Структурні та термодинамічні властивості модельного розчину, що містить заряджені олігомери та еквівалентну кількість протиіонів, вивчено за допомогою канонічного моделювання Монте-Карло. Олігомери представлено у вигляді (гнучких) вільноз'єднаних ланцюжків або як лінійний (жорсткий) ланцюг заряджених твердих сфер. Відповідно до примітивної моделі розчину електроліту, протиіони змодельовано як заряджені тверді сфери, а розчинник враховано через діелектричні властивості середовища. Виявлено значні відмінності у парних функціях розподілу, одержаних для жорсткої та гнучкої моделей, але відмінності в термодинамічних властивостях, таких як, ентальпія розведення та надлишковий хімічний потенціал, є менш значними. Одержані результати розглянуто з точки зору експериментальних даних для водних розчинів поліелектролітів. Результати моделювання показують, що відхилення від повністю витягнутої (стрижневої) конформації веде до сильнішого зв'язування протиіонів. З іншого боку, гнучкість полііонів, навіть у поєднанні з впливом розмірів іонів, не може бути причиною якісних відмінностей між теоретичними та експериментальними результатами для ентальпії розведення.