Розглянуто роль П.Чубинського у створенні Південно-Західного відділу Російського Географічного товариства. Подано біографічну довідку про вченого, визначено основні етапи його діяльності, а також розкрито внесок П.Чубинського у дослідження території України, розвиток Українського Географічного товариства.

Розкрито теоретичне підгрунтя історико-географічних досліджень Галичини на підставі природних (абсолютна і відносна висоти розміщення поселень) і соціальних (міра столичності) чинників. Запропоновано кількісні показники таких шукань - поступовий та інтерферований потенціали ланцюговості заселення території.

Розглянуто процеси зародження еколого-географічних досліджень та їх розвитку в Україні у 90-ті рр. ХХ ст. Проаналізовано фундаментальні наукові праці, які засвідчують становлення сукупності теоретико-методологічних, прикладних та освітніх складових еколого-географічного напряму в сучасній географії.

Проведено історико-географічний аналіз етнографо-статистичних досліджень українських земель Російської імперії, здійснених П.Чубинським у складі експедиції Південно-Західного відділу Російського Географічного товариства у другій половині ХІХ ст. Розкрито значення цих робіт для усвідомлення своєрідності, регіональних відмінностей, єдиності та цілісності українського етносу. Підкреслено їх цінність для сучасних досліджень, спрямованих на виявлення та розв'язання господарських, екологічних, географічних проблем, вироблення напрямів охорони середовища проживання людей.

Здійснено періодизацію спелеологічних досліджень в Україні. Виділено 5 періодів (до XVIII ст., XVIII ст., ХІХ ст., перша половина ХХ ст., друга половина ХХ ст.). Надано детальну характеристику стану досліджень печер у різних регіонах України у кожному періоді, а також наведено параметри печер в основних карстових областях країни.

Розглянуто деякі історичні події з питань розвитку охорони природи на Тернопільщині. Визначено роль у поширенні та пропаганді природоохоронних ідей, а також у виникненні організованого природоохоронного руху в регіоні Галицького лісового товариства, Подільського товариства природників, Галицького товариства охорони тварин та ін.

Розглянуто сутність комплексних географічних досліджень в Україні, які було започатковано Комісією для опису губерній Київського навчального округу, а потім продовжено Південно-Західним відділом Російського Географічного товариства.

Розкрито сутність географії як найдавнішої науки, її зміст, внесок відомих вчених і дослідників у її розвиток. Зазначено, що в тісному взаємозв'язку з іншими науками географія дає точну, повну і всебічну картину обличчя Землі. Розглянуто відносини географії з суміжними науками та її диференціацію на самостійні науки, а також сформульовано головні завдання загальної та спеціальної (краєзнавчої) географії.

Розкрито особливості розвитку економічної картографії України з ХІІІ ст. до сьогодення. Особливе місце займає аналіз картографічних творів (карт, серій карт, атласів), що видавались у ХХ ст. Визначено головні напрями сучасного економіко-географічного картографування, а також обгрунтовано перспективи розвитку української соціально-економічної картографії.

Виділено два періоди в розвитку етнічної географії України у другій половині ХХ ст.: 1950 - 1990 рр., 1991 - 1999 рр. Розкрито напрямки досліджень у кожному з них. Особливу увагу приділено значному розширенню тематики етногеографічних досліджень за умов незалежної України, поглибленню наукових засад названої дисципліни.

На підставі ознайомлення з архівними та рукописними фондами Російського Географічного товариства доведено українське походження видатного вченого-етнографа, мандрівника М.М.Миклухо-Маклая. Розглянуто основні етапи його діяльності та перебування в Україні.

Визначено, як змінювалось розуміння предмета і завдань географії від давніх часів до сьогодення. Висвітлено особливості розвитку даної науки на різних етапах, її структуру та взаємозв'язки з іншими природничими науками.

Розглянуто поняття історії географії, зокрема, української. Підкреслено необхідність урахування типу наукового світогляду загалом чи географічного особливо (фізіо- й антропоцентризму, екологізму). Виділено 4 найважливіші риси історії української географії, її зв'язок з історією географії України. Порушено проблему періодизації розвитку української географії та запропоновано її нову схему. Наголошено на необхідності розвитку історико-географічного джерелознавства, дослідження персоналій. Наведено оригінальну схему внутрішньої структури історії української географії як понятійно-термінологічної системи.