Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.23

Рубрики:

Дифтерія

Шифр НБУВ: Ж100178 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Субодиниця B дифтерійного токсину (ДТ), яка складається із 2-х доменів, R - рецепторного та Т - трансмембранного, відіграє важливу роль у зв'язуванні токсину з рецептором на клітинах-мішенях та у транспортуванні каталітичної субодиниці A до цитозолю. Рекомбінантні аналоги субодиниці B є перспективними представниками унікального класу транспортувальних протеїнів, які здатні забезпечити доставку біологічно активних молекул до цитозолю клітин. Створення таких конструкцій вимагає з'ясування ролі кожного із фрагментів ДТ у транспортуванні комплексу рецептор - токсин. Досліджено роль T-домену у внутрішньоклітинному транспортуванні рекомбінантних фрагментів ДТ. Для цього порівнено особливості внутрішньоіклітинного транспортування R-домену та субодиниці B, яка містить в собі як R-, так і Т-домен. Рекомбінантні фрагменти ДТ мітили флуоресцентними протеїнами, що надало змогу використовувати в дослідженні техніку колокалізації. За допомогою методу конфокальної мікроскопії встановлено відмінності у транспортуванні рекомбінантних похідних ДТ у клітинах лінії Vero. Показано, що R-домен швидше потрапляє до тубулярних компартментів клітини, ніж субодиниця B. Аналіз колокалізації R-домену та субодиниці B підтверджує майже лінійне її зростання за коефіцієнтом Пірсона (PCC) у разі збільшення часу інкубації. Проте відсоток субодиниці B, колокалізованої з R-доменом, визначений за коефіцієнтом Мандерса (M1), зростає нелінійно, що може свідчити про здатність субодиниці В потрапляти до певних компартментів клітини, недоступних для R-домену. Роль T-домену у внутрішньоклітинному транспортуванні та компартменталізації токсину, вірогідно, пов'язана з його здатністю до формування протонних каналів і взаємодії з комплексом протеїнів цитоплазми COPI.

Зазначено, що ключовим етапом у реалізації цитотоксичної дії дифтерійного токсину (ДТ) є перенесення його каталітичного домену (Cd) з ендосом у цитозоль. Головну роль у цьому процесі відіграє транспортний домен (Td), проте молекулярний механізм його функціонування залишається невідомим. Раніше було показано, що Td здатний впливати на ендосомальний транспорт ДТ. Мета роботи - вивчення впливу Td дифтерійного токсину на компартменталізацію ендосом і на pH ендосомального середовища. Для цього використано рекомбінантні фрагменти ДТ, які відрізнялися лише наявністю Td в їх складі, що були злиті з флуоресцентними протеїнами. Показано, що фрагмент токсину із Td повільніше проходив шлях ранні - пізні ендосоми - лізосоми, та мав дещо відмінну від фрагмента ДТ (без Td) колокалізацію з ендосомальними маркерами. При цьому з 10- до 50-ї хв спостереження pH ендосом, що містять фрагменти ДТ із Td, мали стале значення pH (~ 6,5). За цей час для ендосом, що містять фрагменти ДТ без Td, продемонстровано зниження pH від 6,3 до 5,5. Одержані результати вказують на те, що Td інгібує закислення ендосомального середовища. Однією з можливих причин цього може бути вплив утвореного T-доменом іонного каналу на процес зниження pH ендосом. Ця властивість Td може не тільки сповільнювати дозрівання ендосом, але і пригнічувати активацію pH-залежних ендосомальних протеїназ, що сприяє успішному транспортуванню Cd у цитозоль клітини.

Століття науки після смерті І. І. Мечникова продемонструвало істинність багатьох його поглядів і суджень із галузей імунології, патології, бактеріології, зоології та порівняльної ембріології. Сьогодні його справедливо називають батьком теорії клітинного імунітету, а також передвісником теорії природного імунітету. Його роботи, присвячені молочнокислим бактеріям, стали основою цілої індустрії пробіотиків. Вчення І. І. Мечникова про можливість продовження життя людини актуально і в наші часи. Ця публікація є ще однією спробою зв'язати біографію вченого з його творчою спадщиною і його внесок у скарбницю світової біологічної науки.

Мета роботи - порівняння характеристик частинок з різною хімічною будовою та розміром (колоїдного золота Gold 1 та Gold 2, фосфату кальцію CaP та полі(лактид-коглюколіду) PLGA 1 і PLGA 2) для пошуку найбільш ефективних носіїв антигену (рекомбінантного дифтерійного токсоїду) за імунізації per os. За даними МТТ-тесту всі досліджувані частинки не виявляли помітного цитотоксичного впливу стосовно досліджуваних клітин in vitro, за винятком частинок CaP, що у високих концентраціях чинили цитотоксичний вплив на клітини лінії U937, та частинок Gold 1 і Gold 2, які також пригнічували ріст клітин лінії L929. Найбільш виражене фагоцитування макрофагоподібними клітинами лінії J774 було зафіксовано для частинок PLGA 1 і PLGA 2 з іммобілізованим антигеном, у той час як кон'югати частинок Gold 1 і Gold 2 з антигеном виявили здатність до сорбції на поверхні цих клітин, але не поглиналися ними. У мишей BALB/с, що одержували перорально антиген, іммобілізований на носіях PLGA 1 та PLGA 2, а також Gold 2, концентрація у крові антитіл IgA, специфічних до субодиниці B (SubB) у порівнянні з контролем помітно збільшувалася вже після другої імунізації. У групи мишей, що одержували кон'югати антигену з PLGA 2, відзначено також збільшення концентрації специфічних IgG у крові після третьої імунізації. Наведені результати свідчать про перспективність дослідження частинок PLGA 1 та PLGA 2 як ад'ювантів для імунізації per os.

Субодиниця В дифтерійного токсину (ДТ) та її R-домен відрізняються наявністю або відсутністю Т-домена. Мета роботи - проаналізувати взаємодію цих фрагментів токсину з клітинами ссавців для виявлення впливу Т-домену на ендоцитоз у резистентних клітинах. Інтерналізацію рекомбінантних флуоресцентних похідних субодиниці В і R- домену охарактеризовано в резистентних клітинах L929, що походять із сполучної тканини миші, та токсинчутливих клітинах Vero з нирок африканської зеленої мавпи. Встановлено, що в процесі інкубації клітин за одночасної присутності субодиниці В і R-домену в культуральному середовищі, клітини Vero інтерналізували більше молекул субодиниці В, ніж R-домену. За таких самих умов клітини L929 інтерналізували більше молекул R-домену, ніж субодиниці В. Колокалізація флуоресцентних субодиниці В та R-домену в клітинах L929 була швидкою та відбувалась практично повністю на ранніх стадіях інкубації у порівнянні з клітинами Vero, в яких вона була повільною та відбувалась поступово. Одержані дані вказують на те, що Т-домен впливає на інтерналізацію та ендосомальний транспорт ДТ у клітинах відповідно до їх чутливості до токсину. Дійшли висновку, що лише в токсинчутливих клітинах Т-домен бере участь у внутрішньоклітинному ендосомальному транспорті та сортуванні ДТ шляхом підсилення інтерналізації молекул токсину.

Досліджено рівень експресії proHB-EGF на клітинах ліній J774, Raji, KG-1, що походять із різних типів клітин імунної системи людини та миші, за стандартних умов культивування in vitro та під час функціональної активації цих клітин. Виявлено зміни експресії proHB-EGF на поверхні клітин залежно від щільності клітинної популяції, вмісту фетальної сироватки бика у культуральному середовищі, під впливом мітогенного чинника - ліпополісахариду бактеріального походження, а також неактивної повнорозмірної форми дифтерійного токсину (CRM197) і рекомбінантного аналога розчинної форми HB-EGF - rsHB-EGF. Одержані результати є важливими для розуміння функціональної ролі рецептора proHB-EGF на поверхні макрофагоподібних клітин і B-лімфоцитів і свідчать про залучення цього рецептора до регуляції імунних процесів в організмі.

Мета дослідження - охарактеризувати імуноглобулін G (IgG) опосередковану відповідь за умов експериментальної імунізації лабораторних мишей очищеними рекомбінантними протеїновими препаратами Mycobacterium tuberculosis MPT63, MPT83, еквімолярним коктейлем протеїнів та штучним злитим протеїном MPT83-MPT63, а також одержати рекомбінантні одноланцюгові варіабельні фрагменти антитіл scFv до MPT63 та MPT83 проти цих антигенів. Дослідження показало, що гуморальна імунна відповідь до MPT63, MPT83, химерного протеїну MPT83-MPT63 та еквімолярної суміші MPT63 і MPT83 суттєво відрізняється. Для кожного антигену рівні сироваткових антитіл оцінювали, використовуючи значення обрізання на основі індексу оптичної щільності. Доведено вирішальну роль MPT83 для імуногенності химерного протеїну та/або коктейлю окремих антигенів за умов імунізації лабораторних тварин. Одержано специфічні scFv антитіла проти MPT63 та MPT83, які можуть бути використані для розроблення системи для кількісного визначення антигенів, а також вивчення їх біологічних властивостей. Було показано високоімуногенні властивості N-кінцевої ділянки MPT83, що підвищує чутливість ELISA, й запропоновано використовувати химерний протеїн MPT83-MPT63 як перспективний кандидат на роль антигенної субстанції для серологічної діагностики туберкульозу.

Мета роботи - оцінити in vitro цитостатичну дію рекомбінантних фрагментів нетоксичного точкового мутанту дифтерійного токсину - CRM197, який було запропоновано як потенційний препарат для лікування трійчасто-негативного раку грудної залози. Із цією метою з використанням методу метало-афінної хроматографії на Ni-NTA агарозі виділили рекомбінантні похідні дифтерійного токсину - CRM197, SbB (субодиницю B) і рецепторний домен Rd та дослідили їх вплив на ріст поодиноких колоній клітин трійчасто-негативного раку грудної залози людини MDA-MB-231 за такими показниками, як площа, периметр та індекс циркулярності. Одержані результати показали, що CRM197 і SbB, які містили у складі молекули транслокаційний домен Td, однаковою мірою виявляли цитостатичний ефект стосовно клітин MDA-MB-231, зменшуючи площу та периметр поодиноких колоній. Протеїн Rd не впливав на останні два параметри, які характеризують розмір колоній, однак змінював форму їх краю, про що свідчить підвищення індексу циркулярності. Ймовірно, що Td може брати участь у реалізації цитостатичної дії через притаманну йому пороутворювальну активність щодо ліпідних мембран. Зроблено висновок, що Rd і Td, на відміну від каталітичного домену дифтерійного токсину, відіграють важливу роль у реалізації цитотоксичних властивостей CRM197, а SbB, яка складається з Rd і Td, є структурним фрагментом дифтерійного токсину з найменшою молекулярною масою, і її можна використовувати як аналог CRM197.

Мета роботи - провести порівняльну характеристику експериментальної тест-системи з використанням злитого протеїну MPT83-MPT63 з референсними комерційними діагностикумами та дослідити основні оцінювальні характеристики імуноензимних тестів, таких як специфічність і чутливість. Крім того, зроблено спробу дослідити кореляційну залежність біохімічних та імунологічних показників зразків крові пацієнтів із ТБ та тест-системами, які правильно діагностували захворювання у цих пацієнтів. Показано, що запропонована авторами експериментальна тест-система не поступається існуючим діагностичним серологічним тестам щодо критеріїв вірогідності, інформативності та основним вимогам використання подібних імуноензимних тестів. Розроблено інструкцію щодо тестування зразків сироваток і показання до використання серологічних методів діагностики, що пропонуються.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*551.7*715.731

Рубрики:

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

HB-EGF є одним із найефективніших лігандів EGFR та ErbB4 рецепторів. Цей ростовий фактор відіграє важливу роль у багатьох клітинних процесах, проте його ефект відрізняється для різних типів клітин і залишається неповністю вивченим. Мета роботи - дослідити залежність між HBEGF-індукованою проліферацією клітин та активацією рецепторів EGFR і ErbB4. Для цього було проаналізовано вплив рекомбінантного аналога sHB-EGF людини (rsHB-EGF) на проліферацію клітин різних ліній, що мають різну кількість і співвідношення рецепторів EGFR і ErbB4, а також на активацію p38 та ERK1/2 (p42/44) кіназ MAPK-каскаду в цих клітинах. Для порівняння проведено аналогічні дослідження щодо впливу природного sHB-EGF, який виділявся клітинами гістоцитної лімфоми людини U937 за кокультивування з клітинами різних ліній. Встановлено, що інтенсивність проліферації клітин у відповідь на дію sHBEGF залежить не тільки від кількості, а й від співвідношення рецепторів EGFR і ErbB4. Показано, що сигналінг через рецептор ErbB4 пов'язаний з активацією кінази p38, а сигналінг через рецептор EGFR - з активацією кінази ERK1/2 (p42/44). Зроблено припущення про існування двох різних механізмів стимулювання проліферації клітин під впливом sHB-EGF, одночасний запуск яких зумовлює максимальну проліферативну відповідь клітин. Результати цього дослідження свідчать на користь доцільності створення антипроліферативних препаратів, націлених на рецептор ErbB4.

Шифр НБУВ: Ж100178 Пошук видання у каталогах НБУВ