Шкідливий вплив урану на здоров'я людини добре відомий. Головним чином це стосується уражень респіраторного тракту і розвитку раку легенів. Нещодавно була висунута гіпотеза, що уран може активуватись під дією ульрафіолету, що своєю чергою може спричинити рак шкіри. Цю ідею підтверджує статистика по країнах із високим рівнем сонячної радіації та уранових депозитів, які активно розвиваються (Австралія, Казахстан, Канада, Росія та ін.). Наведено стислий огляд літератури та два випадки раку шкіри у робітників урановї шахти. Мета роботи - огляд літератури щодо впливу урану й ультрафіолету на виникнення раку шкіри та опис клінічних випадків з власної практики. Використано контент-аналіз, метод системного й порівняльного аналізу, бібліосемантичний метод вивчення актуальних наукових досліджень. Пошук джерел здійснено в наукометричних медичних базах інформації: PubMed-NCBI, Medline, CochraneLibrary, EMBASE, ResearchGate за ключовими словами: uranium miners, non-melanoma skin cancer, UV, dermatoscopy. Для цифрової дерматоскопії використано дерматоскоп DermLite DL3, вмонтований у камеру Galaxy S-4 Samsung Corporation, а також для імерсії і гель для ультразвукового дослідження. Всі зображення оцінені згідно з алгоритмом Г. Кітлера. Аналіз сучасних доступних літературних даних і власні клінічні випадки опосередковано підтверджують активацію похідних урану під впливом ультрафіолету та їх спільну роль у виникненні злоякісних новоутворень шкіри. Висновки: огляд літератури та клінічні випадки з власної практики свідчать, що видобування, обробка і збагачення урану за умов підвищеної інсоляції пов'язані з низкою ризиків не лише для дихальної системи, але й виникнення злоякісних новоутворень шкіри. Ризик захворювання на немеланомний рак шкіри в цих групах вимагає ретельного клінічного та дерматоскопічного моніториніу, а у підозрілих випадках і біопсії, проведення імунохімічних досліджень і т. ін. Не менш цікавим є вивчення статистичних показників росту онкологічної захворюваності в місцях покладів уранової руди і посиленої інсоляції.

Nevus Spitz is a benign melanocytic proliferation, first described in 1948 by Sophie Spitz as a childhood melanoma Initially, it was described as an erythematous papule or node, but further studies of the Spitz nevus proved that in 71 - 92 % cases it is a pigmented formation. This pigmentation is often quite intense due to the rapid growth of the formation, which leads to the need for differential diagnosis with skin melanoma. After all, dermatoscopy can be used for this purpose and, when applying this research method, typically a pattern of an exploding star formed by streaks of linear pigmentation and symmetrically located pigment globules placed in the peripheral zone can be revealed. In case of non-pigmented Spitz nevus, spot vessels and reticular depigmentation are visualized. Both pigmented and non-pigmented forms of Spitz nevus in the process of evolution can regress partially or completely. Several clinical cases of different types of spitzoids, both typical and atypical, based on the non-clinical, dermatoscopic and histological diversity of the Spitz nevi, have been demonstrated in the article. Their macroscopic and dermatoscopic features as well as probable signs of dynamic changes are indicated in order to facilitate their recognition by other specialists.