Простежується вплив фонетичних особливостей мови на розвиток голосу співаків, показано процес удосконалення орфоепічних норм (вокальних форм мовного походження). Описані способи організації вокального апарату засобами техніки вокальної орфоепії. Наведено нотатки щодо орфоепічних закономірностей сучасних української та російської літературних мов у співі.

Розглянуто фонетику, фонологію, орфоепію, графіку, орфографію, лексикологію і лексикографію як розділи сучасної української мови. Особливу увагу приділено проблемам правопису та нормам української літературної вимови, зокрема, слів іншомовного походження та абревіатур. Описано типи стародавнього українського письма. Наведено інформацію про електронні словники та комп'ютерну лексикографію.

Рассмотрены фонетика, фонология, орфоэпия, графика, орфография, лексикология и лексикография как разделы современного украиского языка. Особое внимание уделено проблемам правописания и нормам украинского литературного произношения, в частности слов иноязычного происхождения и абревиатур. Описаны типы древней украинской письменности. Приведена информация об электронных словарях и компьютерной лексикографии.

Розглянуто складні, проблемні та маловивчені питання фонетики, фонології, морфонології, графіки, орфографії, лексикології, фразеології та лексикології сучасної української літературної мови. Показано відмінності у визначенні милозвучності та мелодійності української мови, розкрито сутність поняття лапідарності. Проаналізовано різні тлумачення основних ознак української мови ученими-мовознавцями. Висвітлено питання дискусії про кількісний склад голосних і приголосних фонем в українській мові, пуристичні тенденції в орфографії, графіці, лексикології, а також предмет та об'єкт морфонології, лексикології, фразеології.

Рассмотрены сложные, проблемные и малоизученные вопросы фонетики, фонологии, морфонологии, графики, орфографии, лексикологии, фразеологии и лексикологии современного украинского литературного языка. Показаны отличия в определении благозвучности и мелодичности украинского языка, раскрыта сущность понятиия лапидарности. Проанализированы различные толкования основных признаков украинского языка учеными-языковедами. Освещены вопросы дискуссии о количественном составе гласных и согласных фонем в украинском языке, пуристических тенденциях в орфографии, графике, лексикологии, а также предмете и объекте морфонологии, лексикологии, фразеологии.

Наведено загальну характеристику навчальної дисципліни "Сучасна українська літературна мова" (розділи "Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія"). Вміщено навчальну програму курсу, розкрито зміст теоретичної підготовки, розроблено завдання для практичних і лабораторних занять і самостійної роботи студентів, розглянуто зразки модульних контрольних робіт, програму семестрового іспиту, встановлено критерії розподілу балів за їх виконання. Обгрунтовано правила визначення підсумкового рейтингу з кредитного модуля (дисципліни).

Изложена общая характеристика учебной дисциплины "Современный украинский язык" (разделы "Фонетика. Фонология. Орфоэпия. Графика. Орфография"). Изложена учебная программа курса, определены его основные задачи, раскрыто содержание теоретической подготовки, приведены задания для практических и лабораторных занятий, а также самостоятельной работы студентов, рассмотрены образцы модульных контрольных работ, программа семестрового экзамена, установлены критерии распределения баллов за их выполнение. Обоснованы правила определения итогового рейтинга по кредитному модулю (дисциплине).

Розглянуто будову мовного апарату людини, техніку мовлення. Наведено основні вимовні норми в системі українського вокалізму та консонантизму. Розкрито фонетичну (просодичну) структуру слова та фрази. Запропоновано уривки з праць учених про норми та культуру слова та мовлення.

Наведено теоретико-прикладний матеріал з фонетики й орфоепії сучасної української мови. Розкрито проблеми сегментної та суперсегментної фонетики. Розглянуто лінгвістичну фоноскопію як новий напрямок прикладної лінгвістики. Висвітлено принципи створення звукового супроводу електронних навчальних словників. Увагу приділено фоностилістичним засобам у віршовому перекладі, соціофонетичній варіативності ритмічної організації тексту, напрямам дослідження інтонації, комп'ютерним засобам транскрипції.

Приведен теоретико-прикладной материал по фонетике и орфоэпии современного украинского языка. Раскрыты проблемы сегментной и суперсегментной фонетики. Рассмотрена лингвистическая фоноскопия как новое направление прикладной лингвистики. Освещены принципы создания звукового сопровождения электронных учебных словарей. Уделено внимание фоностилистическим средствам в стихотворном переводе, социофонетической вариативности ритмической организации текста, направлениям исследования интонации, компьютерным средствам транскрипции.

Висвітлено теоретико-прикладні проблеми фонетики й орфоепії сучасної української мови. Розглянуто лінгвістичну фоноскопію як новий напрямок прикладної лінгвістики. Розкрито принципи створення звукового супроводу електронних навчальних словників. Увагу приділено просодичним одиницям у публічному мовленні, фоностилістичним засобам у віршованому перекладі, соціофонетичній варіативності ритмічної організації тексту, фонетичному компоненту в образній системі поетичного твору.

Освещены теоретико-прикладные проблемы фонетики и орфоэпии современного украинского языка. Рассмотрена лингвостилистическая фоноскопия как новое направление прикладной лингвистики. Раскрыты принципы создания звукового сопровождения электронных учебных словарей. Уделено внимание просодическим единицам в публичной речи, фоностилистическим средствам в поэтическом переводе, социофонетической вариативности ритмической организации текста, фонетическому компоненту в образной системе поэтического произведения.

Запропоновано теоретичні та методологічні аспекти вокального виховання молодших школярів (МШ). Уточнено поняття "вокальні уміння" як інтегрованої цілісності компонентів: вокальні дихання, звуковедення і мовлення. Увагу акцентовано на розвитку уміння вокального мовлення (ВМ) у МШ, яке є умінням вокально правильно розмовляти, тобто вимовляти слова на опертому диханні і в правильній позиції звуку. Виділено характерні співацькій дикції дітей недоліки (млявість артикуляції, затиснутість нижньої щелепи, форсований спів тощо) та запропоновано систему вправ для розвитку артикуляційного апарату, дикційної гімнастики, вправи на дикційну виразність; вправи на дотримання норм утворення голосних звуків. Зазначено, що сучасна українська вокальна орфоепія базується на нормах загальновживаної літературної вимови та відрізняється від останньої специфікою співацької редукції, умовами утворення голосних і залежністю від знакової специфіки музичної нотації. Для подальшого дослідження рекомендовано подальше теоретичне обгрунтування і практичну реалізацію у пропонованій методиці розвитку вокальних умінь МШ.

Розкрито низку причин, які негативно впливають на подачу вокального слова, подано рекомендації щодо їх подолання.

Розглянуто етапи розвитку письма, категорії фонетичного письма, вимоги до графіки будь-якої мови. Розкрито зміст понять "орфографія" та "орфоепія". Наведено основні правила вимови звуків, звукосполук в українській мові. Висвітлено історію розвитку методів навчання іноземних мов. Надано основні відомості про мову есперанто. Приділено увагу основним категоріям термінології: "термінознавство", "терміноїд", "дефініція" тощо. Охарактеризовано типи словників. Подано інформацію про структурну, математичну та комп'ютерну лінгвістики.

Висвітлено найважливіші питання фонетики, орфоепії та графіки сучасної української літературної мови. Увагу приділено характеристиці фонетичних явищ - акомодації, консонантної асиміляції, дисиміляції приголосних, консонантного подовження, спрощення в групах приголосних.

Визначено та охарактеризовано фактори, які впливають на сприймання проспіваного тексту в храмі. Проблеми хорової дикції розглянуто комплексно, з методологічних позицій, включаючи як логіку смислових побудов, акцентуацію та розподіл на строки, так і специфіку вимови церковнослов'янських текстів. Досліджено різні технологічні підходи до роботи над хоровою дикцією, запропоновано методи адаптації тексту до умов храмової акустики. Визначено основні позиції щодо роботи над дикцією видатних регентів сучасності.

Розглянуто проблеми українського усного мовлення на діахронічному рівні, зокрема становлення норм української орфоепії. Мета роботи - зафіксувати живу народну вимову в досліджуваних джерелах та обгрунтувати сталість вимовної норми на більшому, ніж півтора століття, хронологічному зрізі: з середини XIX ст. Орфоепічна вимовна норма середини XIX ст. була відбита на письмі в першодруках-кобзарях Т. Шевченка, П. Гулака-Артемовського та Є. Гребінки. Вивчено відображення вимовних норм голосних, приголосних і звукосполук у зазначених першодруках-кобзарях. Правописна система досліджуваних джерел була побудована значною мірою на фонетичних засадах, тому завдяки особливостям правопису, а частіше всупереч йому, відобразилися вимовні риси, більшість з яких стала орфоепічною нормою сучасної української літературної мови. Зроблено висновок, що досліджувані першодруки відіграли важливу роль у формуванні орфоепічних норм українського мовлення, оскільки відтворюють процес становлення орфоепічних норм на певному хронологічному зрізі, засвідчують стан сформованості певної літературної норми, відображають майже всі орфоепічні норми сучасної української мови, зокрема вимову голосних [и] й [е], дзвінких у кінці слова та перед глухими, шиплячих перед свистячими та навпаки, подовження та спрощення в групах приголосних.

Розглянуто українське усне мовлення на синхронному рівні, зокрема вимовні особливості української мови. На основі соцопитування доведено нормативність, указано орфоепічні девіації, визначено відсотковий рівень володіння нормами вимови приголосних, зокрема вимовою дзвінких і глухих приголосних звуків: [в] як [у], [з] у складі префіксів роз-, без-, префіксів з-, об-, над-, під-, від-, африкатів [д з], [д ж] залежно від сфери діяльності респондентів, регіону України (Північна, Південнна, Західна, Східна, Центральна). Обгрунтовано орфоепічні проблеми та вимовну органічність, що засвідчена історією.

Узагальнено матеріал теоретичних і практичних питань сучасної української літературної мови. На основі аналізу наукової літератури подано виклад складних питань фонетики, фонології, морфонології та інших розділів науки про мову. Увагу зосереджено на відмінностях у визначенні милозвучності та мелодійності української мови, подано поняття лапідарності. Наголошено на основних ознаках української мови, які по-різному тлумачать учені. Висвітлено основні питання дискусії про кількісний склад голосних і приголосних фонем в українській мові; про пуристичні тенденції в орфографії, графіці, лексикології; про предмет і об'єкт морфонології, лексикології, фразеології.

Наведено результати теоретико-експериментального дослідження проблем розроблення лінгводидактичних засад конструювання електронного підручника української мови для 5 класу та науково обґрунтованої методики використання його в освітньому процесі. Обґрунтовано наукові засади конструювання електронного підручника української мови для 5 класу. Визначено лінгводидактичні засади використання електронних засобів навчання. З’ясовано й уточнено зміст базових понять дослідження “електронний підручник”, “електронний підручник української мови”. Зміст поняття “електронний підручник української мови” потлумачено як відкриту навчальну програмну систему комплексного призначення із розвиненими можливостями інтегрування інформації з різних джерел і дидактичних властивостей інших засобів навчання, гіпертекстовими, мультимедійними особливостями, причинно-наслідковим способом подання інформаційних відомостей та з постійним якісним зворотним зв’язком. Встановлено, що електронний і друкований підручники української мови мають спільні риси: навчальний матеріал викладений з урахуванням принципів науковості, доступності, проблемності, наочності, активності та свідомості, систематичності та послідовності, міцності засвоєння знань і передбачає реалізацію навчальної, виховної та розвивальної функцій предмета; містять складники, що мають взаємозв’язок та смислові відношення та забезпечують структурну цілісність підручників. Висвітлено лінгводидактичний аспект конструювання електронного підручника для учнів 5-го класу. Виокремлено й описано найбільш ефективні етапи навчання за електронним підручником на уроках української мови. Упорядковано систему пошуково-дослідницьких завдань з української мови (на матеріалі: Фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія). Обгрунтовано структурно-функційну модель електронного підручника, специфічні методи та засоби навчання. Зазначено, що результати педагогічного експерименту підтвердили ефективність пропонованої методики використання електронного підручника української мови для учнів 5 класу.