Охарактеризовано оптичні й оптико-електронні засоби розвідки, а також засоби артилерійської розвідки армій США, Росії, Великобританії, Франції, Німеччини. Розглянуто будову, призначення, тактико-технічні характеристики біноклів, бусолі, теодолітів, далекомірів, лазерних приладів розвідки, нічних і тепловізійних приладів спостереження. Розкрито особливості їх технічного обслуговування та зберігання. Подано інформацію про бінокль нічний БН-2, бусоль ПАБ-2АМ, стереоскопічний далекомір ДС-1, артилерійський квантовий далекомір ДАК-2, тепловізійний спостережувальний прилад ТНП-1.

Проаналізовано оптичний пеленгатор для виявлення приладів (приціл, бінокль, відеокамери, дозорні труби та інше), які застосовуються на пунктах спостереження.

Мета дослідження - аналіз вербальних маркерів, що презентують зміст урбаністичного простору в авторських ремарках та мовленні персонажів, для виокремлення змістовних домінант, які переважають у текстах сучасної української драматургії. Об'єктом вивчення є описи урбаністичного простору в ремарках та вербальні рефлексії, що пов'язані з життям у місті, у партіях персонажів. Предмет дослідження - способи вербалізації урбаністичної теми в текстах сучасної української драматургії. Матеріалом дослідження виступають тексти української драматургії кінця XX - початку XXI століть. Методичним підгрунтям є елементи описового, контекстуального методів і дискурс-аналізу. Результат дослідження - виявлення двох способів зображення урбаністичного простору в ремарках: зовнішній та внутрішній. До зовнішнього належать описи вулиць, парків, а до внутрішніх - помешкань, офісів, установ. Відтворення зовнішнього урбаністичного простору окреслені, переважно, знаками із негативними конотаціями (зі збереженням двох стін, годинник з порожнім циферблатом), а внутрішнього - доповненням до характеристики дійових осіб (На лоджії у Антона - стілець і столик з попільничкою. На лоджії у Петровича теж стілець і столик, на якому купа газет і великий армійський бінокль). Вербальні рефлексії персонажів відтворюють найрізноманітніші його інтерпретації: як простір для втілення мрій, ідей, проектів; як протиставлення природі; як простір хоч і травматичний, але такий, що містить спогади про власне життя. Висновки: в текстах сучасної української драматургії широко представлено урбаністичний простір, який презентовано різними рівнями маркерів: у ремарках і рефлексіях персонажів.

Викладено основні закони оптики. Висвітлено теорію електромагнітних хвиль, розкрито природу дипольного випромінювання та особливості діапазону електромагнітних хвиль. Розглянуто головні закони геометричної оптики, фронт світлової хвилі, принцип Гюйгенса-Френеля, проходження монохроматичного світла через призму, властивості тонких лінз та спотворення зображень, утворених лінзами (аберації). Охарактеризовано класичні оптичні прилади та пристрої, зокрема, лупу, оптичну схему мікроскопа, телескоп Кеплера, зорову трубу Галілея (театральний бінокль).

Мета дослідження - аналіз вербальних маркерів, що презентують зміст урбаністичного простору в авторських ремарках та мовленні персонажів, для виокремлення змістовних домінант, які переважають у текстах сучасної української драматургії. Об'єктом вивчення є описи урбаністичного простору в ремарках та вербальні рефлексії, що пов'язані з життям у місті, у партіях персонажів. Предмет дослідження - способи вербалізації урбаністичної теми в текстах сучасної української драматургії. Матеріалом дослідження виступають тексти української драматургії кінця XX - початку XXI століть. Методичним підгрунтям є елементи описового, контекстуального методів і дискурс-аналізу. Результат дослідження - виявлення двох способів зображення урбаністичного простору в ремарках: зовнішній та внутрішній. До зовнішнього належать описи вулиць, парків, а до внутрішніх - помешкань, офісів, установ. Відтворення зовнішнього урбаністичного простору окреслені, переважно, знаками із негативними конотаціями (зі збереженням двох стін, годинник з порожнім циферблатом), а внутрішнього - доповненням до характеристики дійових осіб (На лоджії у Антона - стілець і столик з попільничкою. На лоджії у Петровича теж стілець і столик, на якому купа газет і великий армійський бінокль). Вербальні рефлексії персонажів відтворюють найрізноманітніші його інтерпретації: як простір для втілення мрій, ідей, проектів; як протиставлення природі; як простір хоч і травматичний, але такий, що містить спогади про власне життя. Висновки: в текстах сучасної української драматургії широко представлено урбаністичний простір, який презентовано різними рівнями маркерів: у ремарках і рефлексіях персонажів.