Викладено відомості про діагностику та лікування невідкладних станів у неврології у вигляді діагностичних і лікувально-тактичних алгоритмів, інформаційних узагальнюючих таблиць. Розглянуто питання диференціальної діагностики ймовірних причин ком, описано синдром гострої внутрішньочерепної гіпертензії, набряк мозку, судомний синдром, загальну гостру м'язову слабкість, гострі порушення мозкового кровообігу (інсульти), інфекційні захворювання нервової системи.

Викладено основні відомості з анатомії людини. Наведено вчення про кістки (остеологія) - розглянуто їх будову, розвиток, рентгенанатомію та класифікацію, приділено увагу хребтовому стовпу, кісткам грудної клітки, скелетам верхньої та нижньої кінцівок, кісткам черепа. Висвітлено вчення про з'єднання кісток (артрологія) - наведено класифікацію з'єднань кісток, суглобів і схему характеристики суглоба, розглянуто з'єднання кісток черепа, тулуба, грудної клітки, з'єднання грудного пояса, вільної верхньої кінцівки, тазового поясу та вільної нижньої кінцівки. Охарактеризовано вчення про м'язи (міологію) - м'язи, фасції та ділянки спини, грудної клітки, живота, шиї, голови; м'язи, фастії та топографію верхньої та нижньої кінцівок. Розглянуто вчення про нутрощі (спланхнологію) - травневу, дихальну, сечову, статеву системи; вчення про судини (ангіологію) - судини малого (легеневого) кола кровообігу, артерії та вени великого кола кровообігу, притоки верхньої та нижньої порожнистої вен, а також лімфатичну систему. Наведено вчення про нервову систему (неврологія), що охоплює відомості про центральну, периферійну, автономну нервові системи та органи чуттів.

Розглянуто питання семіотики захворювань нервової системи (НС) у дітей, її ушкодження в перинатальному періоді, медико-соціальної реабілітації під час дитячого церебрального паралічу, диференційної діагностики судом і гіперактивних розладів у дітей. Описано фізіологію вегетативної НС, особливості неврологічної симптоматики під час розладів вегетативної НС. Увагу приділено синдрому рецидивуючого головного болю, енурезу, заїканню, пухлинам, травмам НС, спадковим нервово-м'язовим захворюванням, вродженим вадам розвитку НС у дітей.

Рассмотрены вопросы семиотики заболеваний нервной системы (НС) у детей, её повреждения в перинатальном периоде, медико-социальной реабилитации при детском церебральном параличе, дифференциальной диагностики судорог и гиперактивных расстройств у детей. Описаны физиология вегетативной НС, особенности неврологической симптоматики при расстройствах вегетативной НС. Внимание уделено синдрому рецидивирующей головной боли, энурезу, заиканию, опухолям, травмам НС, наследственным нервно-мышечным заболеваниям, врожденным дефектам развития НС у детей.

Висвітлено сучасні погляди на причини та механізми розвитку захворювань нервової системи лиця, особливості їх лікування та профілактики. Наведено класифікацію больових синдромів лицьової ділянки. Описано методику обстеження даної категорії хворих. Подано інформацію про вегетативні прозопалгії, міофасціальний больовий дисфункціональний синдром, синдроми ураження язикоглоткового та блукаючого нервів, судороги та гіперкінези лиця.

Викладено сучасні відомості щодо етіології, патогенезу, клініки, діагностики та лікування хірургічних хвороб, ортопедичної патології та травматичних ушкоджень опорно-рухового апарату, а також найпоширеніших уражень нервової системи. Наведено інформацію щодо теоретичних і практичних аспектів застосування фітотерапії, гомеопатії, антигомотоксичної терапії, рефлексотерапії, гірудотерапії. Висвітлено можливості поєднаного використання даних методів.

Изложены современные сведения об этиологии, патогенезе, клинике, диагностике и лечении хирургических болезней, ортопедической патологии и травматических повреждениях опорно-двигательной, а также распространенных поражений нервной системы. Приведена информация о теоретических и практических аспектах применения фитотерапии, гомеопатии, антигомотоксической терапии, рефлексотерапии, гирудотерапии. Освещены возможности совместного использования данных методов.

На підставі літературних даних розглянуто питання діагностики та лікування найбільш поширених неврологічних захворювань (НЗ) дитячого віку. Зазначено, що в Україні існує негативна тенденція до погіршення стану здоров'я населення, в тому числі, дітей. Тепми техногених змін біосфери, соціальні зміни випереджають адаптаційні можливості людського організму та вимагають все більшої напруги адаптивних механізмів, що, в першу чергу позначається на стані здоров'я дітей, їх захворюваності та смертності. В останні роки в країні змінюються підходи до лікування дітей з НЗ. Підготовлено та впроваджено стандарти обстеження та лікування дітей, хворих на неврологічну патологію. В зв'язку з реформуванням медичної галузі, переходом на надання первинної медичної допомоги на засадах сімейної медицини зростає роль сімейного лікаря, педіатра в лікуванні та профілактиці НЗ у дітей.

Розкрито методику діагностики в неврології, в тому числі топічної та синдромологічної, охарактеризовано медико-психологічні типи пацієнтів. Наведено клінічні протоколи надання медичної допомоги за спеціальністю "Неврологія", дані з експертизи непрацездатності в неврології, орієнтовні терміни тимчасової непрацездатності за основних неврологічних захворювань. Розглянуто інформацію про пільги для хворих, інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову їх непрацездатність, про встановлення груп інвалідності, про порядок заповнення листка непрацездатності. Наведено дані про додаткові методи обстеження в неврології (рентгенографію хребта, ангіографію, капіляроскопію, реовазографію, мієлографію тощо).

Розглянуто сучасні тенденції та особливості інноваційних технологій та інтерактивних методів навчання циклу "Неврологія" лікарів-інтернів зі спеціальності "Загальна практика - сімейна медицина" відповідно до реформи медичної освіти України на кафедрі неврології ІФНМУ. Визначено базові напрямки оптимізації навчання та впровадження інноваційних, інтерактивних сучасних форм: проблемних лекцій з відеопрезентаціями, технологій ситуаційного навчання (кейс-ситуацій), тестової системи оцінки знань: організації практичної підготовки шляхом засвоєння неврологічних методик у міжкафедральній тренажерній залі та безпосередньою роботою з пацієнтом під контролем викладача із засвоєнням умінь, навичок, фахових маніпуляцій у наданні невідкладної допомоги хворим з неврологічною патологією на догоспітальному етапі.

Зазначено, що особливостями навчання сімейного лікаря на кафедрі є в найкоротший час надати лікарю загальної практики знання та навички з неврології, що дозволить йому зорієнтуватися в будь-якій ситуації та надати першу допомогу, а в подальшому вести хворого самостійно чи направити до невропатолога та постійно займатися профілактичною роботою.

Розглянуто досвід кафедри неврології та рефлексотерапії для підвищення ефективності викладання навчального матеріалу з підготовки лікарів-інтернів за фахом "Загальна практика - сімейна медицина" за циклом неврології.

Зазначено, що за умов кредитно-модульної системи розширюється застосування інтерактивних форм і методів роботи студентів під керівництвом викладача. Інноваційні технології допомагають оновленню процесу навчання, підвищують якість підготовки майбутніх фахівців, дозволяють розвивати її творчі здібності, навички дослідницької роботи, посилюють мотивацію навчання, активно залучають студентів у навчальний процес. Розглянуто проблему оптимізації навчального процесу з дисципліни "Неврологія" за допомогою інтерактивних технологій "бліц-інтерв'ю" та "мозкового штурму".

Зазначено, що кредитно-модульна система організації навчального процесу визначає необхідність використання стандартних методів контролю, визначених критеріїв оцінювання, щоб оцінка відображала якість навчання. Трирічний досвід викладання навчальної дисципліни "Неврологія" для студентів фаху "Педіатрія" за умов кредитно-модульної системи надав можливість вдосконалити критерії оцінювання поточної навчальної діяльності студентів і підсумкових модульних контролів, що надає можливість більш об'єктивно та диференційовано оцінити рівень засвоєння студентами навчальної програми.

Становлення клінічного мислення у лікарів-інтернів відбувається послідовно завдяки клінічному навчанню згідно всіх етапів опановування фахом. Мета дослідження - підвищення якості навчання лікарів-інтернів за фахом "Неврологія" у питанні становлення їх клінічного мислення. У підвищенні якості навчання лікарів та інтернів за фахом "Неврологія" у питанні становлення їх клінічного мислення використовують лекційний матеріал, семінарські та практичні заняття, клінічну роботу, а також самостійну роботу лікаря з поглибленим вивченням матеріалу за допомогою сучасних даних по темі з медичних часописів, як вітчизняних, так і закордонних, з Інтернет-ресурсів, з вивченням додаткового діагностичного матеріалу (МРТ, КТ-знімків, даних доплерографії, енцефало- та міографії та ін.), і за допомогою інтерактивних програм. Основа професійної майстерності як лікаря закладається не тільки під безпосереднім контролем викладача-клініциста, але й самостійно, під час курації хворого, виконання лікувально-діагностичних маніпуляцій, розробки тактики лікування конкретного хворого, та у процесі аналізу результатів лікування, що сприятиме підвищенню якості клінічної роботи лікаря-інтерна у подальшому та формуванню клінічного мислення.

Наведено сучасні тенденції та особливості інноваційних технологій та інтерактивних методів навчання лікарів-інтернів зі спеціальності "неврологія" відповідно до реформи медичної освіти України кафедрою неврології ІФНМУ. Визначено базові напрямки оптимізації навчання та впровадження інноваційних інтерактивних сучасних форм: проблемних лекцій з відеопрезентаціями, технологій ситуаційного навчання (кейс-ситуацій), тестової системи оцінки знань; організації самостійної роботи шляхом курації хворих під контролем лікаря-куратора, участі в обходах, обговореннях хворих, самостійних чергуваннях з відведенням важливої ролі особистості викладача у засвоєнні мануальних практичних вмінь, навичок і фахових маніпуляцій, залучення інтернів до науково-дослідницької роботи.

За умов упровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу відбувається скорочення аудиторних годин за рахунок збільшення часу на самостійну роботу студентів (СРС) (50 - 70 % навчального часу) та переорієнтація процесу навчання з лекційно-інформативної на індивідуально-диференційовану, особистісно орієнтовану форми. Концепція СРС спрямована на розвиток особистості майбутнього фахівця, здатного не лише самостійно здобувати знання, а й реалізувати їх відповідно до практичних вимог сьогодення. Наведено досвід кафедри неврології ІФНМУ з організації індивідуальної СРС, основні її форми, а також запропоновано критерії оцінювання. У запропонованих формах індивідуальної самостійної роботи під час вивчення дисципліни "Неврологія" враховано особливості "сильних" та "слабких" студентів, що дозволяє підвищити мотивацію останніх до глибокого оволодіння предметом, розвинути творчі здібності "сильних" студентів, а ступенева система оцінювання забезпечує дотримання принципів об'єктивності та прозорості.

Проблеми підготовки до майбутньої професійної діяльності лікаря-інтерна зі спеціальності "Неврологія" залишаються актуальними. Мета роботи - проаналізувати результати навчання в інтернатурі зі спеціальності "Неврологія" на кафедрі неврології № 2 НМАПО ім. П. Л. Шупика 28 лікарів-інтернів (I група - 17 випускників ВНЗ 2008 р. і II група - 11 випускників ВНЗ 2010 р.). В основу роботи покладено дані комплексної оцінки показників, одержаних упродовж періоду навчання в інтернатурі. Статистичний аналіз та обробка одержаних даних проведено на персональному комп'ютері з використанням стандартного пакету Windows XP та пакету прикладних програм STATISTICA 5.0 та MS Excel ХР. Більшість лікарів-інтернів були задоволені підготовкою з дисципліни професійного профілю на додипломному етапі (у 89,3 %), хоча результати базового комп'ютерного контролю рівня знань зі спеціальності "Неврологія" та базового рівня з КРОК-3 (Загальна лікарська підготовка) об'єктивно свідчили про низький рівень одержаних знань на додипломному етапі. Більшість лікарів-інтернів були повністю задоволені професійною підготовкою в інтернатурі як на профільній кафедрі, так і на базі стажування (82,1 %). Позитивним є те, що значна кількість лікарів-інтернів (50 %), незважаючи на успішно складені іспити, критично оцінили свій особистий рівень знань зі спеціальності "Неврологія". Висновок: необхідні якості для майбутньої професійної діяльності у лікарів-інтернів зі спеціальності "Неврологія" формуються упродовж всього процесу навчання в інтернатурі і грунтуються на систематичній та інтенсивній праці, яка розпочинається у ВНЗ і продовжується на післядипломному етапі освіти.

Порушення спінального кровообігу дуже важливий розділ ангіоневрології. Знання основних клінічних проявів гострого порушення спінального кровообігу та діагностика цей патології, надання невідкладної медичної допомоги хворим має дуже важливе значення в практичній діяльності лікаря сімейної медицини. Мета роботи - привернути увагу на необхідність вивчення лікарями сімейної медицини дуже важливого розділу ангіоневрології - порушення спінального кровообігу. Проаналізовано дані анонімних анкет, а також результати співбесід з лікарями сімейної медицини, а також лікарями-інтернами сімейної медицини під час навчання їх на кафедрі неврології № 2 на циклі "Клінічна неврологія". Виявлено, що і лікарі сімейної медицині і тим більше лікарі-інтерни сімейної медицини мають незадовільні, поверхневі знання з питань діагностики гострих порушень спінального кровообігу та надання невідкладної медичної допомоги хворим. Висновки: для повноцінного засвоювання інформації стосовно гострих порушень спінального кровообігу необхідно збільшити кількість учбових годин для лікарів сімейної медицини, а також для лікарів-інтернів сімейної медицини на циклі "Клінічна неврологія".

Зазначено, що тяжкий перебіг захворювання у пацієнтів із компресійними переломами тіл хребців (ПТХ) на тлі остеопорозу потребує значних матеріальних витрат на лікування. Медична та соціальна актуальність раннього виявлення остеопорозу базується на вивченні характерних клінічних проявів. За ПТХ на тлі системного остеопорозу виникає проблема функціональної неспроможності хребцево-рухового сегменту. У зв'язку з тим, що остеопороз найчастіше розвивається у жінок в постменопаузальний період та у чоловіків віком старше 60 років, характерні клінічні прояви накладаються на симптоматику дегенеративно-дистрофічних захворювань хребта та патології вісцеральних органів. Наведено особливості клінічного перебігу остеопорозу залежно від статі, віку, а також тяжкості та тривалості патологічного процесу, що надає можливість своєчасно надати кваліфіковану медичну допомогу та підвищити ефективність лікування.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р62

Рубрики:

Невропатологія

Шифр НБУВ: Ж25729 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Карбокситерапія, заснована на дозованому введенні вуглекислого газу, у світі є популярним методом терапії багатьох захворювань. У медицині карбокситерапію використовують для підвищення оксигенації тканин, що призводить до протизапальної та антисептичної дії, для стимуляції синтезу колагену, розщеплення жирів і виведення токсинів. Даний метод використовується як альтернатива лікуванню хворих з хронічними, погано загоюваними ранами, у разі захворювань серцево-судинної системи. В ортопедії карбокситерапія сприяє корекції судинних і трофічних порушень, больових синдромів у суглобах. Завдяки множинним механізмам дії карбокситерапія широко застосовується у світовій медичній практиці в таких областях, як косметологія, дерматологія, ортопедія, ангіологія, кардіологія, неврологія, пульмонологія, гінекологія, урологія, проктологія, пластична і загальна хірургія та інших областях.