Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х892.19(4Укр)177.01

Рубрики:

Цивільний процес окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Викладено питання налагодження контактів на офіційно-дипломатичному рівні Української Народної Республіки (УНР) з Французькою Республікою, приводом яких стала українська грошова проблема. Зазначено, що невизначеність позиції та практична бездіяльність провідних країн Антанти, а особливо Франції, щодо УНР фактично змусили уряд Центральної Ради змінити свої зовнішньополітичні орієнтири в бік Німеччини та Австро-Угорщини.

Изложены вопросы налаживания контактов на официально-дипломатическом уровне Украинской Народной Республики (УНР) с Французской Республикой, поводом которых стала украинская денежная проблема. Указано, что неопределенность позиции и практическая бездеятельность ведущих стран Антанты, а особенно Франции, относительно УНР фактически принудили правительство Центральной Рады изменить свои внешнеполитические ориентиры в сторону Германии и Австро-Венгрии.

  Скачати повний текст

Вивчено актуальні правові, теоретичні та практичні проблеми оскарження дій і рішень міліції як органу дізнання. Обгрунтовано нові положення, які стосуються поняття оскарження та скарги на дії, рішення (бездіяльність) міліції. Проведено комплексну розробку проблем правового й організаційного характеру, які виникають у процесі оскарження дій і рішень міліції як органу дізнання. Розкрито суть і наведено класифікацію скарг на дії та рішення міліції, порядку їх прийому, розгляду та вирішення. Охарактеризовано діяльність начальника органу дізнання, прокурора та суду, яка здійснюється у зв'язку з оскарженням процесуальної дії чи рішення особи, яка проводить дізнання в міліції. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, що регламентує оскарження дій і рішень міліції як органу дізнання та практики його застосування.

Досліджено специфічну форму правової поведінки - правомірну бездіяльність (ПБ), визначено її місце у структурі правової поведінки та в механізмі правового регулювання. Запропоновано класифікацію ПБ за суб'єктивним і об'єктивним критеріями, описано деякі її види. Наведено шляхи нормативно-правового регулювання ПБ і приклади даного регулювання з законодавства України. Показано роль ПБ у забезпеченні законності та правопорядку, встановлено зв'язок ПБ з громадською думкою.

Досліджено кримінально-правові проблеми осудності та неосудності. Висвітлено існуючі тлумачення понять "осудність" та "неосудність", зміст і суть інституту осудності як юридичної категорії та запропоновано їх нове формулювання. Розглянуто норми законодавства зарубіжних країн, у яких закріплено ці категорії. Виведено формули осудності та неосудності, рекомендовано характеризувати ці поняття за допомогою наведених трьох критеріїв. Показано доцільність введення у кримінальний закон норми про презумпцію осудності. Розглянуто питання відповідальності осіб з психічними розладами й аномаліями, що не виключають осудності та кримінальної відповідальності неповнолітніх з затримкою у психічному розвитку. Вказано на недоцільність закріплення у Кримінальному кодексі терміна "обмежена осудність". Замість цього запропоновано три моделі осудності, класифікацію яких здійснено з урахуванням ступеня зниження здатності особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними під час вчинення злочину. Запропоновано внести зміни до КК України й доповнити його відповідними нормами.

Розглянуто теоретичні та практичні проблеми реалізації кримінально-процесуального інституту слідчого судді. Досліджено його правову природу як гарантії судового захисту конституційних прав і свобод людини. Проаналізовано процесуальний статус слідчого судді, його місце та роль у системі кримінально-процесуальної діяльності, особливості характеру здійснюваної ним функції на стадії досудового розслідування у кримінальній справі, яку визначено як забезпечення законності й обгрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досудовому провадженні. Проаналізовано процесуальні права й обов'язки слідчого судді під час застосування заходів процесуального примусу, розгляду скарг на дії (бездіяльність), рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого та прокурора, проведення слідчих дій, які обмежують конституційні права людини та громадянина й інші повноваження. Розглянуто специфіку предмету кримінально-процесуального пізнання слідчого судді, його межі та гносеологічні та правові вимоги, які повинні пред'являтися до його рішень. На підставі проведеного порівняльного аналізу кримінально-процесуального законодавства зарубіжних країн і певних положень проектів КПК України зроблено висновок про доцільність запровадження інституту слідчого судді та запропоновано його теоретичну модель.

Розглянуто системну концепцію та шляхи удосконалення механізму реалізації судової діяльності у досудовому провадженні. Визначено правову природу, мету, об'єкт, предмет та межі судової діяльності у досудовому провадженні, функції суду. Розкрито правові й організаційні засади судової діяльності із застосування заходів кримінально-процесуального примусу, надання дозволів на провадження процесуальних та оперативно-розшукових дій, а також розгляду скарг на дії, бездіяльність і рішення владних суб'єктів кримінального процесу. Викладено проблеми нормативної регламентації та реалізації дозвільної функції, судового контролю, функції застосування заходів кримінально-процесуального примусу у досудовому провадженні.

Обгрунтовано теоретико-методологічні засади та концептуальні підходи до вдосконалення механізму реалізації державної політики щодо підвищення рівня та якості життя населення України. Удосконалено систему соціальних індикаторів, яка є важливою складовою моніторингу рівня та якості життя населення. Систематизовано причини поглиблення диференціації населення за рівнем і якістю їх життя. Оцінено результативність регуляторного впливу держави на рівень задоволення основних потреб населення України. Обгрунтовано основні засади соціально відповідального суспільства, в якому всі без виключення його члени зобов'язані відповідати за свої дії, вчинки чи бездіяльність. Розроблено методологію реалізації державної політики щодо підвищення рівня та якості життя населення, яка передбачає реалізацію національної стратегії запобігання бідності та комплексне застосування механізму підвищення рівня добробуту населення, подолання та запобігання бідності.

Систематизовано та визначено зміст основних державно-правових категорій, які належать до предмета теорії держави та права. Розкрито зміст і сутність юридичних категорій, таких як: абсолютизм, бездіяльність, вето, державне регулювання, житлове право, законопроект, інститут демократії, казус, матріархат, націоналізм, орган держави, підприємницьке право, резолюція, суспільна небезпека, технократія, управління, функції держави, шкода, юридична логіка, якість закону тощо. Визначено їх функціональне призначення, природу та сутність.

Вивчено актуальні правові, теоретичні та практичні проблеми оскарження дій та рішень прокурора у кримінальному процесі. Обгрунтовано нові положення, що стосуються поняття оскарження та скарги на дії (бездіяльність), рішення прокурора. Проведено комплексну розробку проблем правового й організаційного характеру, що виникають у разі оскарження дій та рішень прокурора в стадіях порушення кримінальної справи. Запропоновано позицію щодо предмета та класифікації скарг на дії та рішення прокурора, порядку їх прийому, розгляду та вирішення. Проаналізовано характеристику діяльності вищестоящого прокурора та суду, яка здійснюється у зв'язку з оскарженням процесуальних дій чи рішень прокурора. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, що регламентує оскарження дій та рішень прокурора в кримінальному процесі, та практики його застосування.

Розглянуто правову природу та напрями реалізації судової діяльності (СД) у досудових стадіях кримінального процесу. Визначено метод, об'єкт, предмет і межі СД у досудовому провадженні. Розкрито правові засади СД із застосуванням заходів кримінально-процесуального примусу, під час надання дозволів на провадження процесуальних і оперативно-розшукових дій щодо розгляду скарг на дії, бездіяльність та рішення владних суб'єктів кримінального процесу.

Рассмотрена правовая природа и направления реализации судебной деятельности (СД) в досудебных стадиях уголовного процесса. Определены метод, объект, предмет и пределы СД в досудебном производстве. Раскрыты правовые основы СД с применением мер уголовно-процесуального принуждения, при предоставлении разрешений на производство процессуальных и оперативно-розыскных действий по рассмотрению жалоб на действия, бездеятельность и решения властных субъектов уголовного процесса.

У дослідженні під дискримінацією у сфері праці розуміються дії або бездіяльність, що виражають будь-яке пряме або непряме розрізнення, виняток або привілеї за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, не пов'язаними з діловими якостями працівника чи їх групи, якщо вони спрямовані на обмеження або унеможливлюють визнання, користування чи реалізацію на рівних підставах трудових прав, здійснюються свавільно та тягнуть за собою юридичну відповідальність. Обстоюється позиція, що з метою підвищення рівня захисту трудових прав найманих працівників і встановлення більшої визначеності у правозастосовній практиці доречним є законодавче закріплення цього визначення у ст. 4 "Недопущення дискримінації у сфері праці" проекту Трудового кодексу України. Оскільки брак дефініції може призвести до небажаних наслідків - неправильного розуміння нормативно-правового акта, його складових або різного тлумачення в юридичній науці та практиці. Доведено необхідність розробки та прийняття Закону України "Про засади запобігання і протидії дискримінації", запропоновано його структуру та змістовне наповнення.

Наведено результати дослідження римських і сучасних правових джерел з метою визначення поняття та системи деліктних зобов'язань (ДЗ) Стародавнього Риму. Розглянуто вплив ідей римських юристів на сучасну конструкцію інституту ДЗ України. На підставі порівняльного аналізу норм римського приватного права та сучасного національного законодавства України та законодавства європейських країн, які стосуються умов виникнення ДЗ, зроблено висновок про те, що сучасна цивілістика містить чотири умови, започатковані римськими юристами: шкоду, протиправну дію або бездіяльність, причинно-наслідковий зв'язок, вину. Проаналізовано основні концепції впливу римського приватного права на формування правової системи в Україні. Запропоновано напрями удосконалення вітчизняного цивільного законодавства та доктрини.

На основі концепції винної причинності встановлено причиновий зв'язок у злочинах ненадання допомоги та залишення в небезпеці. Показано, що бездіяльність може мати спричиняючий характер, доведено подвійний причиновий зв'язок у складах злочинів ненадання допомоги.

Проведено комплексне дослідження оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, розроблено рекомендації та надано пропозиції щодо вдосконалення нормативного регулювання і практики застосування такого оскарження. Досліджено правовий статус суб'єктів оскарження та систему і правовий статус суб'єктів владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність яких є предметом оскарження. Правовий статус досліджено в межах окремих стадій провадження в справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Проаналізовано та систематизовано види рішень і дій суб'єктів владних повноважень. Розглянуто особливості оскарження рішень, дій, бездіяльності в порядку інстанційного, апеляційного оскарження та адміністративного судочинства. Сформульовано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до законодавства України, спрямовані на посилення гарантій захисту прав, свобод та інтересів осіб, які беруть участь у провадженні в справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Обгрунтовано механізми державної політики розвитку ринку нафтопродуктів в Україні, що за умов важкопрогнозованих змін у різних сферах життя суспільства сприятимуть забезпеченню сталого розвитку ринку, усуненню негативних наслідків його функціонування та захисту національних інтересів України. Визначено державну політику розвитку ринку нафтопродуктів, її основні проблеми, мету й цілі, зміст дій і характеристики учасників політики, її продукти та наслідки. З'ясовано, як впливає на процес політики її середовище. Класифіковано ресурси політики та її учасників. Проаналізовано становлення державної політики розвитку ринку нафтопродуктів в Україні, порівняно її з чинними політиками інших країн, охарактеризовано дії / бездіяльність органів державної влади щодо визначених груп спеціальних інтересів. Здійснено моделювання ринку нафтопродуктів України для планування та прогнозування державної політики його розвитку. Розроблено механізм моніторингу результатів і наслідків державної політики розвитку ринку нафтопродуктів, систему формування та реалізації державної політики розвитку ринку нафтопродуктів, що дозволить запобігти виникненню кризових явищ на ньому. Надано конкретні рекомендації органам державної влади щодо створення умов сталого розвитку ринку нафтопродуктів, усунення негативних наслідків його функціонування та захисту національних інтересів України.

Увагу приділено дослідженню поняттю, сутності та значенню оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування та прокурора. Викладено основні ознаки інституту оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування та прокурора, наведено предмет і засоби такого оскарження. Розкрито питання загальної характеристики та характеристики конкретних рішень слідчого судді за скаргами на дії (бездіяльність) та рішення посадових осіб, які ведуть кримінальний процес. Розглянуто питання оскарження рішень і дій органу досудового розслідування та прокурора, що прийняті у зв'язку з екстрадицією особи. Вперше в Україні досліджено проблему оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органу досудового розслідування та прокурора, що проведено за умов реалізації норм нового КПК України. Запропоновано вирішення недостатньо вивчених проблем і дискусійних питань законодавчого, методичного й організаційного характеру, що мають наукове та практичне значення та залишаються неврегульованими та суперечливими на сьогодні, а також науково обгрунтовано зміни та доповнення до чинного кримінального процесуального законодавства України.

З'ясовано сутність та зміст поняття адміністративного оскарження, його загальні особливості та порядок реалізації. Досліджено визначення основних напрямків вдосконалення адміністративного оскарження. Вивчено історичні передумови виникнення права на оскарження дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби в Україні. Виокремлено основні ознаки адміністративного оскарження дій чи бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби. Охарактеризовано правове регулювання порядку подання та розгляду скарг на дії чи бездіяльність зазначених посадових осіб. Проаналізовано особливості контролю та нагляду за додержанням законодавства, що регламентує розгляд скарг на дії чи бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби та визначено їх значення. Наведено види та порядок притягнення до юридичної відповідальності за порушення законодавства про розгляд таких скарг.