Досліджено композиційну мову архітектури. Висунуто гіпотезу про те, що архітектурна мова має власну семантичну, морфологічну та синтаксичну структури. Запропоновано теоретичну модель побудови мови архітектури.

Феномен XX - XXI ст. полягає у граничній медіатизації. Нові засоби зв'язку і передачі інформації прискорили поширення ідей і полегшили доступ до джерел та їх авторів, а нові види мистецтва, такі як кінематограф, допомогли охопити максимально широку аудиторію. Протягом усього XX ст. архітектура - найбільш публічне з мистецтв, а кінематограф - найпопулярніше і доступне, працювали у своєрідному "тандемі". Більшість архітектурних утопій пройшли своєрідну апробацію у віртуальних образах кінематографа. Кінематограф відображає погляд з боку, розкриває як переваги, так і недоліки архітектурної утопії задовго до її реалізації.