Рассмотрены вопросы влияния тиамина и его производных на течение осложнений сахарного диабета (СД). Tиамин служит коферментом для транскетолазы, пируватдегидрогеназы и комплексов alpha-кето-глутаратдегидрогеназы, ферменты которых играют фундаментальную роль во внутриклеточном метаболизме глюкозы. В литературе сообщается о взаимосвязях между тиамином и СД. Уровни тиамина и активность зависимых от тиамина ферментов снижены у больных СД. Генетические исследования дают возможность установить связующие звенья между тиамином и СД. Установлено, что тиамин и его дериваты предотвращают активацию биохимических процессов (усиленное выделение полиоловым путем, избыточное образование конечных продуктов гликирования, активация протеинкиназы C и усиление гексозаминового пути биосинтеза), вызванных гипергликемией при СД. Подчеркивается значение тиамина при эндотелиальных сосудистых болезнях при СД (микро- и макроангиопатия), нарушениях липидного обмена, при ретино-, нефро-, кардио- и нейропатии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23 + Р62-3

Рубрики:

Цукровий діабет

Невропатологія

Шифр НБУВ: Ж24380 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Захворюваність на цукровий діабет (ЦД) типу 2 зростає у всьому світі. На сьогодні необхідні ефективні програми профілактики для зменшення ризику виникнення ЦД та його прогресування. До однієї із стратегій належить застосування вітамінів, зокрема вітаміну D. Мета роботи - вивчити ефективність додаткового призначення вітаміну D на інсулінорезистентність і антропометричні параметри у хворих на ЦД типу 2. У рандомізоване клінічне дослідження було включено 52 пацієнти з ЦД типу 2, розподілених на 2 групи - контрольну та інтервенційну. Хворі інтервенційної групи додатково одержували 28000 міжнародних одиниць (МО) холекальциферолу. Після встановлення демографічних і антропометричних чинників (об'єм талії, артеріальний тиск і індекс маси тіла) двічі проводився забір крові для визначення глікемії натще, 25-гідроксивітаміну D [25(OH)D], інсуліну, глікованого гемоглобіну (HbA1c) і індексу інсулінорезистентності (HOMA): на початку дослідження і через 3 міс. Хворі двох груп (по 26 осіб) не відрізнялися за основними показниками на початку дослідження. Через 3 міс після лікування холекальциферолом показник HbA1c, антропометричні дані в інтервенційній групі не змінювалися, однак встановлено достовірне збільшення вмісту 25(OH)D у сироватці крові (p = 0,007). Додаткове призначення вітаміну D у хворих на ЦД типу 2 справляло позитивний вплив на інсулінорезистентність (зменшення вмісту інсуліну та індексу HOMA). Не встановлено взаємозв'язку між вмістом вітаміну D та індексом маси тіла та об'ємом талії. Висновки: подальші дослідження з більшими вибірками хворих необхідні для встановлення достовірного ефекту додаткового призначення вітаміну D на перебіг ЦД.

В огляді наведено аналіз літературних даних про вплив тіаміну і його похідних на метаболізм у клітинах і його роль у патогенезі ускладнень цукрового діабету. Розглянуто особливості перетворення неактивної форми, яка потрапляє в організм людини з продуктами харчування та препаратами, в активну форму тіаміну. Висвітлено особливості метаболічних шляхів тіаміну і його похідних. Описано особливості алітіаміну і прикладне значення його метаболізму в клітинах для лікування ускладнень цукрового діабету, зокрема діабетичної полінейропатії. Наведені дані нададуть змогу клініцистам зрозуміти важливість та необхідність використання у своїй практиці препаратів, що містять тіамін.

Захворюваність на цукровий діабет (ЦД) типу 2 зростає у всьому світі. На сьогодні необхідні ефективні програми профілактики для зменшення ризику виникнення ЦД та його прогресування. До однієї із стратегій належить застосування вітамінів, зокрема вітаміну D. Мета роботи - вивчити ефективність додаткового призначення вітаміну D на інсулінорезистентність і антропометричні параметри у хворих на ЦД типу 2. У рандомізоване клінічне дослідження було включено 52 пацієнти з ЦД типу 2, розподілених на 2 групи - контрольну та інтервенційну. Хворі інтервенційної групи додатково одержували 28000 міжнародних одиниць (МО) холекальциферолу. Після встановлення демографічних і антропометричних чинників (об'єм талії, артеріальний тиск і індекс маси тіла) двічі проводився забір крові для визначення глікемії натще, 25-гідроксивітаміну D [25(OH)D], інсуліну, глікованого гемоглобіну (HbA1c) і індексу інсулінорезистентності (HOMA): на початку дослідження і через 3 міс. Хворі двох груп (по 26 осіб) не відрізнялися за основними показниками на початку дослідження. Через 3 міс після лікування холекальциферолом показник HbA1c, антропометричні дані в інтервенційній групі не змінювалися, однак встановлено достовірне збільшення вмісту 25(OH)D у сироватці крові (p = 0,007). Додаткове призначення вітаміну D у хворих на ЦД типу 2 справляло позитивний вплив на інсулінорезистентність (зменшення вмісту інсуліну та індексу HOMA). Не встановлено взаємозв'язку між вмістом вітаміну D та індексом маси тіла та об'ємом талії. Висновки: подальші дослідження з більшими вибірками хворих необхідні для встановлення достовірного ефекту додаткового призначення вітаміну D на перебіг ЦД.

В огляді наведено аналіз літературних даних про вплив тіаміну і його похідних на метаболізм у клітинах і його роль у патогенезі ускладнень цукрового діабету. Розглянуто особливості перетворення неактивної форми, яка потрапляє в організм людини з продуктами харчування та препаратами, в активну форму тіаміну. Висвітлено особливості метаболічних шляхів тіаміну і його похідних. Описано особливості алітіаміну і прикладне значення його метаболізму в клітинах для лікування ускладнень цукрового діабету, зокрема діабетичної полінейропатії. Наведені дані нададуть змогу клініцистам зрозуміти важливість та необхідність використання у своїй практиці препаратів, що містять тіамін.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.12 + Р415.202.83-5

Рубрики:

Хвороби щитовидної залози

Авітаміноз "Д"

Шифр НБУВ: Ж25371 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Цукровий діабет (ЦД) - основна причина нейропатії у всьому світі. На підставі даних декількох досліджень сенсомоторна полінейропатія (дифузна та симетрична нейропатія) розвивається упродовж 10 років від початку ЦД у 40 - 50 % пацієнтів із ЦД 1-го та 2-го типів. У хворих на ЦД 2-го типу досягнення цільового рівня глюкози крові пов'язане зі зниженою частотою нейропатії. Мета роботи - вивчити взаємозв'язок стадії діабетичної периферичної полінейропатії у хворих на ЦД 2-го типу, вплив та ефективність активаторів транскетолази як нового лікарського препарату. Обстежено 190 пацієнтів із ЦД 2-го типу та діабетичною полінейропатією (ДПН). ДПН було підтверджено у 105 пацієнтів шляхом виявлення клінічних проявів нейропатії з позитивним показником шкали діабетичної нейропатії (DNS) та підвищеним порогом сприйняття вібрації (VPT) на біотензіометрі. На підставі цих критеріїв пацієнтів було розподілено на 4 групи: 1-шу - з позитивними результатами DNS, позитивними результатами 10 г монофіламентного тесту та VPT між 16 -25 В; 2-гу - з позитивними результатами DNS, позитивними результатами 10 г монофіламентного тесту та VPT між 26 - 35 В; 3-тю - з позитивними результатами DNS, позитивними результатами 10 г монофіламентного тесту та VPT між 35 - 40 В; 4-ту (контрольну) - з позитивними результатами шкали DNS, негативними результатами 10 г монофіламентного тесту та нормальним значенням VPT. Перші 3 групи одержували бенфотіамін по 300 мг щодня протягом 6 тиж. Пацієнти усіх груп продовжували приймати антидіабетичні препарати. ДПН та поріг вібраційного сприйняття оцінювали у 105 пацієнтів (84 жінки та 21 чоловік) із ЦД 2-го типу до початку прийому бенфотіаміну 300 мг щодня та після 6 тиж терапії. Результати DNS: відмінності між 3-ю та 1-ю і 2-ю групами були достовірними, чого не спостерігали між 1-ю і 2-ю групами. З 24 пацієнтів 1-ї групи у 18 жінок DNS становив від 1 - 2, а у 6 чоловіків - від 1 до 3. Через 6 тиж DNS знизився як у жінок, так і у чоловіків і становив 1 - 1,25 та 1 - 2,5 відповідно. Висновки: у пацієнтів із легкою нейропатією та порогом вібраційного сприйняття 16 - 25 В VPT був знижений до 16 %, а найбільший ефект від використання бенфотіаміну спостерігали у пацієнтів із помірною нейропатією та зниженим порогом сприйняття вібрації (26 - 35 В). Бенфотіамін активує транскетолазу і завдяки цьому допомагає зменшити вираженість метаболічного стресу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р252.653 + Р415.160.23 + Р415.120.23

Рубрики:

Порушення вуглеводного обміну

Цукровий діабет

Гіпотиреози

Шифр НБУВ: Ж24380 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-7

Рубрики:

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж24380 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Шифр НБУВ: Ж25721 Пошук видання у каталогах НБУВ