Методологічною основою дослідження є напрацювання в галузі соціальних комунікацій. Системний підхід, порівняльний аналіз застосовано під час дослідження документів, які визначають принципи роботи експозиційних і музейних центрів. Персоналістичний підхід реалізовано в розгляді даних особової справи постаті, яка зробила значний внесок до організації музейної експозиції в Університеті митної справи та фінансів (м. Дніпро). На підставі аналізу документів визначено чинники, які сприяють роботі музейної експозиції в закладі вищої освіти й забезпеченню її діяльності, зокрема: наявність зв'язку між усіма структурними елементами навчального закладу; активні зовнішні комунікації з професійними та громадськими осередками; наявність внутрішнього менеджера, який має весь спектр повноважень у закладі та особистісні характеристики, які підсилюють якість реалізації повноважень; подолання соціальної відчуженості через запрошення до спільних дій та заходів, проведення ознайомчих екскурсій показує, що музеї ЗВО взяли на себе реалізацію комплексу соціально-гуманітарних завдань, водночас невимушено подаючи на місці необхідну інформацію потенційним абітурієнтам і їх батькам про якість функціонування вишу. Увагу приділено гуманітарній місії виставкового центру в університеті: його роль важлива у процесі залучення потенційних студентів та налагодження відносин на регіональному рівні. Це особливо актуально для України в умовах реформ децентралізації.