Проаналізовано основні етапи особистісного та кар'єрного сходження одного з найяскравіших представників епохи середньовіччя, засновника наукового напряму анатомії Андреаса Везалія. Його постать розглянуто у контексті формування ідей гуманізму, відкриттів, які змінили хід історії, визначних представників епохи Відродження, що вплинули на формування цієї непересічної особистості. Показано, що повернення до ідеалів античності, тобто принципів гуманізму в період ренесансу, відкрило можливість для заснування ряду наукових центрів і зосередження в них справжніх інтелектуалів того часу. Універсалізм їх мислення сприяв зародженню нової ментальності і стилів у мистецтві, живопису, відкриттів у різних галузях наук, зокрема в медицині, біології та хімії. До таких постатей належав і Андреас Везалій, який зростав під впливом цих постатей, на перехресті найпрогресивніших ідей епохи і сам став одним з тих, хто створив фундамент для формування наукової анатомії і сучасної медицини взагалі.

Мета дослідження - з'ясування ролі професійного дослідника в історичній інтерпретації минулого, аналізі ймовірних загроз, які несе у собі спекуляція історичними фактами, подіями, довільне оперування ними, навмисне їх перекручення для формування історичної та соціальної пам'яті. Дослідження грунтується на принципах історизму, усебічності, об'єктивності, системності. При викладенні матеріалу застосовано загальнонаукові методи аналізу, синтезу, узагальнення, спеціально-історичні (ретроспективний, порівняльний, проблемно-хронологічний), а також метод міждисциплінарного та полідисциплінарного синтезу. Проаналізовано ролі, які може відігравати фаховий дослідник минулого - від пропаганди ворожих ідей, вибіркового тлумачення джерел, спекулювання на певній тематиці до неупередженого реконструктора історії, компетентного експерта. Доведено, що замовчування або свідоме спотворення окремих сторінок історії, надмірна їх ідеологізація, що активно практикувалося в радянській науці, прирівнюється до політичного насильства, маніпуляції свідомістю цілих спільнот і поколінь. Застосування таких підходів завжди мало руйнівний характер як для самих дослідників, які виконували невластиві їм ролі, так і для суспільства, котре через незнання власного минулого втрачає візію свого майбутнього. Висновки: маніпуляції з тлумаченням минулого - різне розуміння одних і тих самих знакових подій, надмірна їх політизація, розкручування образу ворога, навмисне акцентування на людських емоціях, ідеологічні нашарування, пов'язані з тієї чи іншою сторінкою життя народу - мають незворотний вплив на формування соціальної пам'яті. Ці чинники сприяють поглибленню процесів дезінтеурації суспільства й опосередковано розхитують підвалини державності.