Висвітлено історію поширення вогнепальної артилерії та шляхи руху вогнепальних технологій. Проаналізовано типологію гармат, що знаходились на озброєнні українських замків.

Освещены история распространения огнестрельной артиллерии и пути движения огнестрельных технологий. Проанализирована типология пушек, находившихся на вооруженнии украинских замков.

Визначено необхідність швидкодії автоматизованих систем управління вогнем артилерійських підрозділів. Підвищення оперативності обов'язково повинно поєднуватись з підвищенням якості управління. Це викликає необхідність постійного вдосконалення автоматизованих систем управління, що є актуальним питанням сьогодення. Надано достатній математичний апарат для одержання висновків характеристики вимог щодо швидкодії автоматизованих систем управління артилерійських підрозділів.

Розглянуто орнаментику та символіку художнього гарматного литва на землях Правобережної України у XV - XVIII ст. На підставі дослідження збрежених артилерійських зразків українського та європейського походження, а також значної кількості інвентарних документів проаналізовано стилістичні особливості декору вітчизняних гармат, розкрито вплив на його формування іноземних майстрів.

Рассмотрены орнаментика и символика художественного пушечного литья на землях Правобережной Украины в XV - XVIII вв. На основе исследования сохранившихся артиллеристских образцов украинского и европейского происхождения, а также значительного количества инвентарных документов, проанализированы стилистические особенности декора отечественных пушек, раскрыто влияние на его формирование иностранных мастеров.

Вивчено бойове застосування артилерії в битві під Хотином 1621 р. Приділено увагу технічним параметрам гармат, а також тактиці використання їх османською армією, польсько-литовськими силами та запорожцями. Зроблено висновки щодо ефективності артилерійського вогню під час Хотинської кампанії.

Висвітлено інституційне становлення й розвиток козацької артилерії у середині XVII - наприкінці XVIII ст. На основі неопублікованих джерел реконструйовано модель функціонування гарматного відомства, його структуру, організацію, управління, з'ясовано обов'язки урядників та обслуги, допоміжних служб.

На основі аналізу особливостей сучасних бойових дій показано, що одним із головних завдань ППО на сучасному етапі стає боротьба з бойовими елементами високоточної зброї, а найбільш доцільним засобом для ведення боротьби, з урахуванням економічного фактора - зенітна артилерія. Однак існуючі зенітні артилерійські комплекси не відповідають цим вимогам. Одним із шляхів розв'язання проблеми може бути модернізація існуючого зенітно-артилерійського озброєння. За об'єкт модернізації обрано ЗАК "Шилка". Висвітлено основні його недоліки, намічено шляхи їх усунення та обгрунтовано оптимальний склад модернізованного зразка. Можливість значного підвищення ефективності комплексу за рахунок відповідної модернізації підтверджено результатами розрахунків, проведених на основі математичного апарату, розробленого в ДНТЦ АСО.

Поряд із значним розповсюдженням ракетного озброєння, класичні артилерійські комплекси посідають одне з найважливіших місць в арміях країн світу. Артилерія має ряд переваг перед ракетною технікою: може вести вогонь за будь-яких погодних умов, у будь-який час та на будь-якій місцевості; вогонь можна переносити з одного напрямку на інші та зосереджувати на найбільш важливій цілі; артилерійська підтримка у змозі забезпечити одночасну поразку цілей, які знаходяться як на передовій, так і у тилу противника; простота використання та дешевизна відрізняють артилерійську техніку від ракетної; можливе використання боєприпасів різних видів, в тому числі звичайних, хімічних, керованих, атомних та ін. Стаття розкриває основні напрямки розвитку різноманітних артилерійських систем (гаубиць, бойових колесних машин, танків, артилерійських зенітних комплексів) на найближчі роки. У статті наведено деякі технічні характеристики діючих та розроблюваних систем в арміях розвинутих країн світу.

Полкова (за німецькою термінологією - піхотна) артилерія включала в себе артилерійські підрозділи, озброєні гарматами і мінометами, що мали невелику масу та габарити, високу рухомість та швидкострільність. Вона призначалася для боротьби з танками, вогневими засобами, живою силою противника і залучалася для безпосередньої підтримки підрозділів. Полкова артилерія могла використовуватися централізовано на напрямах зосередження основних зусиль або для посилення батальйонів, що виконували найбільш важливі завдання. Полкова артилерія СРСР та Німеччини складалася в основному з 75 - 76-мм гармат.

Розглянуто проблему вимірювання температури зарядів артилерійських боєприпасів. Розроблено математичні засади нового способу визначення температури заряду, який базується на використанні диференційних залежностей, що описують процеси теплообміну між зарядом боєприпасу та навколишнім середовищем.

Дивізійна артилерія - штатна артилерія дивізії, що не входила до складу полків (бригад), її частка була найбільшою серед інших видів військової артилерії. У часи Другої світової війни (далі - війни) головними завданнями її були: ураження живої сили противника, знищення і подавлення його вогневих засобів, механізованих, танкових і піхотних підрозділів; боротьба з артилерією противника; руйнування оборонних споруд. Виходячи з характеру цих завдань, дивізійна артилерія повинна була мати на озброєнні гармати і гаубиці. Більшість дивізійних артилерійських систем напередодні війни були модернізовані або розроблені заново.

Розглянуто процес нестаціонарного теплообміну порохового заряду артилерійських боєприпасів з навколишнім середовищем На підставі рівняння теплопровідності, використовуючи перетворення Лапласа, одержані математичні моделі, які описують зміну температурного поля заряду за сталої температури навколишнього середовища та для випадку лінійної зміни температури навколишнього середовища.

Проаналізовано проблемні питання, які виникають сьогодні у музеях під час збереження та експонування давньої артилерії. Розглянуто етапи та процеси, які проходить гармата з моменту потрапляння до музею та експонування. Висвітлено проблемні завдання, які виникають під час ведення фондово-облікової документації музейних колекцій давньої артилерії. Обгрунтовано висновок про шляхи та можливі вирішення завдань сучасних музеїв під час збереження та експонування артилерії XIV - XVIII ст.

Корпусна артилерія - штатна артилерія армійського корпусу. У часи Другої світової війни (далі - війни) головними завданнями її були: боротьба з артилерією та мінометами противника, ураження пунктів управління, резервів та інших цілей у глибині розташування противника, а також руйнування окопів, траншей та інших оборонних споруджень польового типу. Корпусна артилерія озброювалася гарматами та гаубицями калібру більше 100 мм. Мета статті - розгляд основ створення, ТТХ корпусних артилерійських систем армій СРСР та Німеччини, а також аналіз бойового застосування радянської корпусної артилерії на початку війни. В результаті дослідження розглянуті позитивні та негативні якості радянських та німецьких корпусних артилерійських систем, а також виявлені причини невдалого бойового застосування корпусної артилерії на початку війни.

Досліджено математичну модель визначення функціональної залежності величини сили лобового опору повітря рухові снаряду від його швидкості, маси та калібру, температури і густини повітря, атмосферного тиску, швидкості звуку в повітрі. Функціональна залежність, хоча має однакову форму запису при русі снаряду з надзвуковою або дозвуковою швидкостями, однак значення їх коефіцієнтів є різними. Для визначення величин цих коефіцієнтів розв'язується обернена задача динаміки, тобто знаючи результати експериментальних досліджень для даного типу снаряду методом ітерації підбираються їхні значення. На основі визначеної функціональної залежності можна досліджувати вплив детермінованих і недетермінованих чинників на кінематичні параметри руху снаряду.

Описана математична модель, яка дозволяє визначити функціональну залежність між величиною сили лобового опору повітря та швидкістю снаряду, його геометричними характеристиками і масою, температурою повітря, атмосферним тиском, швидкістю звуку в повітрі. Використовуючи цю залежність, визначають вплив зміни цих величин, а також дульної швидкості, величини кута прицілювання, швидкості вітру, та інше, на кінематичні параметри руху снаряду. Запропонована математична модель визначення сили лобового опору повітря рухові снаряду, дає можливість визначати кути прицілювання для стрільби на віддалі більші, ніж вказані в таблицях стрільб, з врахуванням нестандартних умов стрільби.

Ілюстроване видання шар за шаром розкриває інформаційне поле гармат: від морфологічних особливостей до декору гарматних стволів XV - поч. XIX ст. Розглянуто абстрактне поняття "історична артилерія". Під середньовічною вогнепальною артилерією розуміється весь гарматний комплекс ХV - поч. ХІХ ст. На обширному фактичному матеріалі розглянуто великий комплекс методологічних і технологічних інструментів, які допомагають ефективно видобувати джерельну інформацію. Міждисциплінарне дослідження здійснено у широких хронологічних і географічних межах на основі власної дослідницької колекції.

Описано історію виробництва артилерії у Львові в ХІV-ХVІІІ ст., досліджено історію формування колекції артилерії ХІV-ХVІІІ століть Львівського історичного музею, зроблено характеристику предметів зібрання. Проаналізовано історіографію питання за проблемно-хронологічним принципом. З’ясовано, що відсутні дослідження присвячені вивченню артилерії ХІV-ХVІІІ ст. в фондах музеїв Львова в період з XIX ст. до 1940 року. Зазначено, що відсутні праці, присвячені комплексному вивченню колекції артилерії ХІV-ХVІІІ ст. Львівського історичного музею. Здійснено аналіз джерельної бази, основну групу якої склали речові джерела, а саме - гармати з колекції Львівського історичного музею та супровідна документація. Визначено методи дослідження, зокрема, вперше в українській історіографії окреслено методи інструментальних досліджень матеріалів гармат. Вперше застосовано для дослідження гармати лазерне сканування. Охарактеризовано історичні передумови початку виробництва артилерії у Львові, розвиток та причини занепаду. Встановлено кількісний та якісний склад артилерії ХІV-ХVІІІ ст. в музейних колекціях Львова в період з XIX ст. до 1940 р., а саме досліджено фонди Музею ім. князів Любомирських, Історичного музею м. Львова, Національного музею ім. Яна III, Музею наукового товариства імені Шевченка (НТШ). Виділено етапи формування колекції артилерії ХІV-ХVІІІ ст. Львівського історичного музею. Предмети колекції розділено на чотири групи за хронологічним принципом. Зроблено типологічний аналіз гармат з колекції. Досліджено втрати колекції (гармати, що були передані в фонди інших музеїв).