Розкрито головні підходи Л. Виготського до навчання і виховання глухих дітей. Наголошено на обов'язковості вільного і якісного володіння сурдопедагогами методом білінгвального навчання, яке рівнозначно охоплює словесну і жестову мову. Акцентовано увагу на важливості участі у педагогічному процесі вчителів, які не чують. Наведено докази сучасних вчених щодо необхідності активного використання жестової мови. Показано досвід застосування білінгвального методу навчання в педагогічній системі Швеції.

Проаналізовано роль дидактичних ігор в навчанні учнів спеціальної школи. Визначено п'ять вимог щодо використання ігор на уроках української мови з дітьми з різними розумовими і психічними вадами. Розкрито методику застосування чотирнадцяти ігор. Розглянуто обов'язкові елементи навчальної діяльності, які надають їй характер гри.

Розглянуто різноманітність способів реагування підлітків з інтелектуальною недостатністю під час конфліктної ситуації. За результатами проведеного дослідження констатовано, що немає достовірних кількісних відмінностей у способах реагування на конфліктну ситуацію: у віковому аспекті в розумово відсталих підлітків; в порівнянні груп підлітків, які навчаються у загальноосвітній і допоміжній школах. Із застосуванням методики (тесту) американського психолога К. Томаса проаналізовано стратегії поведінки, яким підлітки надають перевагу - суперництво, пристосування, уникнення. Акцентовано на стратегіях компромісу та співробітництва. Звернено увагу на гендерні відмінності поведінки у конфліктній ситуації. Відповіді за тестом К. Томаса звірено з протоколами спостережень за поведінкою підлітків. Наведено результати, одержані за допомогою схеми, заснованої на принципах критичної або фрустраційної ситуації та проективної методики С. Розенцвейга. Обгрунтовано висновок про вибір способу поведінки розумово відсталими підлітками як про результат їх соціалізації.

Визначено тісний зв'язок мовленнєвого та загального фізичного розвитку у молодшому дошкільному віці. Розкрито нормативні критерії розвитку моторної функції для кожного вікового етапу. Представлено систему завдань вивчення стану загальної, мімічної, ручної, пальчикової та артикуляційної моторики дошкільнят з загальним недорозвитком мовлення (ЗНМ). Наведено показники оцінювання виконання завдань. За результатами дослідження моторної функції виділено три групи дітей та охарактеризовано рівень моторики кожної групи.

Розкрито поняття "соціально-психологічна адаптація". Названо методи та прийоми методики педагогічного дослідження соціально-психологічної адаптації розумово відсталих старшокласників. Охарактеризовано експериментальну групу. Розглянуто шкалу оцінювання результатів. Детально проаналізовано дані дослідження за показниками соціально-психологічної адаптації: задоволеністю взаєминами, неконфліктністю, емоційним комфортом. Обговорено показники тривожності та агресивності. Відображено дані щодо термінальних і інструментальних ціннісних орієнтацій старшокласників. Наголошено на зв'язку цих видів орієнтацій з соціально-психологічною адаптованістю школярів. Конкретизовано напрями проведення роботи з учнями у інтрапсихічному та інтерпсихічному плані, які передбачає дослідження.

Розглянуто проблему допомоги молоді в професійному визначенні відповідно до її психофізичних та особистісних якостей. На прикладі професіограми столяра розкрито близько двадцяти методик дворазового на рік обстеження учнів з метою вивчення стану сформованості у них професійно значущих якостей. Обгрунтовано критерії віднесення обстежених учнів до рівнів: придатний, умовно придатний, умовно непридатний. Зосереджено увагу на даних методичних спостережень, які має заносити до "Анкети учня" шкільний лікар.

Доведено необхідність грунтовного обстеження дітей, які вступають до допоміжної школи, для визначення рівня їх підготовленості до навчання та пізнавальних можливостей. Визначено мету даного обстеження - одержання конкретних відомостей про кожного учня для мотивованого розподілу на групи учнів з більшими (І відділення) та з меншими (ІІ відділення) пізнавальними можливостями для організації їх диференційованого навчання.

Розкрито процес проведення експериментальної роботи з метою розвитку мовнорухового апарату у молодших дошкільників з загальним недорозвитком мовлення (ЗНМ). Розроблено й апробовано ігрові прийоми. Запропоновано віршовані тексти для окремих артикуляційних вправ, ігрові технології, піктограми, алгоритми, схеми, які сприяють вдосконаленню артикуляційної моторики, розвитку здорового гнозису, пам'яті та мислення. Запропоновано варіант систематизації роботи з тематичної рубрики "Наш веселий язичок".

Розглянуто специфічні особливості підручників для дітей з порушеннями слуху. Розкрито механізм роботи зорового аналізатора в дітей з неушкодженими аналізаторами та механізм роботи під час блокування слухового аналізатора. Запропоновано спосіб побудови підручника з розвитку мовлення для дітей з порушеннями слуху. Розкрито суть і функцію піктограми у зазначеному підручнику, її роль в опануванні мовою глухими дітьми.

Висвітлено нову структуру програми з математики в початкових класах спеціальної загальноосвітньої школи для дітей зі зниженим слухом. Розкрито зміст навчального матеріалу зазначеної програми за наступними розділами: "Зміст навчального матеріалу", "Навчальні досягнення учнів" та "Спрямованість корекційно-розвивальної роботи та очікувані результати". Головну увагу приділено методиці корекційно-розвивальної роботи із учнями зі зниженим слухом, що забезпечує запобігання і подолання порушень психофізичного розвитку дитини.

Досліджено вплив природженої патології щелепно-лицьової ділянки на психофізілогічний розвиток дитини. Розглянуто проблему мовленнєвого розвитку в дітей з природженими незрощеннями верхньої губи та піднебіння. Констатовано актуальність подальших наукових досліджень з цієї проблематики.

Розкрито стан вивчення вітчизняними науковцями розвитку сурдопедагогічної теорії і практики в Україні. Досліджено генезис ідей щодо спеціального навчання дітей зі зниженим слухом. Простежено етапи становлення системи навчання дітей як складової спеціальної освіти осіб з порушеннями психофізичного розвитку. Акцентовано увагу на розвитку ідей та їх практичній реалізації в Україні упродовж ХІХ - ХХ ст.

Висвітлено підходи до розробки методики дослідження мовленнєвого розвитку малюків. Визначено вікові показники здійснення обстеження та завдання трьох етапів процедури обстеження дітей. Запропоновано систему діагностичних завдань для логопедичного обстеження мовлення малюків раннього віку: дослідження сенсорних реакцій; вивчення сформованості просторових уявлень тощо.

Шляхом аналізу науково-методичної літератури представлено діагностику психічного і мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку. Обгрунтовано діагностичну методику, що грунтується на традиційних методичних засадах комплексного обстеження мовлення дітей з дизартрією у процесі психолого-педагогічного тестування. Виокремлено групи завдань зазначеної діагностики. Зроблено висновок, що продуктивність формування мовленнєвої готовності залежить від вивчення стану сформованості всіх її складових та особливостей, що допоможе в організації ефективної корекційно-логопедичної роботи.

Поглиблено поняття синдрому раннього дитячого аутизму (РДА) як одного з найзагадковіших типів порушення психічного розвитку, однією з найхарактерніших рис якого є суперечливість, неоднозначність проявів. Виходячи із встановлених структурних компонентів психічної організації індивіда, запропоновано схему дослідження базових психічних функцій дітей із РДА. За умови застосування методу спостереження підкреслено необхідність дотримання правил щодо організації роботи спостерігача. Зроблено висновок, що дослідження базових психічних функцій у аутичних дітей сприятиме усвідомленню цілісності та закономірності розвитку їхньої психічної організації.

Визначено методику і основні напрями дослідження морально-етичної вихованості учнів допоміжної школи. На прикладі вивчення програми з соціально-побутового орієнтування висвітлено досвід цілеспрямованого формування морально-етичних норм поведінки учнів. Акцентовано увагу на ролі бесід, сюжетно-рольових ігор та створенні ситуацій морального вибору у педагогічному процесі. Наголошено на трьох етапах роботи з формування морально-етичних норм поведінки у формувальному експерименті. Розкрито мету і змістово-когнітивний, мотиваційний та поведінковий компоненти механізму перетворення моральних норм в поведінку учня. Охарактеризовано базові критерії для розвитку в учнів морально-етичних норм. Відображено поняття "критерії морально-етичних норм поведінки". Розкрито зміст достатнього, середнього і низьких рівнів морально-етичного виховання.

Розглянуто зміст трудового навчання розумово відсталих дітей у контексті поглядів дефектологів на різних етапах розвитку школи: дореволюційному періоді, починаючи з засновника олігофренопедагогіки Е.Сегена, та післяжовтневому періоді (1918 - початок 1930-х рр.). Значну увагу приділено документам радянського періоду - положенням, інструкціям, постановам, програмам Наркомосу України, що сприяли створенню в Україні системи навчально-виховної роботи з розумово відсталими дітьми на основі принципів зближення школи з життям, поєднання навчання з виробничою працею. Розкрито значення Другого Всеросійського з'їзду з соціально-правової охорони дітей і підлітків (1924 р.) для розвитку теорії та практики трудового навчання розумово відсталих дітей. Окреслено причини поступової втрати допоміжною школою своєї специфіки. Наголошено на усвідомленні дефектологами України в цей період важливості розробки теоретичних засад і визначення нових принципів залучення таких дітей до трудової діяльності.

Наголошено на важливості завдання школи - соціалізації та інтеграції розумово відсталих дітей у суспільство. Визначено умову реалізації цього завдання. Обгрунтовано необхідність прийняття нової програми з математики. Відзначено її скориговані положення. Окреслено шляхи реалізації корекційно-розвивальної мети в допоміжній школі (підготовчий - І клас) у процесі роботи над першим десятком. Акцентовано на пропедевтичному періоді: вивченні кольорів, формуванні кількісних уявлень. Показано особливості вивчення нумерації. Обговорено проблеми розвитку уваги учнів на уроках математики та формування у дітей необхідності самоконтролю виконаної роботи.

Зазначено, що тифлопедагогіка повинна відповідати найкращим світовим стандартам. Наведено приклади законодавчого та матеріального забезпечення потреб незрячих у розвинених країнах та в Україні. Визначено 11 актуальних завдань, які має розв'язати сучасна тифлопедагогіка, зокрема, створення позитивного іміджу незрячої людини в суспільстві, розширення мережі ВНЗ, що надають тифлопедагогічну освіту та інші.

Запропоновано модель психологічного супроводу для школярів з порушеним зором. Проаналізовано структуру психолого-педагогічного статусу школяра. Досліджено особливості зазначеного супроводу батьків і педагогів.