Розкрито сутнісні ознаки простору сталого розвитку в сучасному постнекласичному світі. Обгрунтовано напрями формування національної парадигми сталого розвитку за рахунок активізації відтворювальних процесів територіальних економічних систем.

Надано результати дослідження фінансово-інституційного змісту ліквідності як феномену, що має сумісно-розділену природу і являє собою єдність структурно-функціональних форм ліквідності як здатності - інструмента - інституту і ліквідності як здатності до обміну і до збереження вартості. Охарактеризовано сучасну кризу в контексті порушення балансу між структурно-функціональними формами ліквідності; доведено вплив фінансового посередництва на ці процеси через перевагу ліквідності та домінування короткострокових ефектів як основної цілі операційної активності на фінансових ринках. Показано головні чинники, що зумовили трансформації змісту ліквідності, якими є розвиток процесів глобалізації та надлишок ліквідних ресурсів у світовому фінансовому просторі. Доведено, що для збереження балансу між структурно-функціональними формами ліквідності контр-кризова трансформація фінансових відносин має бути спрямована на створення замкнених просторів циркуляції ліквідності. У цьому контексті ефективним є збереження й удосконалення існуючих монетарних суверенітетів і реалізація довгострокової парадигми національного розвитку на основі впровадження довгострокових інвестиційних проектів у реальному секторі економіки з обмеженням впливу на ці процеси системи фінансового посередництва.

Розкрито сутність положень економічних теорій, концепцій, парадигм, що відображають різні точки зору на інноваційний розвиток суспільства та економіки протягом XX - початку XXI ст. На базі діалектичного методу та методу узагальнень доведено, що інноваційний тип економічного зростання став закономірним результатом еволюціонування економічної динаміки, а розкриття її змістовних характеристик й адекватних форм прояву стало закономірним результатом розвитку економічної й управлінської наукової думки. Обгрунтовано наукову позицію, згідно з якою основними факторами інноваційного розвитку є інноваційно-інституційні детермінанти (людський капітал, інститути розвитку, адміністративний ресурс та ін.), що обумовлює необхідність адаптації існуючих теоретичних моделей економічного зростання на основі інтеграції неокласичної й інституціональної парадигм.

Розглянуто дослідження, здійснені українськими та зарубіжними науковцями з комплексу питань свободи та/або несвободи людини. Узагальнено головні точки зору вітчизняних дослідників на процес становлення та розвитку системи відчуження. Проаналізовано головні напрями та методи діяльності з модернізації економіки та суспільства за умов наявності відчуження як форми економічної соціалізації особистості людини. Аргументовано висновок про те, що створення ефективної мотивації розвитку суспільства без трансформацій у базовій сфері життєдіяльності - трудової - неможливо.

Проаналізовано сучасні наукові підходи класифікаційного структурування інституту власності, розкрито авторське бачення методологічних аспектів виділення типу, підтипу, виду і форми власності в контексті системно-формаційного бачення закономірностей трансформації інституту власності. Розкрито специфічний зміст соціально-деспотичної форми власності, особливості її трансформації у номенклатурно-бюрократичну форму в процесі "побудови соціалізму", а також виявлено інституціональні передумови і специфічні особливості реставрації капіталістичної власності шляхом приватизації її державно-номенклатурної форми.

Циклічність соціально-економічної динаміки особливо яскраво виявляється за умов капіталістичного способу виробництва. При цьому виникають раніше не відомі трансформи соціальних інститутів, зокрема, держава, що засновує свою економічну потужність переважно на розвитку воєнної економіки. Досліджено інституційні основи впливу політики воєнного кейнсіанства на розвиток соціально-економічних циклів на прикладі США. Дослідження здійснено на підставі діалектичного методу пізнання. Досягнуто такі результати: інструменти реалізації доктрини воєнного кейнсіанства у США стали інструментами регулювання соціально-економічного циклу; важлива складова воєнного кейнсіанства - ослаблення базисних соціальних інститутів країн, що є об'єктом економічної та політичної експансії; з 1970-х років збільшення воєнних видатків як інструмент нагнітання економічної кон'юнктури втрачає ефективність, проте стає необхідною умовою функціонування економіки.

Висвітлено основні статистичні підходи до декомпозиції економічних часових рядів на тренд та циклічну компоненту. Увагу приділено зародженню проблеми декомпозиції часових рядів в економіці та еволюції методів її вирішення, також на проблеми ідентифікації тренда та недоліки різних підходів. Розмежовується поняття перманентного та транзитивного шоку в економіці. Вказано на теоретичні наслідки виявлених статистичних якостей часових рядів. Звернено увагу на основні недоліки вітчизняних емпіричних досліджень, що пов'язані з нехтуванням характеристиками тренда в економічних даних. Сформовано рекомендації щодо методики дослідження часових рядів в економічних дослідженнях.

Соціально-економічні перетворення в суспільстві пов'язані з реформуванням відносин власності, в яких виокремлюють юридичний і економічний зміст. Обгрунтовано необхідність глибшого теоретичного розроблення поняття "економічна власність". У ньому мають відбиватися не тільки інтереси власника у привласненні доходу, а і відносини у сфері виробництва, де юридичні категорії об'єкта, суб'єкта й умов реалізації прав власності переходять в економічні категорії матеріальних і особистих чинників виробництва, в інституційні умови, що формують механізм господарювання.

Обгрунтовано актуальність дослідження сучасного економічного розвитку через призму цивілізаційного підходу. Розкрито сутність випереджаючого економічного розвитку, його об'єктивну необхідність для забезпечення економічного зростання в цивілізаційному вимірі, невідворотність і значення для розвитку суспільства і людини. Проведено розмежування між цивілізаційними і загальноцивілізаційними чинниками. Доведено, що загальноцивілізаційні чинники є умовою та основою випереджаючого економічного розвитку України. Результати цього дослідження доповнюють теорію економічного розвитку та сприяють розширенню прогностичного інструментарію сучасної економічної теорії.

Важливим елементом прискорення соціально-економічного розвитку України є ефективна державна інноваційна політика, яка здатна забезпечити реалізацію інноваційної моделі розвитку та сприяти сталому розвитку країни. В Україні задекларовано опанування такої політики, але реальних кроків зроблено замало. Проаналізовано реалізацію інноваційного потенціалу України та розроблення трансмісійного механізму його державного регулювання через Стратегію інноваційного розвитку. Під час викладу основного матеріалу було використано графічний метод, метод порівняння та індексний метод. У результаті проведеного дослідження було обгрунтовано необхідність удосконалення підходів до розробки системи державного регулювання та підтримки інноваційного розвитку України. Аналіз результатів стратегій інноваційного розвитку України надав змогу зробити висновок, що в Україні було реалізовано песимістичний сценарій інноваційного розвитку, хоча запропонована методика визначення індексу реалізації інноваційного потенціалу свідчить про позитивну тенденцію щодо реалізації інноваційного потенціалу. У розробленому трансмісійному механізмі державного регулювання інноваційного розвитку в Україні було визначено необхідні елементи Стратегії інноваційного розвитку. Теоретичне застосування результатів дослідження пов'язане зі структурою Стратегії інноваційного розвитку, а запропонована методика є варіантом практичного застосування.

Досліджено різні підходи до визначення понять "ризик" і "соціальний ризик". Наведено авторську інтерпретацію ризиків у соціально-трудових відносинах. Розглянуто систему договірного регулювання ризиків у сфері соціально-трудових відносин. Визначено форми взаємодії соціальних партнерів. Проаналізовано вітчизняний і зарубіжний досвід договірного регулювання ризиків у соціально-трудових відносинах.

Розкрито роль соціальних гарантій у підтриманні інституційної рівноваги в економіці. Уточнено механізми виникнення інституційної пастки держави добробуту. Охарактеризовано основні рівні розв'язання проблеми рівноважного зростання системи соціальних гарантій в Україні.

Розкрито деякі напрями сучасних теоретичних дискусій щодо можливостей монетарного стимулювання економіки за умов ослаблення зв'язків між інфляцією та безробіттям, глибокого падіння обсягу виробництва, делевереджингу у приватному секторі. Проаналізовано сучасні підходи до монетарного стимулювання економічної активності центральних банків США, Великої Британії, Японії, єврозони: політику кількісного пом'якшення, підвищення експліцитності цілей стимулювання економіки, політику подолання диспропорцій кредитного ринку та інструменти, що враховують посилення нелінійності звіязку монетарних і реальних змінних. Розкрито особливості та проблеми монетарного стимулювання економіки в Україні.

Охарактеризовано ринок позичкового капіталу в Україні, показано нові явища в його структурі. Розглянуто проблеми функціонування внутрішнього ринку позичкового капіталу, вплив відсоткових ставок на напрямки змін у його структурі. Проаналізовано структурні зрушення на ринку позичкового капіталу в Україні. Досліджено зв'язок національного ринку з міжнародним. Доведено, що роль держави як позичальника цього ринку постійно зростає і це обмежує ресурси ринку капіталу для фінансування реального сектора економіки. Наведені розрахунки переконливо свідчать, що в Україні збільшується розрив між накопиченням грошового капіталу і звуженням можливості його застосування у сфері матеріального виробництва. Надлишок грошового капіталу, що утворився, поглинається стрімко зростаючими потребами населення і держави. Рушійним мотивом структурної перебудови ринку позичкового капіталу стала вища прибутковість кредитування невиробничої сфери, а також особистого споживання.

Досліджено теоретичні засади корпоративної соціальної відповідальності у контексті формування та еволюції світової економічної думки у цій царині. Розглянуто етапи розвитку теоретичного осмислення та розширення тематичних рамок феномену "корпоративна соціальна відповідальність". Розкрито вплив практик корпоративної соціальної відповідальності на соціально-економічний розвиток організацій. Досліджено чинники, які детермінують вплив цього суспільного інституту на соціально-економічний розвиток організацій. Виокремлено тенденції розвитку теорії корпоративної соціальної відповідальності та уроки для практики соціальної діяльності.

Виявлено фундаментальні ідеї теорії стійкості у природничих науках, які поширилися і на теоретичну економіку. На цій підставі визначено наукові засади, що дозволяють теоретично осмислити стійкість економічної системи. Методологічною основою дослідження є системний метод пізнання економічних явищ і процесів, методи теоретичного узагальнення, аналізу і синтезу, історичний метод, метод систематизації, що надало змогу розкрити еволюцію системи поглядів на стійкість у природничих і економічних науках. На широкому міждисциплінарному тлі розвитку системи поглядів на стійкість розкрито її зміст як філософської та загальнонаукової категорії, встановлено особливості дослідження стійкості механічних систем, розглянуто закон необхідної різноманітності систем, констатовано можливості й обмеження теоретичної економіки щодо дослідження стійкості економічних систем. Результати проведеного дослідження еволюції концепції стійкості від природничого до економічного контексту надають змогу перейти до аналітичного і практичного визначення запасів стійкості складних відкритих динамічних систем, зокрема економічних.

Розглянуто еволюцію й особливості поділу і кооперації діяльності в перших цивілізаціях Сходу. Кооперацію діяльності подано як форму перетворення і каналізації природної пасіонарної енергії в суспільну й економічну. Увагу акцентовано на змісті найпростішої, простої та ускладненої простої кооперації діяльності.

Досліджено можливості застосування теорії оптимальних валютних зон (ОВЗ) для оцінки інтеграційних процесів України і обгрунтування вибору напряму (країн-партнерів та валюти). Наведено основні критерії інтеграції. Проведено аналіз динаміки макроекономічних показників, що характеризують розвиток інтеграційних процесів в Україні за базовими критеріями теорії ОВЗ. Через розрахунок та порівняння показників волатильності взаємних реальних обмінних курсів, волатильності та кореляції показників реального сектора, грошової маси, інфляції, відносних розмірів економік та взаємної торгівлі проведено дослідження готовності до інтеграції, а також у перспективі можливості валютного союзу України з країнами СНД (Російською Федерацією, Республікою Казахстан, Республікою Білорусь) та країнами Єврозони.

Висвітлено особливості еволюції теоретико-методологічних засад протекціонізму, що було реалізовано за допомогою порівняльно-історичного та термінологічного аналізу, діахронного та методу класифікацій. Здійснено аналіз еволюції категоріального змісту протекціонізму, його внутрішніх характеристик, методологічного інструментарію та типологічної структури від витоків до сучасності. Надано порівняльну характеристику класичного протекціонізму та сучасного неопротекціонізму.

Розглянуто проблеми розвитку сучасної економічної теорії з точки зору того, які рецепти вона надає для управління економічними системами різної складності. Введено базові форми управління макроекономічною системою, розглянуто типи управління господарськими системами, які зумовлюють характер вирішення наявних завдань розвитку, і обумовлені початковим станом системи. Розвинуто принцип "цілей-інструментів" і функціональний підхід до управління, підкреслено значущість чинника "управління" для розвитку економічної теорії. Розглянуто ефективність окремих інструментів макроекономічної політики, неоднозначність висновків, які одержані у рамках ортодоксальних теоретичних побудов.