Досліджено умови та чинники, що впливають на розвиток ринкових відносин на основі узагальнення досвіду розвитку країн з перехідною економікою. Систематизовано ринкові моделі та визначено основні параметри їх генезису. Розглянуто механізм функціонування економічних систем за ринкових умов, а також місце та доцільний рівень державного втручання у розвиток економічних систем. Значну увагу приділено тенденціям змін форм власності та суперечностям приватизаційного процесу. Виявлено основні напрямки удосконалення організаційної структури регулювання фондового ринку, як елементу ринкової системи. Визначено місце інфляції у трансформаційних процесах ринкової системи та її вплив на функціонування економічних систем.

Розглянуто еволюцію наукових поглядів на соціальну роль держави. Проаналізовано історичний досвід вирішення соціальних проблем. Визначено сутність і принципи соціальної політики та її значення для забезпечення безпеки держави, розглянуто антикризову політику у соціальній сфері. Визначено сучасний стан демографічної ситуації в Україні. Вивчено динаміку чисельності населення України, проаналізовано чинники впливу на демографічну ситуацію. Розглянуто ринок праці та можливості його регулювання. Доведено, що активна політика на ринку праці є основою соціальної політики та соціальної стабільності суспільства. Розглянуто трудоресурсну безпеку та проблеми зайнятості населення. Досліджено рівень життя населення та його вплив на соціальну стабільність держави. Визначено безпеку людини і суспільства як основи безпечного соціального розвитку. Розглянуто людський розвиток і глобалізацію. Досліджено теоретико-методологічні засади формування соціальної політики в контексті досягнення сталої соціальної безпеки. Визначено пріоритетні напрями державної соціальної політики та сформульовано механізми її реалізації на засадах гарантування соціальної безпеки.

Визначено сутність людського капіталу як економічної категорії, його структуру та місце в економіці як фактора зростання та розвитку.

Розглянуто актуальні проблеми управління розвитком області за умов підготовки України до вступу асоційованим членом ЄС. Запропоновано формування інноваційних засад концепції Комплексної науково-технічної програми "Нова економіка Тернопільської області" (ресурсономічний контекст) в контексті підвищення науково-технічного рівня виробництва. Охарактеризовано деякі проблеми поєднання територіальних і галузевих принципів управління. На прикладі окремих регіонів України проаналізовано досвід використання нових організаційних форм управління з урахуванням місцевих особливостей. На основі комплексно-інноваційних показників розроблені пропозиції з формування стратегії інноваційного розвитку Тернопільської області.

Визначено та проаналізовано актуальність становлення нових енергетичних можливостей для агропромислового комплексу (АПК), що дасть змогу стабілізувати споживання енергії. Проаналізовано та досліджено теоретико-методологічні основи організаційно-економічних аспектів реалізації біоенергетичного потенціалу аграрного сектору економіки. Оцінено можливості виробництва біопалива та енергетики, можливість використання різних видів локальних джерел енергії для енергозабезпечення. Проаналізовано стан, тенденції та стратегія розвитку енергетичного комплексу, виконано прогнозну оцінку енергетичної можливості впровадження нових етапів застосування відновлювальних джерел енергетики в сільському господарстві. Проведено аналіз сучасного стану енергетичного балансу аграрного сектору та визначено актуальні питання недосконалості процесу виробництва біоенергетики й ВДЕ. Запропоновано способи підвищення економічної ефективності впровадження енергозбереження способом збільшення потужностей біогенерації енергетики, на базі локальних джерел енергії, враховуючи економію грошей при їх використанні, а також отримання додаткових коштів від продажу електричної енергії за зеленим тарифом. Рекомендовано вдосконалити та погодити виробництво сировини для біопаливної енергетики й запровадити контроль звітності суб'єктів господарювання.

Монографія підготовлена науковим колективом Інституту агроекології' і природокористування НААН за результатами проведених фундаментальних та прикладних досліджень. Монографія розрахована на фахівців у галузі екології' і сільського господарс¬тва, економіки природокористування та охорони навколишнього природного се¬редовища, наукових співробітників, викладачів і студентів вищих навчальних за¬кладів, здобувачів наукового звання доктора наук і доктора філософії за спеціаль¬ностями 101 — екологія, 051 — економіка, 201 — агрономія.

Сформульовано і розкрито основні механізми та технології управління запровадженням у практику господарювання інструментарію еколого-економічного франчайзингу, що дає змогу забезпечити реалізацію дії цільових функцій сучасної посторової системи управління природокористуванням та охороною навколишнього природного середовища з урахуванням проблем сьогодення і ризиків різної природи. Розкрито суть та змістовність базових і специфічних функцій управління природокористуванням та охороною навколишнього середовища держави. Вказане дало можливість визначити перелік необхідних, для запровадження у практику господарювання, видів еколого-економічного франчайзингу у контексті забезпечення переходу держави та її регіонів до сталого розвитку в ресурсних обмеженнях за наслідками нарощення і раціоналізації використання природно-ресурсного потенціалу. Охарактеризовано стуність і значимість еколого-економічного франчайзингу для розвитку національної системи сталого господарювання. Сформульовано й деталізовано: економіко-правові умови й підурунтя для результативності застосування інструментарію еколого-економічного франчайзингу в Україні; напрями переформатування виробничо-господарських та організаційно-управлінських структур управління; технології забезпечення рівноваги та узгодження напрямів і темпів реалізації економічної, фінансової та екологічної політик держави. Зазначене стало основою для обгрунтування: комплексу завдань щодо досягнення сталого господарювання соціально-економічних систем і територіальних природно-господарських утворень; формату впровадження дієвих еколого-інноваційних проєктів задля вирішення проблем із охорони навколишнього середовища; інноваційного складу засобів і методів пошуку нових можливостей і резервів щодо залучення інвестицій для підвищення рівня економічної, екологічної, соціальної, виробничої та природно-ресурсної безпеки держави загалом. Показано, що для запровадження у практику франчайзингу необхідні не лише зміни у виробничо-господарській та організаційно-управлінській структурах, а й перебудова мислення і способів діяльності суб'єктів управління усіх рівнів, які опікуються проблемами просторового управління сталим розвитком держави та її регіонів.

На основі дослідження ключових положень концепції сталого розвитку та сутності понять "парадигма" та "система" встановлено, що сучасна соціо-еколого-економічна парадигма - це система селективних поглядів, компромісів та дій суспільства, яка знаходить оптимальну для себе модель відносної сталості за допомогою доступних для цього господарських, інституційних, фінансових, соціальних механізмів та інструментів гармонізації відносин між населенням, владою та бізнесом. Визначено, що формування соціо-еколого-економічної парадигми сталого розвитку передбачає його територіальну диференціацію, що означає перехід до такої моделі, яка враховує економічну і природну специфіку певних територій, забезпечуючи рівновагу між економікою, соціальною сферою та екологією. Запропоновано розглядати соціоеколого-економічну парадигму сталого розвитку за типами взаємозв'язків, сформованих між її складовими: економіко-екологічні, що передбачають вплив економічної діяльності на навколишнє природне середовище. Які відображають вплив навколишнього природного середовища на умови виробництва, формують сировинну базу; соціально-економічні зв'язки забезпечують сфери економічної діяльності трудовими ресурсами, за допомогою яких відбувається науково-виробничий процес; соціально-екологічні відображають взаємодію навколишнього середовища і суспільства, їх взаємний вплив. Виділено суто економічні зв'язки, що виникають унаслідок впливу законів економіки та є базисом для формування певних закономірностей розвитку економічних процесів і відносин, та соціальні зв'язки, що виникають під час функціонування суспільства і характеризують особливості й етапи розвитку суспільних відносин; інституційні зв'язки формуються в процесі історичного розвитку соціально-економічного середовища в контексті узгодження інтересів суспільних груп тощо. Розроблено, у трьохвимірному просторі, схему сталого розвитку сільських територій як складних систем, що включає залежно від наявності ключових зв'язків у системі та передбачають відхилення від її сталого розвитку.

Стаття присвячена еколого-економічним пріоритетам розвитку сільських територій. Розглянуто концептуальні основи організаційно-економічного та екологічного механізмів розвитку сільських територій. Проаналізовано головні екологічні та економічні чинники впливу на розвиток сільських територій. Окреслено цілі та шляхи реалізації концепції розвитку сільських територій, що передбачає оцінювання наявних проблем та перешкод для їх ефективного розвитку. Запропонований еколого-економічний механізм розвитку сільських територій на основі застосування форм та методів при взаємодії інформаційно-організаційного та правового забезпечення. Обгрунтовано теоретико-методичні засади удосконалення еколого-економічного механізму реалізації Концепції сталого розвитку сільських територій, в основі якого будуть запроваджені дієві методи та механізми, засоби, важелі та дії як еколого-економічного, так і організаційно-управлінського характеру, які впливатимуть на інтереси господарюючих суб'єктів на селі і сприятимуть не лише активізації суспільно-економічного життя на селі, а й досягненню соціального благополуччя й вирішенню нагальних екологічних проблем. Дослідження екологічної компоненти розвитку сільських територій показало необхідність її врахування у тісному взаємозв'язку з економічною та соціальною компонентами у співіснуванні з навколишнім природним середовищем. На підставі цього розроблено основні стратегічні аспекти розвитку вітчизняної екологічної політики та визначено складові напрями концептуальних положень стратегії екологічно сталого розвитку сільських територій, зважаючи на забезпечення загальної екологічної безпеки.

Досліджено роль та значення інновацій для формування стратегії сталого сільського розвитку, у регулюванні процесу екологізації на основі удосконалення механізму впровадження екологічних інновацій, що сприятиме підвищенню економічної ефективності аграрного сектору як ключового фактору позитивних змін у соціально-економічному розвитку села. Показана пріоритетність екологічних інновацій у розвитку сільських територій і сільськогосподарського виробництва. Розглянуто основні моделі управління розвитком сільських територій, а також запропоновано певні напрями впровадження екоінновацій та їх вплив на розвиток сільських територій. Розглянута можливість запровадження нової системи господарювання на засадах екологізації та синергізму державних програм аграрного розвитку та інноваційної політики. Описані шляхи та механізми удосконалення екологічно інноваційної діяльності та запропоновані методи її впровадження. Досліджено, що удосконалення системи управління екологоінноваційним розвитком сільських територій передбачає зміни, що відбуваються у сфері планування, зайнятості населення територій, просування продукції, взаємодії між владою, бізнесом та населенням, управлінні знаннями. Інновації у сфері управління сільським розвитком забезпечать конкретні сільські території довгостроковими конкурентними перевагами та стимулюватимуть їх розвиток за умов поєднання та врахування як науково-технологічних, так і адміністративно-управлінських інноваційних рішень.