Розглядається становище української мови в Україні після набуття Україною політичного суверенітету. Автор виявляє внутрішні суперечності, які має українська мова, і які не дають їй в повній мірі розвиватися - двоїстість (існування двох правописів і літературних мов), неприродне ускладнення української мови залученнями до її лексики полонізмів та германізмів. Висвітлюються витоки походження української мови, а також вплив української культури та української історії на творчість видатних російських письменників: О.Пушкіна, М.С.Лєскова, І.Тургенєва та ін. Особлива увага приділена розкриттю проблеми двомовності в Україні, розглянуті її позитивна та негативна сторони.

Розглянуто проблеми генеалогії художнього тексту, функціонування соціологічного літературознавства в Україні. Проаналізовано жанро- і стилетвірну роль автологічного слова у збірці І.Франка "З вершин і низин", його імпресіоністичну лірику, описано поетику модернізму, типологію гностицизму, функції полонізмів у публіцистичних текстах письменника.

Рассмотрены проблемы генеалогии художественного текста, функционирования социологического литературоведения в Украине. Проанализированы жанро- и стилетворческая роль автологического слова в сборнике И.Франка "С вершин и низин", его импрессионистическая лирика, описаны поэтика модернизма, типология гностицизма, функции полонизмов в публицистических текстах писателя.

Висвітлено питання української соціолінгвістики, діалектології, лексикології та культури загалом. Грунтовно проаналізовано джерела до вивчення арго в Україні ( професійні арго, арго злодіїв, тюремників, каторжан, безпритульних, школярів, студентів). Наведено вичерпну інформацію щодо терміну "арго" та його походження. Здійснено етимологічний аналіз арготизмів, зокрема шляхи творення та запозичення, а також класифіковано за мовою-джерелом (церковнослов'янізми, полонізми, русизми, чехізми, грецизми, германізми).

Освещены вопросы украинской социолингвистики, диалектологии, лексилогии и культуры в целом. Досконально проанализированы источники изучения арго в Украине (профессиональные арго, арго преступников, тюремщиков, каторжан, беспризорных, школьников, студентов). Приведена исчерпывающая информация о термине "арго" и его происхождении. Осуществлены этимологический анализ арготизмов, в частности пути создания и заимствования, а также класификация по языку-источнику (церковнославянизмы, полонизмы, русизмы, чехизмы, грецизмы, германизмы).

Висвітлено проблему наукової інтерпретації лінгвістичних атласів, зокрема, лексичного атласу назв одягу та взуття середньополіського діалекту, атласу побутової лексики південнослобожанських говірок. Проаналізовано значення Атласу З.Штібера для вивчення полонізмів у лемківських говірках. Наведено ареальну характеристику лексики пастухування гуцульського говору. Розкрито діалектну основу говорів дністровсько-бузького межиріччя за даними лінгвогеографії. Описано поліські елементи в говірках полісько-середньонаддніпрянського регіону. Розглянуто питання про маргінальні зони на діалектологічній карті Полісся.

Освещена проблема научной интерпретации лингвистических атласов, в частности, лексического атласа названий одежды и обуви среднеполесского диалекта, атласа бытовой лексики южнослобожанских говоров. Проанализировано значение Атласа З.Штибера для изучения поллонизмов в лемковских говорах. Приведена ареальная характеристика лексики пастухования гуцульского говора. Раскрыта диалектическая основа говоров днестровско-бугского междуречья по данным лингвогеографии. Описаны полесские элементы в говорах полесско-средненадднепрянского региона. Рассмотрен вопрос о маргинальных зонах на диалектологической карте Полесья.

Проведено дослідження семантичних процесів у сфері запозичень української мови XVI - першої половини XVII ст., проаналізовано умови, причини та наслідки їх виникнення. Запропоновано новий підхід щодо дослідження семантичних процесів у сфері запозичень на підставі вивчення їх внутрішньомовного та міжмовного контекстів. Розглянуто контекст для польського запозичення в українській мові XVI - першої половини XVII ст. Розкрито напрями формування семантичної структури польських запозичень, які ввійшли до складу української мови протягом XIV - першої половини XVII ст. Наведено порівняльну характеристику полонізмів і церковно-слов'янізмів в українській мові даного періоду. Визначено роль Д.Наливайка у процесі формування української писемної мови, обгрунтовано припущення щодо часу написання й авторства церковнослов'янської частини досліджуваних пам'яток. Доведено вплив полонізмів не лише на лексичну, а й на граматичну систему української мови XVI - першої половини XVII ст. оскільки відбувалось запозичення й лексико-граматичного потенціалу польських слів, які дублювали українську функціональну систему.

На підставі вивченя малодосліджених пам'яток, виданих у друкарнях Почаївського монастиря у василіянський період його історії, встановлено фонетичні та морфологічні особливості української літературної мови XVIII ст. Охарактеризовано питомо українські риси вокалізму та консонантизму, засвідчені у пам'ятках Почаївської друкарні, проаналізовано морфологічну структуру мови текстів, церковнослов'янські елементи української редакції. З'ясовано, що почаївські стародруки повною мірою засвідчують характерні особливості української мови, які відрізняють її від інших слов'янських мов. Виявлено діалектні риси та поодинокі полонізми, відображені у текстах досліджених книг і властиві сучасним волинським говіркам, проаналізовано їх співвідношення з загальномовними. З'ясовано, що діалектні особливості не надавали мові аналізованих творів вузько локального значення.

Проаналізовано лексикографічні джерела міжвоєнного 20-річчя з погляду наявності запозичень з польської мови. Проведено поділ запозичень на граматичні класи з погляду етимології. На підставі структурно-семантичного методу здійснено лексико-семантичний аналіз полонізмів і одиниць, що потрапили до української мови через польське посередництво з інших мов. Досліджено регіональну приналежність запозичень з польської мови. Розглянуто особливості графічної, фонетичної, поморфемної, морфологічної та семантичної адаптації полонізмів на українському грунті.

На матеріалах північноукраїнських пам'яток ділового стилю проаналізовано слова польського походження, що вживалися на позначення відносин у суспільстві. Відзначено, які з виявлених полонізмів у подальшому збереглися в українській мові, яких зазнали семантичних змін, а які перейшли до пасивного пласту лексики.

Проаналізовано полонізми Вижвівської актової книги, розглянуто лексичні, фонетичні, морфологічні елементи, з'ясовано причини мовних запозичень. Зафіксовано як власне полонізми, так і лексеми, що потрапили в староукраїнську мову за посередництвом польської мови з інших західноєвропейських мов.

Проаналізовано найважливіші функції, які виконували полонізми в сімейному мовленні україномовної особистості - жительки м. Летичева Хмельницької області України, польки за національністю Бацевич (Загорської) Б. О. (1922 - 2007). Спостереження свідчать, що в більшості випадків полонізми виконували не стільки номінативну функцію позначення відповідних реалій (хоча й така функція була притаманна невеликій кількості слів і виразів), скільки комунікативно-стилістичну функцію вживання цих мовних засобів як екзотизмів з метою створення розкутої атмосфери та жартівливої тональності у сімейному спілкуванні.

Досліджено специфіку відтворення полонізмів у "Галицько-руських народних приповідках", укладених І. Франком. Розглянуто не лише безпосередні запозичення з польської лінгвокультури в лінгвокультуру галицьку, але й існування відповідних паралелей, еквівалентів, відтворення слов'янських архетипів, особливостей прагматики; прокоментовано випадки розширення чи звуження значень паремій, утворення паремій на основі актуалізації прецедентних виразів.

Розглянуто сучасні польські запозичення в українській мові, які не є назвами етноспецифічних реалій. Описано семантику та функціонування новітніх полонізмів атракція, імпреза, цікавостка/цікавинка, засяг, відлам, засадничий, підважити, які багаторазово вживаються в текстах сучасних українськомовних ЗМІ, на відміну від спорадичних перекладацьких помилок типу фатальний "жахливий". Здійснено спробу встановити причини запозичень (номінативні потреби, потреби в синонімах і - як наслідок - розширення синонімічних рядів, дія принципу економії) та виявлено їх види - власне запозичення, семантичні й структурні кальки.

Виявлено генетичну специфіку графічно-орфографічних іншомовностей (ГОІМ) у структурі сучасного українського тексту. ГОІМ позиціоновано як літери, лексеми, словосполучення, речення, запозичені з інших мов зі збереженням графіки мови-джерела, тобто мовні елементи абсолютно не адаптовані до фонетичної та граматичної системи української мови. Охарактеризовано походження ГОІМ із послідовним виокремленням латинізмів, англіцизмів, германізмів, франкізмів, італізмів, полонізмів у творах українських письменників пострадянського періоду.

Розглянуто новітні запозичення з польської мови, які функціонують у сучасній українській мові на рівні мовлення (в електронних ЗМІ) та номінують етноспецифічні явища польської культури. Описано значення та походження цих слів, наявність/відсутність семантизації, стилістична та прагматична функція їх у текстах.

Слов'янські лінгвісти робили спроби вивчити іншомовний лексичний корпус у мові художнього стилю, проте в більшості випадків ці дослідження перебувають на рівні окремих фрагментарних описів мови певних прозаїків чи поетів або лише побічно зачіпають питання, пов'язані з особливостями вживання запозичень, і не розкривають повністю проблему функційної значущості цього явища в художньому контексті. Мова української сучасної прози з позиції аналізу функціювання іншомовних елементів досі не ставала предметом докладного дослідження. Передбачається, що досвід такого аналізу може виявити основні стилістичні характеристики запозичень і їх функційний статус, а також причини та мотиви звернення автора до іншомовних запозичень у своїх творах. Отже, таке дослідження може слугувати одним із засобів характеристики письменника як мовної особистості. Як правило, більшість запозичень, що використовуються в тексті, мають стилістичну маркованість, тобто несуть певну стилістичну інформацію. Стилістична маркованість і яскрава виразність іншомовних слів зумовлені їх незвичайним звучанням та графікою, унаслідок чого запозичення становлять контраст літературного тексту, а виокремлюваність на тлі контексту, що повністю складається з українських слів, надає змогу іншомовним лексемам уживатися як стилістичні засоби. Під час аналізу вживання запозичень в ідіостилі письменника необхідно розглянути питання про їх роль у процесі створення стилістичного ефекту, тобто визначити стилістичну функцію. У межах даного дослідження поняття стилістичної функції іншомовної лексики розглянуто як творчу реалізацію запозичених мовних засобів у тексті для виконання ними художньо-виразного навантаження відповідно до художніх завдань. У художньому тексті іншомовні елементи взаємодіють з іншими текстовими одиницями та використовуються автором із найрізноманітнішими цілями: збагачують мову письменника, встановлюють смислові й асоціативні зв'язки між словами, що виражають авторське ставлення до дійсності. Суттєва вага іншомовних слів і словосполучень ставить проблему їх класифікації залежно від функцій у тексті.

За матеріалами записів діалектного мовлення, здійснених у 56 населених пунктах Львівської області, проаналізовано лексику тематичних груп "Назви їжі" та "Назви кухонного начиння". Висвітлено історію вивчення надсянського й наддністрянського говорів, назв їжі та кухонного начиння, подано основні лексико-семантичні, фонетичні та морфологічні риси сучасних говірок надсянсько-наддністрянського суміжжя, виявлено варіантність зафіксованих назв, охарактеризовано продуктивні способи деривації. У тематичній групі лексики "Назви їжі" переважають питомі найменування, натомість вагому частину тематичної групи "Назви кухонного начиння" формують запозичені лексеми, зокрема полонізми, поширені і в інших говорах південно-західного наріччя. Мотиваторами досліджуваної лексики є основний компонент страви, смак, колір, консистенція і температура страви, етнонім, назва свята, на яке призначено страву чи виріб, розмір, форма, місткість, призначення предмета тощо. Більшість виявлених лексем поширена й в інших говорах української мови. Неоднорідність ареального поширення аналізованих лексем дає змогу окреслити три частини - діалектні зони: північну, центральну та південну. У північній частині переважають риси наддністрянського говору, на півдні ареалу виявлено бойківські впливи.

Розглянуто процеси внормування української мови після 1920 р. крізь призму відмінностей у їх реалізації між окремими регіонами, які перебували протягом цього часу у складі різних держав та / або адміністративних одиниць. Висвітлено загальні тенденції в унормуванні української мови (1920 - 2015 рр.). Досліджено лексичні полонізми в "Українсько-російському словнику" О. Ізюмова (1930). Розглянуто лексику міжвоєнного Львова в історичному та соціокультурному аспектах (на матеріалі художніх текстів). Простежено процеси розвитку української літературної мови за радянської доби (1920 - 1990 рр.): від нормалізації до рознормалізації та перенормалізації. Увагу приділено граматикам "руського языка" й української мови в чехословацькій Підкарпатській Русі й угорському Підкарпатті (1919 - 1945 рр.). Проаналізовано особливості полеміки київських академічних мовознавців із діаспорними науковцями навколо питань корпусного планування української мови (1960-ті - 1980-ті рр.).

Слов'янські лінгвісти робили спроби вивчити іншомовний лексичний корпус у мові художнього стилю, проте в більшості випадків ці дослідження перебувають на рівні окремих фрагментарних описів мови певних прозаїків чи поетів або лише побічно зачіпають питання, пов'язані з особливостями вживання запозичень, і не розкривають повністю проблему функційної значущості цього явища в художньому контексті. Мова української сучасної прози з позиції аналізу функціювання іншомовних елементів досі не ставала предметом докладного дослідження. Передбачається, що досвід такого аналізу може виявити основні стилістичні характеристики запозичень і їх функційний статус, а також причини та мотиви звернення автора до іншомовних запозичень у своїх творах. Отже, таке дослідження може слугувати одним із засобів характеристики письменника як мовної особистості. Як правило, більшість запозичень, що використовуються в тексті, мають стилістичну маркованість, тобто несуть певну стилістичну інформацію. Стилістична маркованість і яскрава виразність іншомовних слів зумовлені їх незвичайним звучанням та графікою, унаслідок чого запозичення становлять контраст літературного тексту, а виокремлюваність на тлі контексту, що повністю складається з українських слів, надає змогу іншомовним лексемам уживатися як стилістичні засоби. Під час аналізу вживання запозичень в ідіостилі письменника необхідно розглянути питання про їх роль у процесі створення стилістичного ефекту, тобто визначити стилістичну функцію. У межах даного дослідження поняття стилістичної функції іншомовної лексики розглянуто як творчу реалізацію запозичених мовних засобів у тексті для виконання ними художньо-виразного навантаження відповідно до художніх завдань. У художньому тексті іншомовні елементи взаємодіють з іншими текстовими одиницями та використовуються автором із найрізноманітнішими цілями: збагачують мову письменника, встановлюють смислові й асоціативні зв'язки між словами, що виражають авторське ставлення до дійсності. Суттєва вага іншомовних слів і словосполучень ставить проблему їх класифікації залежно від функцій у тексті.

Охарактеризовано фонетико-графічні критерії слів польського походження, виявлених у північноукраїнських пам'ятках XVI - XVII ст., за якими полонізми відбиратимуться в процесі укладання історичного словника запозиченої лексики. Зазначено, що в досліджуваних текстах зафіксовано значну кількість слів, котрі відображають польську фонетику, частина з них у староукраїнській мові мала питомі відповідники.

Описано полонізми, виявлені в книзі Кременецького земського суду 1578 року, розподілено їх за тематичними групами, звернуто увагу на поширеність, зокрема найбільше лексем польського походження в групі назв осіб за посадою, соціальним статусом, серед термінів юриспруденції тощо. Установлено, що низка слів була невід'ємним елементом ділового стилю, частина з них виявлена в канцелярських зворотах, ще інші потрапили в пам'ятку як результат польсько-української інтерференції, що була наслідком тогочасної мовної ситуації. Засвідчено слова, які в пам'ятці вживалися з питомими дублетами або вступали в синонімічні зв'язки із запозиченнями з інших мов. Поширені в тексті службові слова, які, напевно, переносилися за польським зразком таких документів. Відсутність належної кодифікації, залежність від формуляра тексту, мовні інтерференційні процеси, зумовлені польсько-українською двомовністю, пояснюють значну варіантність виявлених слів, що властива різним рівням. Попри те що текст створювався в період, коли польська мова тільки починала активно проникати в усі царини суспільно-політичного життя українців, в аналізованій пам'ятці функціонує значна кількість полонізмів різнотематичного спрямування. Зіставлення з іншими пам'ятками пізнішого часу й різних територій показало, що хоч слова польського походження в пам'ятці представлені широко, але частотність їхнього вживання менша, ніж у писаних уже в XVII ст.