До найважливіших компонентів фітогормонального комплексу належать ц итокініни, які беруть участь у регуляції всіх життєво важливих функцій організму, включаючи поділ клітин, формування меристем, відповіді на негативний вплив навколишнього середовища, фотосинтез, старіння, поглинання макро- і мікроелементів та ін. Переважну більшість досліджень виконано з дводольними рослинами, які за морфологією і фізіологічними особливостями відрізняються від однодольних, тому порівняльний аналіз регуляторних систем у рослин цих двох класів актуальний. У даному огляді проаналізовано дані сучасної літератури щодо особливостей метаболізму цитокінінів у злаків, розглянуто специфіку ролі цитокінінів у регуляції процесів формування, спокою і проростання насіння, розвитку суцвіть і коренів, старіння організму, формування адаптивних реакцій на абіотичні й біотичні стреси, описано антистресову дію гормонів. Наголошено на зв'язку між продуктивністю злакових рослин і рівнем різних форм ендогенних цитокінінів чи екзогенною обробкою ними. Обговорено вплив генних модифікацій на урожайність рису, пшениці, ячменю, кукурудзи, а також їх стійкість до впливу різних чинників середовища. Увагу приділено питанням участі високоспецифічних білків-промоторів у регуляції генів біосинтезу, метаболізму й сигналінгу цитокінінів. Наведені стосовно злаків відомості порівняно з відповідними даними, одержаними на дводольних рослинах. Підкреслено необхідність переходу досліджень від модельних об'єктів, що не є практично значимими, до поглибленого вивчення перспективних для використання рослин.

Досліджено вплив 0,005 %-ї гіберелової кислоти та ретардантів 0,025 %-го тебуконазолу (EW-250), 0,1 %-го есфону (2-ХЕФК) на ростові процеси, формування мезоструктури листків, наромадження та перерозподіл асимілятів і елементів мінерального живлення між органами рослини у різні фази розвитку агрусу сорту Машенька. Польові дрібноділянкові досліди закладали в 2015 - 2017 рр. Встановлено, що застосування гібереліну і ретардантів призводило до оптимізації мезоструктури листків рослин агрусу, зростання товщини листка внаслідок збільшення об'єму стовпчастої паренхіми. У разі застосування тебуконазолу та гіберелової кислоти формувалась потужніша хлоренхіма. Гіберелін та етиленпродуцент есфон викликали зменшення вмісту хлорофілів у листках у порівнянні з контролем. За дії препаратів інтенсивніше нагромаджувались неструктурні вуглеводи (цукри + крохмаль) та елементи живлення у вегетативних органах рослин на ранніх етапах розвитку й швидше зменшувався їх вміст від фази цвітіння до фази повної зрілості плодів. У варіанті із застосуванням тебуконазолу вміст неструктурних вуглеводів у листках був вищим, ніж в інших варіантах, а саме у фази формування та повної стиглості плодів, що свідчить про інтенсивну реутилізацію цих речовин на потреби карпогенезу. Вміст неструктурних вуглеводів та їх суми в стеблах був близьким до вмісту цих вуглеводів у листках. У разі затосування препаратів у ранні фази розвитку рослин в листках та однорічних стеблах агрусу накопичувались загальний азот, фосфор і калій. Від фази цвітіння до фази повної зрілості плодів вміст цих елементів зменшувався. Унаслідок такої перебудови донорно-акцепторних відносин урожайність культури зростала. Найефективнішим виявилось застосування триазолпохідного препарату тебуконазолу.

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.103-434

Рубрики:

Озима пшениця

Шифр НБУВ: Ж61831 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.103-2

Рубрики:

Озима пшениця

Шифр НБУВ: Ж61831 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.1-275.92

Рубрики:

Пшениця

Шифр НБУВ: Ж61831 Пошук видання у каталогах НБУВ 

До найважливіших компонентів фітогормонального комплексу належать ц итокініни, які беруть участь у регуляції всіх життєво важливих функцій організму, включаючи поділ клітин, формування меристем, відповіді на негативний вплив навколишнього середовища, фотосинтез, старіння, поглинання макро- і мікроелементів та ін. Переважну більшість досліджень виконано з дводольними рослинами, які за морфологією і фізіологічними особливостями відрізняються від однодольних, тому порівняльний аналіз регуляторних систем у рослин цих двох класів актуальний. У даному огляді проаналізовано дані сучасної літератури щодо особливостей метаболізму цитокінінів у злаків, розглянуто специфіку ролі цитокінінів у регуляції процесів формування, спокою і проростання насіння, розвитку суцвіть і коренів, старіння організму, формування адаптивних реакцій на абіотичні й біотичні стреси, описано антистресову дію гормонів. Наголошено на зв'язку між продуктивністю злакових рослин і рівнем різних форм ендогенних цитокінінів чи екзогенною обробкою ними. Обговорено вплив генних модифікацій на урожайність рису, пшениці, ячменю, кукурудзи, а також їх стійкість до впливу різних чинників середовища. Увагу приділено питанням участі високоспецифічних білків-промоторів у регуляції генів біосинтезу, метаболізму й сигналінгу цитокінінів. Наведені стосовно злаків відомості порівняно з відповідними даними, одержаними на дводольних рослинах. Підкреслено необхідність переходу досліджень від модельних об'єктів, що не є практично значимими, до поглибленого вивчення перспективних для використання рослин.

Досліджено вплив 0,005 %-ї гіберелової кислоти та ретардантів 0,025 %-го тебуконазолу (EW-250), 0,1 %-го есфону (2-ХЕФК) на ростові процеси, формування мезоструктури листків, наромадження та перерозподіл асимілятів і елементів мінерального живлення між органами рослини у різні фази розвитку агрусу сорту Машенька. Польові дрібноділянкові досліди закладали в 2015 - 2017 рр. Встановлено, що застосування гібереліну і ретардантів призводило до оптимізації мезоструктури листків рослин агрусу, зростання товщини листка внаслідок збільшення об'єму стовпчастої паренхіми. У разі застосування тебуконазолу та гіберелової кислоти формувалась потужніша хлоренхіма. Гіберелін та етиленпродуцент есфон викликали зменшення вмісту хлорофілів у листках у порівнянні з контролем. За дії препаратів інтенсивніше нагромаджувались неструктурні вуглеводи (цукри + крохмаль) та елементи живлення у вегетативних органах рослин на ранніх етапах розвитку й швидше зменшувався їх вміст від фази цвітіння до фази повної зрілості плодів. У варіанті із застосуванням тебуконазолу вміст неструктурних вуглеводів у листках був вищим, ніж в інших варіантах, а саме у фази формування та повної стиглості плодів, що свідчить про інтенсивну реутилізацію цих речовин на потреби карпогенезу. Вміст неструктурних вуглеводів та їх суми в стеблах був близьким до вмісту цих вуглеводів у листках. У разі затосування препаратів у ранні фази розвитку рослин в листках та однорічних стеблах агрусу накопичувались загальний азот, фосфор і калій. Від фази цвітіння до фази повної зрілості плодів вміст цих елементів зменшувався. Унаслідок такої перебудови донорно-акцепторних відносин урожайність культури зростала. Найефективнішим виявилось застосування триазолпохідного препарату тебуконазолу.

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.103-434

Рубрики:

Озима пшениця

Шифр НБУВ: Ж61831 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.103-2

Рубрики:

Озима пшениця

Шифр НБУВ: Ж61831 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.1-275.92

Рубрики:

Пшениця

Шифр НБУВ: Ж61831 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Науково обгрунтовано новий для України напрям селекції пшениці і голозерного ячменю з кольоровим (чорним, фіолетовим, синім) зерном з метою підвищення (біофортифікації) харчової (біологічної) цінності зерна цих культур. Зернові злаки є основою харчування населення світу. Стратегію біофортифікації зернових злаків сьогодні називають "другою зеленою революцією". Чорний, синій і фіолетовий колір зерна злаків зумовлюють пігменти антоціаніни і фітомеланіни, що належать до рослинних флавоноїдів, які є часткою ще більшої групи фітохімічних компонентів зерна - фенольних сполук. Антоціаніни кольорових плодів фруктів, овочів, бобових культур і кольорових зернових злаків забезпечують харчову профілактику людини до цілої низки тяжких захворювань - серцево-судинних патологій, цукрового діабету, різних форм раку, тому такі продукти стають дедалі популярнішими і вживанішими у їжу серед населення розвинутих країн. Наведено багато прикладів біохімічних, фізіологічних і клінічних досліджень пшениці та ячменю, виконаних у провідних лабораторіях світу, які доводять високу біологічну цінність кольорового зерна цих культур. Вперше в Україні створено і доведено до Державного реєстру сорти чорнозерної пшениці з високою біологічною цінністю зерна і започаткували новий для України напрям селекції сортів кольорової пшениці та голозерного ячменю, які стануть основою для створення нових продуктів функціонального харчування на продовольчому ринку України. За прикладом розвинутих країн світу запропоновано розробити в Україні національну стратегію здорового (функціонального) харчування, спрямовану на максимальне (не менш як 50 %) підвищення в харчовому раціоні населення України частки продуктів із цільного зерна злаків.

Індекс рубрикатора НБУВ: П222.9-3 амарант

Рубрики:

Інші кормові культури

Шифр НБУВ: Ж61831 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.1-38

Рубрики:

Пшениця

Шифр НБУВ: Ж61831 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П241.67-468.5

Рубрики:

Баклажани

Шифр НБУВ: Ж61831 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Серед перспективних лікарських рослин для введення в широку культуру на особливу увагу заслуговує Artemisia dracunculus L. (полин естрагоновий) з родини Asteraceae Dumort., триби Anthemideae. Інтродукційні дослідження A. dracunculus проведено на експериментальних ділянках ботанічного саду Житомирського національного агроекологічного університету (ЖНАЕУ). Наведено результати біохімічного дослідження фітосировини трьох форм A. dracunculus за інтродукції в Центральному Поліссі України. Встановлено кількісний вміст у надземній масі низки важливих структурно-функціональних та біологічно активних сполук: сухої речовини (від 30,06 +- 1,66 до 31,60 +- 1,28 %), суми цукрів (від 4,57 +- 0,86 до 6,66 +- 2,42 %), каротину (від 0,77 +- 0,29 до 1,19 + 0,53 мг %), аскорбінової кислоти (від 53,48 +- 3,26 до 63,27 +- 4,45 мг %), дубильних речовин (від 4,95 +- 1,07 до 8,48 +- 0,95 %), кальцію (від 0,62 +- 0,33 до 1,07 +- 0,27 %), фосфору (від 0,07 +- 0,02 до 0,21 +- 0,16 %), золи (від 5,04 +- 1,26 до 5,34 +- 0,86 %), вільних органічних кислот (від 1,80 +- 0,67 до 2,79 +- 1,74 %), жирів (від 3,79 +- 1,75 до 4,20 +- 2,29 %). Статистично значущих розбіжностей між формами A. dracunculus щодо вмісту аскорбінової кислоти, каротину, вільних органічних кислот, цукрів, жирів, макроелементів кальцію та фосфору, зольних елементів не виявлено. Сировина різних форм A. dracunculus істотно відрізнялась лише за вмістом дубильних речовин і сухої речовини. Отже, рослинна сировина A. dracunculus за умов інтродукції в ботанічному саду ЖНАЕУ містить цінні біологічно активні сполуки, що дає підставу говорити про можливість культивування цього виду в Центральному Поліссі України і перспективність його використання для потреб фармацевтичної, харчової промисловості та косметології.

Хоча важливість бору у живленні рослин встановлено майже сторіччя тому, фізіологічні особливості прояву активності елемента все ще належать до проблем, що обговорюються. Ринок борних добрив в Україні перевантажений рекламними пропозиціями, при цьому практично відсутні результати дослідів з визначення ефективності борних добрив на посівах культурних рослин. Традиційно, з початку 1990-х р., основну увагу в живленні рослин в Україні приділено азоту. Однак низький рівень використання азоту сільськогосподарськими культурами вказує на те, що інформації про фізіологічні механізми живлення культурних рослин недостатньо й інші елементи можуть впливати на ефективність систем живлення та рентабельність вирощування культурних рослин. Питання живлення культурних рослин іншими важливими елементами, насамперед бором, залишаються поза увагою. В Україні площі під борзалежними культурами перевищують 10 млн га: соняшник, озимий і ярий ріпак, цукрові буряки, картопля тощо. Бор в системах живлення також необхідний для сої, зернових колосових і кукурудзи. Дефіцит бору у культурних рослин спостерігається в усіх грунтово-кліматичних зонах України. Мета дослідження - з'ясувати ефективність перспективних для України форм борних мінеральних добрив для живлення соняшника, культури, яка займає найбільші посівні площі в країні як серед усіх культур, так і серед борзалежних. Дослідження показали, що використання борних добрив у рослинництві України є важливим для підвищення продуктивності соняшника. Впровадження у системи живлення повільнорозчинних борних добрив (колеманіт, улексит тощо) в основне внесення істотно знижує фітотоксичність бору для сходів і підвищує продуктивність соняшника, а також перспективне для інших борзалежних культурних рослин.

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.1-3

Рубрики:

Пшениця

Шифр НБУВ: Ж61831 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.103-271.25

Рубрики:

Озима пшениця

Шифр НБУВ: Ж61831 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У вегетаційних та польових дослідах досліджували ефективність сумісного застосування ад'юванта AGNS 1056-Х з гербіцидними препаратами фюзилад форте та агіл з класу грамініцидів, діючі речовини яких є похідними арилоксифеноксипропіонової кислоти. У вегетаційних дослідах в якості об'єкту використовували рослини пшениці озимої (Triticum aestivum L.) як модель однорічних злакових бур'янів. Для визначення впливу умов вологозабезпечення на фітотоксичну дію грамініцидів у вегетаційному досліді створювали штучну посуху шляхом припинення поливу рослин. У польових дослідах визначено ефективність контролювання окремих видів злакових бур'янів, зокрема мишію сизого (Setaria glauca (L.) Pal. Beauv.) та проса курячого (Echinochloa crus-galli (L.) Pal. Beauv.). Для оцінки фітотоксичної дії гербіцидів, або ефективності контролювання певного виду бур'янів, в якості критеріїв використовували пригнічення наростання маси сирої або сухої речовини надземної маси рослин, а в окремих дослідах - сумарний вміст хлорофілу у листках рослин. Проведеними дослідженнями встановлено, що додавання ад'юванту AGNS 1056-Х прискорює розвиток фітотоксичної дії грамініцидів фюзилад форте та агіл. Найістотніше прискорення розвитку фітотоксичної дії грамініцидів за рахунок додавання ад'юванту AGNS 1056-Х спостерігалося в умовах посухи, коли злакові бур'яни перебували в стані водного стресу. Хоча в окремих випадках при сумісному застосуванні з ад'ювантом AGNS 1056-Х ефективність контролювання грамініцидами злакових бур'янів зростала, додавання ад'юванту не гарантує підвищення ефективності захисту. У зв'язку з цим сумісне застосування грамініцидів з ад'ювантом AGNS 1056-Х не дає змоги зменшувати норму внесення грамініцидів і для досягнення високої ефективності захисту посівів норму внесення необхідно обирати з урахуванням рівня забур'янення, стану розвитку бур'янів та умов навколишнього середовища.

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.7-315

Рубрики:

Ячмінь

Шифр НБУВ: Ж61831 Пошук видання у каталогах НБУВ