Представлено оригінальне науково-публіцистичне дослідження в галузях геополітики, історіософії і політології. На основі вивчення різноманітних джерел, зокрема, археологічних, пропонується нова геополітична концепція походження українського, білоруського і російського народів та утворення сусідніх з Україною на півночі і сході країн - Білорусі та Росії.

Розкрито складний процес становлення та формування історіософської парадигми, простежуються ключові етапи на шляху її розгортання. Аналіз найбільш значних концепцій і теорій у філософській інтерпретації історичних реалій здійснено під кутом зору виявлення генералізуючих методологічних принципів і засад, на яких грунтується філософія історії з часів Античності до кінця ХХ ст. Розглянуто середньовічну філософську думку, ідею прогресу в філософії історії епохи Просвітництва, охарактеризовано погляди на історію діячів німецької класичної філософії, проблеми смислу історії у філософських концепціях ХХ ст.

Індекс рубрикатора НБУВ: Э212.4:Т

Рубрики:

Релігія та історія, історичні науки

Шифр НБУВ: Ж69265 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Здійснено спробу класифікації та хронологізації наукових розвідок кирило-мефодіївців, пов'заних із формуванням основних постулатів вітчизняної історіософії. Джерелами аналізу слугували науково-теоретичні праці, художні тексти та публіцистика В. Антоновича, М. Максимовича, Т. Шевченка та М. Костомарова. Увагу акцентовано на питаннях, що стосуються аналізу історіософічного матеріалу ХІХ ст. і конструювання на цій основі української ідеї.

Предпринята попытка классифицировать и хронологизировать научные разработки представителей Кирило-мефодиевского общества, посвященные формированию концептуальных моментов отечественной историософии. Источник анализа - научно-теоретические работы, художественные тексты и публицистика В. Антоновича, М. Максимовича, Т. Шевченко и Н. Костомарова. Сакцентировано внимание на вопросах, касающихся формирования отечественной национальной идеи и конструирования историософских линий в науке и философии ХIX в.

Проаналізовано причини відокремлення української та всесвітньої історії у світовій та українській історичній науці. Висвітлено бачення історіософії німецькими, французькими, російськими, єврейськими та українськими дослідниками. Проаналізовано впливи домінуючих націй на розвиток української історичної науки в XVII - XX ст. На підставі вивчення історії Європи та Росії розглянуто світоглядні та історико-політичні особливості українського традиційного консерватизму, а також територіально-політичні та концептуальні особливості виведення схеми історії України та світу українськими істориками.

Проанализированы причины отделения украинской и всемирной истории в мировой и украинской исторической науке. Освещено видение историософии немецкими, французскими, русскими, еврейскими и украинскими исследователями. Проанализированы влияния доминирующих наций на развитие украинской исторической науки в XVII - XX ст. На основании изучения истории Европы и России рассмотрены мировоззренческие и историко-политические особенности украинского традиционного консерватизма, а также территориально-политические и концептуальные особенности выведения схемы истории Украины и мира украинскими историками.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)5-4

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано драматичну поему Л.Костенко "Думи про братів неазовських". На підставі ліричних текстів та епічних творів письменниці розглянуто особливості її історіософського мислення. Висвітлено питання етики вчинку особистості в критичній ситуації.

Проанализирована драматическая поэма Л.Костенко "Мысли о братьях неазовских". На основе лирических текстов и эпических произведений писательницы рассмотрены особенности ее историософского мышления. Освещены вопросы этики поступка личности в граничной ситуации.

Запропоновано концепцію української історіософії як переважного способу історико-пізнавальної діяльності в Україні. У широкому культурологічному контексті визначено типологічні ознаки, основні формоутворення, етапи розвитку історіософії як знання про самобутність і самостійність українського народу, його держави, культури, Церкви. Встановлено співвимірність української історіософії із західноєвропейською філософією історії та національно-культурною пам'яттю.

Предложена концепция украинской историософии как преимущественного способа историко-познавательной деятельности в Украине. В широком культурологическом контексте определены типологические признаки, основные формообразования, этапы развития историософии как знания о самобытности и самостоятельности украинского народа, его государства, культуры, Церкви. Установлена соизмеримость украинской историософии с западноевропейской философией истории и национально-культурной памятью.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т1(4УКР)-8 + Ю252:Т + Ю3(4УКР)5/6

Рубрики:

Історія історичної науки (Історіографія)

Філософські питання та методологія історичної науки

Історія філософії

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано наукову спадщину видатного історика ХІХ ст. В.Антоновича, зокрема його історіософську систему в контексті національного історичного процесу, збудовану на засадах, домінуючих у доктринах тогочасної Європейської історичної та філософської думки, об'єднуючу в своїй основі ідеалістичні та позитивістські настанови. Зазначено, що головним мотивом історіософських узагальнень вченого є прагнення виділити провідну ідейну лінію в українському історичному процесі, навколо якої можна було приступити до загального синтезу національної історії.

Проанализировано научное наследие выдающегося историка ХІХ ст. В.Антоновича, в частности его историософскую систему в контексте национального исторического процесса, построенную на принципах, доминирующих в доктринах Европейской исторической и философской мысли того времени, объединяющую в своей основе идеалистические и позитивистские наставления. Указано, что главным мотивом историософских обобщений ученого является желание выделить ведущую идейную линию в украинском историческом процессе, вокруг которой можно было приступить к общему синтезу национальной истории.

Висвітлено теоретико-методологічні засади дослідження, джерельну базу, історіософію й історіографію довоєнної та сучасної Миколаївщини. Розглянуто голодомор періоду 1932 - 1933 рр. в Україні у даному регіоні як геноцид в історіграфічно-джерелознавчому та правовому аспектах. Увагу приділено історіографії проблеми й огляду історичних джерел про голодні 1946 - 1947 рр.

Освещены теоретико-методологические основы исследования, источниковая база, историософия и историография довоенной и современной Николаевской области. Рассмотрен голодомор периода 1932 - 1933 гг. в регионе как геноцид в историографическо-источниковедческом и правовом аспектах. Внимание уделено историографии проблемы и описи исторических источников о голодоморе 1946 - 1947 гг.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)6-4

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено історіософське зіставлення приходу до влади гетьмана П.Скоропадського в квітні 1918 р. як державного вияву однієї з форм українського традиційного консерватизму вже у ХХ ст. з подібними явищами в житті держав Європи, які об'єднано в єдиний історико-політичний феномен Європейської Консервативної Реставрації, що включає в себе дванадцять явищ відновлення монархічних форм правління у дев'яти державах Європи, котрі відбулися протягом 1660 - 1975 рр. Розкрито спонукальні причини та процес реалізації ідеї Реставрації за конкретних історичних умов, а також аспекти реалізації ідей відновлення монархії - реставрації традиційної форми правління.

Проведено историософское сопоставление прихода к власти гетмана П.Скоропадского в апреле 1918 г., как государственного проявления одной из форм украинского традиционного консерватизма уже в ХХ ст., с подобными явлениями в жизни государств Европы, которые объединены в единый историко-политический феномен Европейской Консервативной Реставрации, которая включает в себя двенадцять явлений возобновления монархических форм правления в девяти государствах Европы, произошедших на протяжении 1660 - 1975 гг. Раскрыты побуждающие причины и процесс реализации идеи Реставрации в конкретных исторических условиях, а также аспекты реализации идей возобновления монархий - реставрации традиционной формы правления.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6*32 + Т010.4

Рубрики:

Соціальна філософія

Специфіка історичного пізнання (гносеологічні проблеми історичного дослідження)

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано джерела та витоки, основні аспекти та своєрідність історіософських, естетичних і культурологічних поглядів У.Самчука. Висвітлено різні рівні трансформації географічного простору України й особливості українського "Космо - Психо - Логосу".

Проанализированы истоки историософских, эстетических и культурологических взглядов У.Самчука. Освещены аспекты и своеобразие украинской историософии нового времени в ее глубинной сущности.

Дисертація присвячена дослідженню механізму становлення "народницьких" і "державницьких" історіософських концепцій в процесі розвитку української історичної науки, а також взаємодії історико-філософських, історико-сцієнтистських та аксіологічних аспектів в історичній творчості В.Антоновича, М.Грушевського і В.Липинського. Вперше розглянуто історіографічний образ терміну "історіософія" в системі супутніх понять, як-от "історіографія", "інтелектуальна історія", "філософія історії", "філософія національної ідеї", на підставі чого запропонована власна дефініція. Проаналізована специфіка української історії, шляхи її формування та розвитку, зіставлені особливості російської та української історіософій. У роботі дістала подальший розвиток реконструкція історіософії видатних українських політиків і науковців - В.Антоновича, М.Грушевського і В.Липинського. Показана синхронність і взаємозалежність еволюції української історіософії, національного відродження кінця ХVIII - початку ХХ ст. та українського історіографічного процесу.

У межах нового відгалуження культурологічного знання (меморіальної культурології) концептуалізовано українську історіософію як провідний депозитарій пам'яті в Україні. Українську історіософію визначено як систематизовані теорії щодо самобутності та самостійності української культури, народу, держави та Церкви у світовому історико-культурному контексті, яка розпочалася з виокремлення історії рідної "землі" від сакральної історії людства в давньоруській літературі XI ст., а на межі XX - XXI ст. завершилася переорієнтацією на інтеграцію національної культури до світового цивілізаційно-культурного мультиверсуму. Доведено, що еволюція української історіософії забезпечувала акумуляцію національно-культурної пам'яті, розширення ї просторово-часових обріїв, а також усталеність трансльованих нею уявлень. Завдяки цьому здійснювалося утворення модерного меморіального простору.

Вперше в українському літературознавстві в аспекті світоглядного традиціоналізму й естетичного консерватизму досліджено художню історіософію у творчій спадщині У.Самчука як специфічне літературне явище, виникнення якого обумовлено соціально-історичними, індивідуально-авторськими чинниками. Розкрито глибинні зв'язки художньої історіософії У.Самчука з націоналістичною ідеологією Д.Донцова й вісниківців - письменників, об'єднаних журналом "Вісник" (в 1922 - 1932 рр. - "Літературно-науковий вісник"). Вперше цілісно систематизовано й прокоментовано естетичні, культурологічні переконання прозаїка, розкрито сутність його концепції філософії культури й мистецтва. Показано специфіку функціонування історіософських ідей у художній прозі, публіцистиці, мемуаристиці У.Самчука. Зроблено висновок, що історіософічність є одним із засобів інтелектуалізації та модернізації прози письменника. Доведено, що художня історіософія У.Самчука має націоохоронну природу, оскільки осмислення історичного й геоетнічного вкорінення сприяє збереженню української ідентичності, показано її колосальний потенціал для розвитку незалежної української держави.

Дисертація являє собою одну з перших спроб дослідження художньої специфіки російського історичного роману другої половини XIX століття в аспекті особливостей белетристичної літератури. Подається концепція розвитку жанру протягом 1850-1900-х рр.; обгрунтована його періодизація, а також внутрішня диференціація історичної романістики за напрямками. Окремо розглядаються складові художньої специфіки, пов'язані з ключовою для жанру категорією часу - хронотоп і історіософія, а також суспільне значення жанру.

Висвітлено погляди та думки вченого-богослова про загальні закономірності змін і тенденції розвитку релігійного феномену, його функціонування в структурі суспільної цілісності. Обгрунтовано принцип нерозривної єдності релігійного, культурного та національного життя народу в релігієзнавчій методології І.Огієнка, що визначає провідну роль Української Православної церкви в загальній історії України.