Проаналізовано роль новин у засобах масової інформації (ЗМІ), зокрема в міжнародній практичній політиці, описано інформаційні ресурси та технології. Наведено декларацію про основні принципи, що стосуються внеску ЗМІ у зміцнення миру та Міжнародного взаєморозуміння, у розвиток прав людини та боротьбу проти расизму і апартеїду, війни.

Проанализирована роль новостей в средствах массовой информации (СМИ), в частности в международной практической политике, описаны информационные ресурсы и технологии. Приведена декларация об основных принципах относительно вклада СМИ в укрепление мира и Международного взаимопонимания, в развитие прав человека и борьбу против расизма и апартеида, войны.

Висвітлено теоретико-методологічні аспекти формування етнокультурної толерантності. Розкрито проблеми нормативно-правового регулювання функціонування етнічних громад і діяльності національно-культурних товариств. Розглянуто питання моделювання міжетнічної комунікації. Проаналізовано особливості формування міжетнічних стереотипів на території Чернівецької області. Наведено словник з питань міжетнічної толерантності, в якому розкрито сутність таких понять, як автономія етнічна, автохони, антисемітизм, апартеїд, парціація етнічна, рееміграція, упередження етнічне.

Проаналізовано різні підходи до визначення стандарту південноафриканського варіанта англійської мови. Обговорено загальну концепцію "стандартної мови" і "стандартних різновидів" та роль стандартної британської англійської у лінгвістичному майбутньому Південно-Африканської Республіки (ПАР). Проаналізовано переваги та недоліки автентичного та провінційного стандартів, які визнавалися у південноафриканському суспільстві за умов апартеїду, однак не відповідають потребам сучасної мовної ситуації у ПАР. Розглянуто суперечливе питання стандартизації англійської негритянського населення ПАР.

Південна Африка, як і інші африканські економіки, стикається з обмеженим фінансуванням, що визначає неможливість фінансування розвитку інфраструктури для населення, що зростає експоненціально. В останні роки в країні спостерігається хвиля протестів, пов'язаних із поганим наданням послуг, особливо в бідних громадах. Після апартеїду уряд намагався приватизувати неефективні та збиткові "напівдержавні" організації, щоб покращити надання послуг. Однак цей рух зіштовхнувся з сильним опором профспілок та представників громад, які виступали проти ініціатив приватизації, покликаних зробити послуги платними для споживачів. З огляду на усе більше розчарування бідних південноафриканських громад уряд повільно почав залучати приватний сектор для заповнення пробілів у фінансуванні шляхом публічно-приватного партнерства. І хоч воно створило можливість доступу до приватного фінансування інвестицій в інфраструктуру для уряду, широко обговорювалося, що цей механізм є реінкарнацією контроверсійної та непопулярної концепції приватизації, що не принесла результатів у минулому. Проаналізовано успіх публічно-приватного партнерства в фінансуванні розвитку інфраструктури в Південній Африці. Дослідження грунтується на інтерв'ю та використанні прикладних технологій капітального бюджетування з метою вивчення успіхів у досягненні цілей уряду та чистих вигод від публічно-приватного партнерства. Результати показують, що уряд переоцінив його можливості у вирішенні проблем інфраструктури та надання послуг. Висновки свідчать, що громадськість розглядає публічно-приватне партнерство як приватні структури, створені задля "вимивання" урядових фондів. Тому в даному дослідженні уряду рекомендовано покращити прозорість управління таким партнерством, щоб повернути довіру суспільства.

Проаналізовано досвід становлення спорту в США та в Південній Африці до й після апартеїду. Здійснено намагання дослідити процеси, необхідні для розвитку потенційних видів спорту, які можуть стати запорукою становлення миру та порозуміння між народами. Для визначення ініціативи США в регіоні Південної Африки на національному, суспільному й індивідуальному рівнях у статті окреслено можливий вплив спорту на примирення в розділених штатах та регіонах. Автор пов'язує побудову націй із побудовою расової ідентичності. Проаналізовано зв'язок між расою як культурною й політичною категорією, джерелом якої є історія рабства та колоніалізму й розвитком національних держав. На прикладі Південної Африки та Сполучених Штатів проілюстровано історичну динаміку та інституційні відносини, завдяки яким відбувалося ставновлення міждержавних інформаційних відносин. Мета дослідження - висвітлити роль спортивних змагань і спорту в цілому на процеси, пов'язані з побудовою національної ідентичності. У процесі дослідження використано загальнонаукові та емпіричні прийоми, засновані на системному підході, а також загальнонаукові методи, такі як узагальнення й порівняльний аналіз. Визначено основне коло проблем, що виникають внаслідок глобалізаційних процесів, та низку заходів, спрямованих на підвищення рівня спортивного й культурного іміджу окремих країн у світовому суспільстві. Висновки: сфокусувавши свою увагу на Південній Африці та Сполучених Штатах, автор проілюстрував історичну динаміку й інституційні відносини, а також становлення нації цих держав. У роки апартеїду спорт відігравав роль головного інструменту опору проти системи расової сегрегації, а надалі допоміг набути країні світове визнання та позитивний імідж на міжнародній арені.

Забезпечення нації освітою є важливим завданням урядової соціальної політики, яка закріплена у розділі 29 Білля про права у Конституції Південно-Африканської Республіки, де прямо зазначено, що кожен має право на базову освіту, а також на базову освіту для дорослих. З моменту встановлення демократичного правління в 1994 р. уряд ПАР доклав значних зусиль для зменшення нерівностей в освіті, що існували за ча сів апартеїду. Уряд ПАР розглядає освіту як головний інструмент усунення не справедливості, створеної інституціоналізованою політикою апартеїду, яка сформувала дискримінаційну та фрагментарну систему освіти в країні. Cистема апартеїду змусила африканське населення переселитися в сільські райони, де практично неможливо здобути якісну освіту. Попередні дослідження взаємозв'язку між освітою та заробітком не оцінювали його окремо у місь кій та сільській місцевості. Це важливо, оскільки ці області мають істотно відмінні структурні характеристики. Імовірно, що і вплив освіти у містах і сільській місцевості буде різним. З цим по в'язаний той факт, що статистичні висновки багатьох попередніх досліджень грун тувалися на даних поперечного перерізу, реалізуючи стандартну звичайну модель найменших квадратів і не контролюючи зміщення ендогенності. Мета статті - перегляд рівня заробітку та освіти на ринку праці у ПАР з урахуванням усіх п'яти хвиль не що давно доступного набору даних про національну динаміку доходів, визначену за дворічними періодами протягом 2008 - 2017 рр. На підставі огляду наявної літератури у цій статті проаналізовано сукупні показники ПАР і показники міст та сільської місцевості окремо. Застосовано оцінювання фіксованих ефектів та двоступеневий метод оцінювання за принципом найменших квадратів. Оцінювання фіксованих ефектів використано для згладжування можливої неоднорідності поперечного перерізу. Двоступеневе оцінювання за принципом найменших квадратів - для виявлення можливих зміщень ендогенності через зворотну причину між заробітком та освітою. Дослідивши ендогенність з'ясувано, що додатковий рік навчання збільшив заробіток особи на 37,8 % у повній вибірці. Цікаво, що коефіцієнт освіти виявився позитивним і статистично значущим в обох вибірках (міській та сільській), підсилюючи результати повної вибірки. Однак, незважаючи на те, що коефіцієнт років освіти позитивно пов'язаний із заробітком у всіх вибірках, результати показали, що вплив освіти на індивідуальний заробіток був більшим за абсолютні значення у міських районах. Таким чином, 44,4 % прибутку до освіти у містах були значно вищими за 33 %, визначені для сільської місцевості. Ці результати є очікуваними, враховуючи той факт, що ПАР все ще бореться з впливом інституціоналізованої політики апартеїду. З'ясовано, що розмір домогосподарств, вік голови домогосподарства та чи був голова домогосподарства одружений є важливими факторами, що впливають на прибуток у обох територіальних вибірках. Одержані емпіричні результати вказують, що уряд повинен більше інвестувати в академічну інфраструктуру, особливо в сільській міс цевості, де живуть бідні, щоб покращити рівень освіти в цих районах.

Забезпечення нації освітою є важливим завданням урядової соціальної політики, яка закріплена у розділі 29 Білля про права у Конституції Південно-Африканської Республіки, де прямо зазначено, що кожен має право на базову освіту, а також на базову освіту для дорослих. З моменту встановлення демократичного правління в 1994 р. уряд ПАР доклав значних зусиль для зменшення нерівностей в освіті, що існували за ча сів апартеїду. Уряд ПАР розглядає освіту як головний інструмент усунення не справедливості, створеної інституціоналізованою політикою апартеїду, яка сформувала дискримінаційну та фрагментарну систему освіти в країні. Cистема апартеїду змусила африканське населення переселитися в сільські райони, де практично неможливо здобути якісну освіту. Попередні дослідження взаємозв'язку між освітою та заробітком не оцінювали його окремо у місь кій та сільській місцевості. Це важливо, оскільки ці області мають істотно відмінні структурні характеристики. Імовірно, що і вплив освіти у містах і сільській місцевості буде різним. З цим по в'язаний той факт, що статистичні висновки багатьох попередніх досліджень грун тувалися на даних поперечного перерізу, реалізуючи стандартну звичайну модель найменших квадратів і не контролюючи зміщення ендогенності. Мета статті - перегляд рівня заробітку та освіти на ринку праці у ПАР з урахуванням усіх п'яти хвиль не що давно доступного набору даних про національну динаміку доходів, визначену за дворічними періодами протягом 2008 - 2017 рр. На підставі огляду наявної літератури у цій статті проаналізовано сукупні показники ПАР і показники міст та сільської місцевості окремо. Застосовано оцінювання фіксованих ефектів та двоступеневий метод оцінювання за принципом найменших квадратів. Оцінювання фіксованих ефектів використано для згладжування можливої неоднорідності поперечного перерізу. Двоступеневе оцінювання за принципом найменших квадратів - для виявлення можливих зміщень ендогенності через зворотну причину між заробітком та освітою. Дослідивши ендогенність з'ясувано, що додатковий рік навчання збільшив заробіток особи на 37,8 % у повній вибірці. Цікаво, що коефіцієнт освіти виявився позитивним і статистично значущим в обох вибірках (міській та сільській), підсилюючи результати повної вибірки. Однак, незважаючи на те, що коефіцієнт років освіти позитивно пов'язаний із заробітком у всіх вибірках, результати показали, що вплив освіти на індивідуальний заробіток був більшим за абсолютні значення у міських районах. Таким чином, 44,4 % прибутку до освіти у містах були значно вищими за 33 %, визначені для сільської місцевості. Ці результати є очікуваними, враховуючи той факт, що ПАР все ще бореться з впливом інституціоналізованої політики апартеїду. З'ясовано, що розмір домогосподарств, вік голови домогосподарства та чи був голова домогосподарства одружений є важливими факторами, що впливають на прибуток у обох територіальних вибірках. Одержані емпіричні результати вказують, що уряд повинен більше інвестувати в академічну інфраструктуру, особливо в сільській міс цевості, де живуть бідні, щоб покращити рівень освіти в цих районах.