In a series of works published in the 1990s, Kerov put forth various applications of the circle of ideas centered at the Markov moment problem to the limiting shape of random continual diagrams arising in representation theory and spectral theory. We demonstrate on several examples that his approach is also adequate to study the fluctuations about the limiting shape. In the random matrix setting, we compare two continual diagrams: one is constructed from the eigenvalues of the matrix and the critical points of its characteristic polynomial, whereas the second one is constructed from the eigenvalues of the matrix and those of its principal submatrix. The fluctuations of the latter diagram were recently studied by Erdos and Schroder; we discuss the fluctuations of the former, and compare the two limiting processes. For Plancherel random partitions, the Markov correspondence establishes the equivalence between Kerov's central limit theorem for the Young diagram and the Ivanov - Olshanski central limit theorem for the transition measure. We outline a combinatorial proof of the latter, and compare the limiting process with the ones of random matrices.

Логарифм діагонального матричного елемента високого ступеня випадкової матриці збігається до розв'язку Коле - Гопфа рівняння Кардара - Парісі - Жанга в сенсі одноточкових розташувань.

Простір аналітичних в одиничному крузі функцій з рівномірно неперервними похідними називається квазіаналітичним, якщо межові значення ненульової функції з цього класу не можуть мати нулі нескінченної кратності. Так класи було описано Карлесоном, Родрігесом - Салінасом і Коренблюмом у 1950 - 1960-х рр. Ненульова функція з простору квазіаналітичних аналітичних функцій може мати лише скінченну кількість нулів у замкненому диску. Нещодавно, Борічев, Франк і Вольберг довели явну оцінку кількості нулів для випадку квазіаналітичних класів Жеврея. Доведено подібну оцінку для загальних аналітичних квазіаналітичних класів, використовуючи зведення до класичної проблеми квазіаналітичності.

Простір аналітичних в одиничному крузі функцій з рівномірно неперервними похідними називається квазіаналітичним, якщо межові значення ненульової функції з цього класу не можуть мати нулі нескінченної кратності. Так класи було описано Карлесоном, Родрігесом - Салінасом і Коренблюмом у 1950 - 1960-х рр. Ненульова функція з простору квазіаналітичних аналітичних функцій може мати лише скінченну кількість нулів у замкненому диску. Нещодавно, Борічев, Франк і Вольберг довели явну оцінку кількості нулів для випадку квазіаналітичних класів Жеврея. Доведено подібну оцінку для загальних аналітичних квазіаналітичних класів, використовуючи зведення до класичної проблеми квазіаналітичності.