Nevus Spitz is a benign melanocytic proliferation, first described in 1948 by Sophie Spitz as a childhood melanoma Initially, it was described as an erythematous papule or node, but further studies of the Spitz nevus proved that in 71 - 92 % cases it is a pigmented formation. This pigmentation is often quite intense due to the rapid growth of the formation, which leads to the need for differential diagnosis with skin melanoma. After all, dermatoscopy can be used for this purpose and, when applying this research method, typically a pattern of an exploding star formed by streaks of linear pigmentation and symmetrically located pigment globules placed in the peripheral zone can be revealed. In case of non-pigmented Spitz nevus, spot vessels and reticular depigmentation are visualized. Both pigmented and non-pigmented forms of Spitz nevus in the process of evolution can regress partially or completely. Several clinical cases of different types of spitzoids, both typical and atypical, based on the non-clinical, dermatoscopic and histological diversity of the Spitz nevi, have been demonstrated in the article. Their macroscopic and dermatoscopic features as well as probable signs of dynamic changes are indicated in order to facilitate their recognition by other specialists.

Фолікулярний дискератоз (хвороба Дар'є-Вайта) - спадкова хвороба шкіри, яка зустрічається в практиці лікаря надзвичайно рідко, тому допускаються помилки в її діагностиці. Уперше описана в 1889 р. незалежно один від одного двома науковцями: Фердінандом Жаном Дар'є та Джеймсом Вайтом. Хвороба успадковується за аутосомно-домінантним типом з варіабельною пенетрантністю. В основі мутація гена ATP2A2, локалізованого в довгому плечі 12 хромосоми. Хворіють з однаковою ймовірністю як чоловіки, так і жінки, проте клінічні прояви більш виражені в чоловіків. Дебют хвороби - частіше в другому десятилітті життя. Рідко хвороба починається в першому десятилітті й ще рідше після 30 років. Клінічні прояви до 40 - 50 років повільно прогресують, у старшому віці поступово згасають. Типовими висипаннями є фолікулярні папули, величиною 0,2 - 0,5 см, жовто-бурого або темно-коричневого кольору, покриті сухими або жирними нашаруваннями у вигляді рогових лусок. На поверхні нашарувань помітні чорні точки-лійки волосяних фолікулів. Папули округлі, щільні, плоскі або сферичні, спочатку ізольовані, з часом зливаються в бляшки. Локалізуються, як правило, на шкірі кінцівок, тулуба, грудній клітці, в міжлопатковій ділянці, великих складках, рідше на шиї, волосистій частині голови, на вушних раковинах, у вушних проходах. Дуже рідко на долонях і підошвах. У 20 - 30 відсотків висипні елементи локалізуються на слизовій ротової порожнини поряд з ураженням шкіри. Більше ніж у 90 відсотків хворих уражаються нігтьові пластинки у вигляді еритро- та лейконіхії. Інші ймовірні прояви: крихкість, поздовжні гребінці, скалкоподібні крововиливи, виражений піднігтьовий гіперкератоз, що можуть спостерігатись на 2 - 3-х нігтях чи охоплювати всі нігтьові пластини. При дерматоскопії висипних елементів - типова наявність кількох полігональних, гіллястих, зіркоподібних або округло-овальних жовто-помаранчево-коричневих грудок різного розміру, оточених тонким білуватим ореолом та рожевими малоструктурними ділянками. Прогноз щодо вилікування несприятливий, лікування малоефективне. Надано опис двох випадків хвороби Дар'є-Вайта.