної освіти. Досліджено сучасні проблеми змісту шкільних програм. Наведено методи наукового пізнання, які виступають джерелом формування змісту освіти.

Розглянуто християнський вплив на розвиток політичної думки України та Росії, зокрема, "чернече" та "теократичне" ставлення до політики, які класифіковано як протестантський та католицький ухили у православній традиції, а також релігійно-філософське висвітлення антиномії есхатологічного та хіліастичного вирішення проблеми христянської активності у світі (християнська політика).

Висвітлюються проблеми наукового пізнання природи діалогу та діалогічності, передумови та засоби гуманізації шкільної освіти шляхом діалогізації освітньої взаємодії вчителя і учня, викладача і слухача. Вперше теоретично та експериментально розроблена дидактико-діалогічна модель (ДДМ) підвищення кваліфікації учня, конкретизована система діалогічних понять, визначені параметри, критерії і показники ефективності курсової підготовки за ДДМ.

Розглянуто теоретико-методологічні проблеми наукового пізнання епістолярних джерел. Проаналізовано епістолярну спадщину діячів української культури другої половини ХІХ - початку ХХ ст. (Д.Багалія, М.Драгоманова, П.Куліша, І.Франка, Т.Шевченка, М.Гоголя та інших) як соціокультурний феномен.

З використанням нових методів і принципів пізнання державно-правових явищ висвітлено зміни і тенденції їх розвитку, проаналізовано світовий досвід з цих питань, сформульовано основні державно-правові положення. Велику увагу приділено теорії народовладдя, видам, системам забезпечення і проявам його в Україні. Наведено характеристики основних правових сімей сучасності, зокрема, романо-германської, англосаксонської правових сімей, мусульманського права, а також сім'ї традиційного права, у т.ч. звичаєвого права Африки і далекосхідного права.

На підставі використання нових методів і принципів пізнання державно-правових явищ висвітлено зміни та тенденції їх розвитку, проаналізовано світовий досвід з цих питань, а також сформульовано основні державно-правові положення. Велику увагу приділено теорії народовладдя, видам, системам забезпечення та проявам його в Україні. Наведено характеристики основних правових сімей сучасності (романо-германської, англосаксонської, мусульманського права, сім'ї традиційного права).

Висвітлено актуальні проблеми удосконалення навчально-виховного процесу в оновленій національній середній та вищій школі. Проаналізовано роль лінгвістичного зіставлення у методиці навчання іноземних мов. Детально розглянуто науково-методичні засади патріотичного виховання учнів засобами художнього слова. Окремі статті присвячено особливостям процесу пізнання у дитинстві, валеологічному вихованню, а також психолого-педагогічним механізмам соціалізації дошкільників.

Висвітлено основні етапи формування суспільного та державного ладу, права, суду та судового процесу в Україні з часів Київської Русі до сьогодення. Викладено принципи та методи пізнання історико-правових явищ. Наведено хронологію основних подій в історії держави та права України.

Викладено окремі положення універсумної моделі економічних перетворень. Проаналізовано співвідношення економічної глобалізації та універсумізації в контексті комплексного характеру сучасних перехідних процесів. Деякі з них розглянуто докладніше, а саме - рух до інтеграційного типу історичного розвитку, соціалізацію, становлення громадянського економічного регулювання, приватизацію як суспільний феномен. Обгрунтовано необхідність переходу від пізнання до осягнення економічних процесів.

Викладено сутність математичних методів дослідження, властивості математики як методу наукового пізнання, її взаємостосунків з іншими науковими дисциплінами. Показано важливість застосування математики як загального наукового методу в природничих і технічних, а також суспільних науках.

Проаналізовано "природу" об'єктивних законів, зокрема, процедури виміру та існування законів, освіту як чинник трансляції, а мову як форму онтологізації законів. Визначено детерменістську структуру закономірного світу, місце закону в структурі наукового пізнання. Запропоновано метод класифікації у пізнанні.

У стислій формі розглянуто актуальні проблеми історико-філософської думки у процесі її становлення та розвитку (античної, середньовічної, філософії Відродження, Нового часу, Просвітництва) та основні напрями сучасної європейської, у т.ч. української, філософії, а також онтологічні проблеми сучасності, питання філософської антропології та теорії пізнання. Висвітлено філософські аспекти управління суспільством в їх історичному розвитку, взаємодії людини з природою і суспільством.

Розглянуто сутність і принципи гносеології, суб'єкт та об'єкт пізнання, етапи та методи дослідження, а також соціальні об'єкти та принципи їх вивчення. Визначено етапи побудови гносеологічної реконструкції соціальних об'єктів, специфіку їх пізнання, місце соціального експерименту в теорії та практиці суспільного життя. Висвітлено процес формування та класифікації категорій діалектики, особливості їх застосування під час дослідження соціальних об'єктів, а також основні категорії діалектичного пізнання суспільства та методи пізнання суспільного буття.

Розглядаються предмет, значення і поняття логіки, сутність та види визначень, дається поділ понять. Висвітлюються основні закони логіки, характеризуються прості та складні судження, безпосередні, індуктивні та дедуктивні умовиводи. Наводяться поняття і структура умовиводів за аналогією, а також поняття доведення, спростування та гіпотези. Описуються особливості судового пізнання, показано, як виявляється та чи інша логічна форма в правовому дослідженні, значення та роль логіки в практиці юриста.