На підставі виконаних автором теоретичних і експериментальних досліджень проведено аналіз руху потоків газу і крапель рідини у вихрових розпилювальних протитечійних масообмінних апаратах (ВРПМА). Розроблено методику розрахунку радіальних розмірів вихрової масообмінної камери.

Викладаються основні закономірності динаміки бароклинних стратифікованих природничих течій на Землі, яка обертається. Наведено відомості про кінематику і динаміку об'єктів геофізичної гідродинаміки, основні характеристики руху в системі відліку, пов'язаній з обертовою Землею, у т.ч. методи опису руху рідини, траєкторії і лінії струму, вихрові лінії, вихрові трубки і циркуляція швидкості тощо. Описується термодинаміка об'єктів геофізичної гідродинаміки, пропонуються рівняння переносу тепла для ідеальної і в'язкої рідини, умови рівноваги стратифікованої рідини. Зроблені кількісні характеристики крупномасштабних рухів, зокрема, прискорення Коріоліса, прискорення циркуляції. Розглянуто геострофічне наближення як метод опису природних течій, крупномасштабний періодичний рух в однорідній рідині, геофізичну турбулентність.

Представлено результати робіт Інституту газу в галузі теорії, техніки та технології псевдозрідженого шару. На основі теоретичних та експериментальних досліджень гідродинаміки, тепло- та масообміну в псевдозрідженому шарі розроблено ряд оригінальних технологічних процесів та устаткувань, які знайшли широке застосування в промисловості.

Розглядається статистична гідродинаміка суміші магнітних та немагнітних частинок у зовнішньому неоднорідному магнітному полі. За допомогою методу нерівноважного статистичного оператора (НСО) формулюється задача отримання узагальнених рівнянь гідродинаміки, придатних для опису як сильно-, так і слабонерівноважних станів. Запропонований підхід допускає розгляд взаємодіючих підсистем (магнітної та немагнітної), які перебувають у різних нерівноважних станах. При цьому кожна з підсистем характеризується своїми параметрами нерівноважної термодинаміки. У результаті отримано узагальнені термодинамічні співвідношення та узагальнені рівняння гідродинаміки.

Отримано лінеаризовані рівняння узагальненої гідродинаміки та рівняння для часових кореляційних функцій для суміші магнітних та немагнітних частинок у слабонерівноважному стані. З виділенням взаємодії підсистем магнітних та немагнітних частинок проаналізовано ядра переносу, зв'язані з узагальненими коефіцієнтами переносу. Проведено аналіз колективних збуджень у двох граничних випадках: простої рідини та гейзенбергівської ферорідини.

Розглянуто гідродинаміку процесів перенесення розчину електроліту крізь зворотноосмотичну мембрану, рушійною силою яких є градієнти концентрацій частинок, температури, різниця зовнішнього і осмотичного тисків та діелектричні властивості вихідного розчину, мембрани, фільтрату. Методом нерівноважного статистичного оператора Зубарєва отримано узагальнені рівняння гідродинаміки для іонів і молекул системи вихідний розчин - мембрана - фільтрат з врахуванням діелектричних властивостей розчинника. Рівняння гідродинаміки проаналізовано для трьох фаз з врахуванням особливостей, пов'язаних з обертальними рухами та діелектричною релаксацією полярних молекул розчинника.

Розглянуто найважливіші закони механіки, покладені в основу гідромеханіки, основи гідростатики, кінематики рідини, основні рішення руху рідини і газу, особливості визначення рідини та її властивостей. Викладено основні відомості про примежовий шар, про теорію профілю та решітки профілів, елементи теорії змащування, а також особливості течії в'язкої ньютонівської рідини в трубах і каналах, гідромеханіки неньютонівських рідин.

Рассмотрены важнейшие законы механики, положенные в основу гидромеханики, основы гидростатики, кинематики жидкости, основные решения движения жидкости и газа, особенности определения жидкости и её свойств. Изложены основные сведения о пограничном слое, о теории профиля и решётки профилей, элементах теории смазывания, а также особенности течения вязкой ньютоновской жидкости в трубах и каналах, гидромеханики неньютоновских жидкостей.

За допомогою вагових вимірів у гідродинамічній трубі показано, що для дрібноребристої поздовжньо обтічної поверхні існує діапазон параметрів, в якому опір турбулентного тертя менший, ніж у гладкої плоскої пластини з такою самою площею проекції. У цьому разі максимальне зниження коефіцієнта тертя за рахунок оребрення становило до 16 %.

Наведено порівняльний аналіз результатів обробки кривих відновлення вибійного тиску, які одержані у процесі освоєння розвідувальних свердловин з результатами буріння, геофізичних досліджень та аналізу керну складнопобудованих колекторів об'єктів нижньопермського (Богданівської, Гнідинцівської, Леляківської площ) і башкирського (Богданівської, Яблунівської та Скоробагатівської площ) комплексів.

Приведен сравнительный анализ результатов обработки кривых восстановления отбойного давления, которые получены при освоении разведочных скважин, с результатами бурения, геофизических исследований и анализа уклона сложновстроенных коллекторов объектов нижнепермского (Богдановской, Гнидинцевской, Леляковской площадей) и башкирского (Богдановской, Яблуновской и Скоробагатовской площадей) комплексов.

Розглянуто проблему сушіння кавової сировини з метою подальшого вилучення з неї цінного жиру. Одним з найбільш інтенсивних методів сушіння є фільтраційний, першим етапом якого є дослідження гідродинаміки руху теплоносія крізь пористу структуру матеріалу. Наведено модифіковану залежність Ергана, за допомогою якої експериментально визначено коефіцієнти, які є сталими величинами для конкретного матеріалу, і дають змогу безпосередньо розраховувати гідравлічний опір досліджуваного шару кавової сировини.

Індекс рубрикатора НБУВ: И417.14

Рубрики:

Сушіння

Шифр НБУВ: Ж14738 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено та описано поведінку плівки на сітчастій структурі, що має прикладне значення під час подальшого вивчення способів пасивної турбулізації взагалі та на сітчастих структурах зокрема.

Проаналізовано результати експериментального дослідження гідродинаміки струменів води, що утворюються під час її витікання зі щілинних розподільних пристроїв у поперечному потоці пари. Для замикання задачі руху струменів рідини запропоновано модель еквівалентної масової сили, яка дозволяє врахувати вплив інтенсивності міжфазової взаємодії на траєкторії струменів.

Наведено результати розрахунків гідродинаміки сухого шару пастоподібних матеріалів на прикладі мета-титанової кислоти та пекарських дріжджів. Визначено гідравлічний опір шару сухого матеріалу під час сушіння на барабанному вакуум-фільтрі із створенням у шарі штучної пористості та підведенням до нього додаткового тепла; гідравлічний опір шару сухого матеріалу, сформованого у вигляді вермішелі. Результати досліджень дають змогу визначити витрату теплоносія та енергетичні витрати на процес сушіння.

Розглянуто закономірності плівкового руху рідини у відцентровому полі роторних ректифікаційних апаратів. Одержано залежності для визначення швидкості однофазного руху плівки та з урахуванням протитечії газової фази.

Надано експериментальні залежності гідродинаміки та кінетики сушіння дисперсного матеріалу (солоду) у щільному шарі та наведено узагальнення дослідних даних.

Наведено результати теоретичних досліджень гідродинаміки аераційних систем стічних вод, що підлягають очищенню за допомогою біохімічних і біологічних методів.

Наведено результати моделювання течії теплоносія в одиничному вертикальному коаксіальному теплообміннику типу труба в трубі та процесу теплообміну в системі свердловина - урунт за сезонного акумулювання та вилучення теплоти.

З використанням загальнофізичних закономірностей досліджено та розроблено теоретичну базу, що дозволяє об'єктивно пояснити та розрахувати інтенсифікацію теплообміну зі стінкою двокомпонентного потоку з урахуванням вологісних характеристик компонентів, виявити вплив різних факторів на енергетичні характеристики під час транспортування твердої фази газом, а також природу пульсаційних явищ під час взаємодії потоку газу з твердими частками, що вводяться у потік. Доведено, що інтенсифікація теплообміну двокомпонентного потоку, що містить вологі компоненти (газ, тверді частки), зі стінкою обумовлена зміною гігротермічного стану у разі переносу часток з ядра потоку з постійною температурою у тепловий примежовий шар, що має змінну температуру. Установлено вплив густини газу залежно від зміни тиску на структуру двокомпонентного потоку відповідно до висоти вертикальної ділянки пневмотранспорту, що дозволяє визначити умови його реалізації, енергетичні витрати за складовими, а також з'ясувати умови, за яких є можливим досягнення найбільшої енергетичної ефективності вертикального пневмотранспорту. Уперше показано, що пульсаційні явища у разі взаємодії одиночної частки з потоком газу обумовлені залежністю густини газу від тиску і вони є властивістю такої системи. Запропоновано систему рівнянь, яка дозволяє виявити вплив обмеженості потоку на швидкість витання частки.

На підставі використання методу віддзеркалення гідродинамічних джерел, що моделюють пухирець, від граничних поверхонь, з урахуванням допущень про ідеальність рідини, потенційності течії та ігноруючи сили тяжіння створено нову тривимірну модель динаміки розвитку кавітаційного пухирця з урахуванням впливу сусідніх пухирців і граничних поверхонь різної жорсткості та кривизни. Виявлено резонансний характер розвитку пухирців, на підставі якого обмежено діапазон їх розмірів під час розрахунку режимів кавітаційного очищення виробів складної форми. Розроблено новий підхід для опису механізму руйнування поверхонь різної твердості та кривизни під час захлопування біля них кавітаційних пухирців, що дозволяє контролювати ударні тиски на граничній поверхні та швидкості мікропотоків рідини біля неї. Вперше проведено аналітичне дослідження резонансних явищ, що виникають під час захлопування кавітаційних пухирців у обмеженому просторі. Розроблено та впроваджено методику боротьби з паразитними резонансами у технологічному та оброблюваному устаткуванні. Наведено практичні рекомендації та методики розрахунку режимів роботи кавітаційних ванн під час очищення виробів складної форми, що дозволяють досягти максимального швидкого руйнування заданого забруднення за мінімального руйнування складної поверхні виробу, уникаючи появи паразитних резонансів у технологічному та оброблювальному устаткуванні.