Рассмотрена проблема современного антропологического поворота, который рассматривается под углом зрения утраты современным человеком сущностных признаков и их замены на "плавающие" характеристики. Продемонстрировано, что эта тенденция складывается под влиянием двух факторов - доминирования технологий и рыночной динамики.

Современное человечество, шагнувшее в XXI столетие, испытывает на себе весь груз проблем: изменение и загрязнение биосферы, информационное загрязнение, перенаселение планеты, истощение недр, изменение климата. Эти проблемы, прежде всего, связаны в преобладании материальных интересов и идеалов над духовными. Для решения этих вопросов необходим пересмотр ценностей и идеалов современного человечества. Первопричиной проблем видится качество образования, его односторонняя ориентация, специализированная ограниченность. Устранить этот "дефект" можно с помощью формирования нового образовательного мировоззрения, за основу которого предлагается принять ноосферное учение В. И. Вернадского с экогуманистическими ценностям.

Проанализированы конкретные факты биографии академика В. И. Вернадского, доказывающие, что он был не только теоретиком-натуралистом, но и известным организатором учебных заведений разного уровня. Отмечена его роль в создании школ, институтов, университетов Украины, Урала, Сибири, Северного Кавказа и Закавказья. Обобщен административно-просветительский опыт академика в качестве профессора, ректора, заместителя министра просвещения.

Рассмотрены вопросы формирования современной научной картины мира средствами физики и философии. Внимание уделено понятиям "картина мира" и "законы природы". Указанные проблемы рассмотрены в философско-образовательном контексте.

Рассмотрена эволюция представлений В. И. Вернадского о русской интеллигенции и ее творческой, созидательной роли, в частности, в образовательном процессе.

Этическое учение великого писателя и мыслителя Л. Н. Толстого включает в себя универсальные нравственные принципы Красоты, Любви, Долга, Высшей Справедливости, Подлинного Героизма, принципы Братства, Принципы внутренней Чистоты... Показано, что Л. Толстой исполнял своё предназначение - быть на Земле проводником Воли Божьей. Его постоянное устремление к Богу, его способность ощущать Божественность во всём, его творческое воображение представляет собой раскрытие внутреннего потенциала и включает активный контакт - целенаправленный процесс Служения человечеству.

Рассмотрен вопрос конституирования оптимальной стратегии образования в контексте глобальной игры цивилизаций. Проанализированы факторы формирования образовательной стратегии каждой из современных цивилизаций. Внимание уделено западной цивилизации, либеральным основаниям её модели онаучивания образования.

Проаналізовано основні напрямки впливу вищої освіти на формування світогляду сучасного громадянина та розбудову демократичного суспільства. Зроблено висновок про те, що у контексті панування інформації політика в галузі освіти має стати пріоритетним напрямком соціальної політики.

Розглянуто проблему впливу релігійного канону на християнське сакральне мистецтво. Зазначено, що таке мистецтво існувало на основі ідей, які висловлювали Отці Церкви. Розглянуто принцип зворотної перспективи, в основу якого було покладено релігійно-естетичні уявлення, пов'язані з каноном, а також вплив релігійного канону на символіку сакрального мистецтва.

У процесі аналізу розвитку уявлень про життєустрій народу засвідчено, що на різних етапах розвитку держави зусилля мислителів були спрямовані на пошук основи, яка забезпечує єдність і цілісність суспільства, гармонічну взаємодію його складових, визначає шлях удосконалення суспільства. Такою основою у Платона виступає справедливість, в Аристотеля - "загальний закон природи", середній клас, у середньовічних теологів - канонічне вчення, у Н. Макіавеллі - мудрі правителі та закони, у фізіократів та А. Сміта - ринок, у К. Маркса - спосіб виробництва, у Г. Спенсера - еволюція соціального організму, у сучасних дослідників - цивілізаційна природа соціального організму.

Рассмотрена проблема формирования "среднего класса" современного украинского общества. Проанализировано состояние этого субъекта в транзитивном обществе. Внимание уделено гуманитарному образованию и интеллигенции как генератору социальных функций.

Досліджено проблему диференціації суб'єкта діяльності за темпоральними домінантами визначення свого життя у процесі організації часу. Організація часу суб'єктом діяльності визначається у процесуальному, предметному та гносеологічному концептах часової динаміки.

Розглянуто структурні й екзистенціальні аспекти західноєвропейської містичної традиції, що складають парадигму суб'єктивації містичного досвіду. Встановлено, що містика є самостійною культурною формацією, пов'язаною з концептуалізацією можливостей екзистенційної трансценденції людини за межі історично визначених культурних систем до інтрасуб'єктивного виміру протосвідомості. Зазначено, що спадщина містичної релігійної філософії є відкритою для застосування герменевтичних і психоаналітичних підходів історико-філософського аналізу.

Зроблено аналіз дискурсу соціальної раціональності. Представлено існуючі на сьогоднішній день позиції в філософії, які тяжіють полярних думок щодо необхідності виокремлення цього терміну. Окреслено проблему єдності розуму та множинності раціональностей.

Освещены соотношения двух методологических стратегий - историзма и редукционизма - в решении проблемы начала человеческой истории и культуры. Проанализированы последствия редукционизма в решении вопроса о том, есть ли филогенез у культуры, а именно: утрата собственно философского взгляда на историю и культуру, "утрата социальности", к которой неизбежно приводит процедура размывания качественных границ между природным и социальным.

Проанализированы существующие методологические подходы к проблеме использования метафорического мышления (МФМ) при рациональном постижении реальности, в частности - социальной. Показано, что МФМ вполне можно считать специфической разновидностью рационального познания. Обозначены условия применения метафорических конструктов для представления социальной реальности в современной социальной теории, которая преимущественно ориентирована на использование имманентной позиции наблюдения.

Дана трактовка интеллигенции как духовно чуждой широким слоям общества социальной группы, возникшей в результате межнациональных браков в некоторых дворянских родах. Реформы императора Петра I сделали возможным культурный раскол русского общества, из которого возникла такая социально-духовная общность как интеллигенция, характеризующаяся беспочвенностью и интернационализмом.

Проанализирована специфика взглядов теоретиков либеральной и радикальной ветвей феминизма на субъект истории. Обозначены конкретные теоретические и практические наработки, которые, во многом, способствовали становлению женщин в качестве субъекта истории.

Сформовано мультикультурну парадигму в західній та російській філософських думках. Піднято проблеми розвитку соціуму періодів модерну та постмодерну, сутність культурної ідентичності, а також зміст та характеристики кризи культури.

Проаналізовано поняття "педагогічна інновація" та визначено його місце у системі формування нової моделі освіти, показано взаємозв'язок та відмінності традиційної та інноваційної освітніх моделей у контексті цивілізаційної парадигми бачення світу за умов глобалізаційних змін.