На підставі аналізу "Енциклопедії законознавства" К.О.Неволіна - фундатора філософсько-правової науки в Київському університеті - з'ясовано сутність, специфіку та значущість інтерпретації гегелівської філософії права на вітчизняних теренах першої половини XIX ст.

Проаналізовано феномен преображення в аксіологічному аспекті вчення про серце Г. Сковороди. З'ясовано суть таких понять як пізнання, віра, любов, сердечне очищення, духовне самовдосконалення, сродна праця, нерівна рівність тощо в контексті сковородинських смислів.

Проаналізовано основні напрямки і провідні методологічні принципи біографічних досліджень, якими керувався впливовий російсько-радянський історик філософії та біограф філософів Арсеній Гулига. Показано, що, працюючи на стику між художньою та науковою біографією і перебуваючи під тиском догм офіційної радянської історіографії філософії, учений усе ж таки здобув чимало дослідницьких результатів, які з точки зору сучасної академічної історії філософії дуже значущі.

На базі аналізу праці Г. Шпета "Явище і смисл" розглянуто поняття ноематичного смислу в контексті співвідношення смислу, мови та логіки, й виявлено відмінності їх тлумачення від феноменології Е. Гусерля.

Проаналізовано праці відомого українського філософа Володимира Лесевича (1837 - 1905), які стосуються сходознавчої тематики. Увагу приділено проясненню витоків формування інтересу мислителя до Сходу в цілому і, зокрема, до бурятської культури.

Розглянуто теорію дискурсу Юргена Габермаса, зокрема, правила дискурсу й підстави їх легітимності та зобов'язальної сили.

Розглянуто перше детальне дослідження визначної праці Я. Олесницького, присвяченої становленню та ідентифікації літературно-поетичної форми старозавітного тексту. Виявлені методологічні принципи характеризують київську духовно-академічну богословську та бібліїстичну культуру другої половини XIX - початку XX ст.

Відтворено основні моменти перебігу "літературної дискусії" 1920-х років, яка стала джерелом усіх дискусійних процесів у загальному українському гуманітарному дискурсі тієї доби.

Досліджено Кантову інтерпретацію метафізики Вольфа та розглянуто критичні аргументи філософа щодо спекулятивного методу традиційної ("шкільної") німецької метафізики. На базі аналізу рецепції метафізики І. Канта в ХХ ст. висунуто тезу про зв'язок її принципів із формулюванням концепції психології та антропології.

Проаналізовано творчий доробок одного з найвидатніших представників київської духовноакадемічної філософії Петра Кудрявцева (1868-1940). Виокремлено та реконструйовано три головні складові його творчості: релігійно-філософську публіцистику, літературознавчі розвідки та історико-філософські студії.

Здійснено аналіз експериментальної філософії як методології моральної науки у Великій Британії XVIII ст. На прикладі праць Девіда Гартлі розглянуто можливості цього методу пізнання в дослідженні питань про людську природу.

З урахуванням європейського досвіду інтерпретації античності як окремого культурно-історичного типу, основних складових античного міфу та їх відображення в античній філософії визначено загальні інтуїції античного космосу як історично першого "культурного світу" європейців.

Вводячи до наукового обігу низку архівних джерел, реконструйовано віхи життя і творчості С. Гогоцького - видатного вітчизняного філософа ХIХ ст.

Проаналізовано погляди київських академічних філософів ХIХ - початку ХХ ст. (П. Ліницького, С. Гогоцького, М. Маккавейського, В. Зеньковського, П. Юркевича) в контексті історичних дискусій щодо призначення школи як виховної інституції та принципів належної освітньої політики держави.

Розглянуто практичне значення філософської герменевтики в інтерпретації Г.- Г. Гадамера. М. Гайдеггер розділяє концепції людини і Dasein як такі, що належать до різних вимірів: нашого світу і феноменології. Заропоновано знайти такий приклад, який би одночасно включав характеристики обох вимірів, і вважає таким університет - місце, де відбувається герменевтична розмова і котре пов'язане з ідеями істини, мудрості та загального порозуміння в добу глобалізації.

Проаналізовано подвійну природу феномену сакрального, діалектики святого та порочного в цьому феномені. Підгрунттям є дослідження Р. Каюа, Р. Отто, М. Еліаде та інших вчених.

Проаналізовано позицію представників Київської біблеїстики кінця XIX - початку XX ст. щодо питань історичної критики Біблії та викладу біблійної історії, виявлену в полеміці з представниками західноєвропейської раціоналістичної біблеїстики.

Проаналізовано підходи Д. Богдашевського, професора КДА, до тлумачення Кантової критики раціональної психології як важливої частини догматичної метафізики. Показано позитивні наслідки цієї критики для формування моделі метафізики, яка по-новому ставить питання про людину, її душу, психічне життя.

Проаналізовано погляди К. Ясперса про роль особистості філософа в історії філософії, співвідношення індивідуального та універсального, біографічного та вічного в історико-філософському процесі. Показано, що поширені звинувачення Ясперса у психологізації та атомізації історії філософії є безпідставними, оскільки не враховують наполегливе прагнення мислителя до осягнення індивідуальних актів філософування в контексті philosophia perennis.

Розглянуто проблему методологічного впливу І. Ньютона на ранні філософські роботи Д. Г'юма та Д. Гартлі.