Висвітлено результати студентського українсько-канадського проектного семінару у Львові в 2017 р. із реновації залу Першого навчального корпусу "Львівської політехніки" з розширенням театрально-видовищної та культурно-просвітницької функції. Концептуально частину семінару розробили професори В. Проскуряков із Львова та Ш. Долгой і П. Босий із Торонто. Мета семінару - розробити архітектурну концепцію історичної зали, забезпечивши використання в ній широкої палітри сучасних заходів і засобів видовищно-просвітницької функціональної діяльності; забезпечити естетичне вирішення його середовища відповідно до вимог XXI ст. і водночас зберегти тектоніку й образність того часу, в який відбувалось будівництво. До завдань семінару використано досвід кафедри дизайну архітектурного середовища Національного університету "Львівська політехніка" в галузі театральної архітектури та досвід школи театральних мистецтв Університету ім. Райєрсона з м. Торонто. Серед ідей поданих студентами та викладачами Львова і Торонто, до творення яких приєдналися учасники з міст Дніпро і Дрезден, найбільшої уваги заслуговують ті, в яких значну увагу було приділено не лише новаторським рішенням із реновації актової зали, але й модерній архітектурно-функціональній організації сцени та зали і простору корпусу загалом. У цілому було створено 5 проектів - клаузул творчими колективами студентів з України, Канади, Німеччини (схеми, ескізи, малюнки, фото) які стали основою подальшої роботи у вигляді семестрових, бакалаврських, магістерських робіт.

Висвітлено ідеї архітектурної реконструкції та технічного оновлення нового приміщення Школи виконавських мистецтв для потреб у викладанні, виробництві та виконанні у знайденому просторі-підвалі Студентського навчального центру Університету Райєрсона з використанням сучасних мистецьких технологій і просторів для Київського Академічного Театру на Подолі, одного з провідних драматичних театрів в Україні, який отримав будинок із найсучаснішим ігровим майданчиком. Однак зовнішній вигляд і фасад театру викликали суттєві публічні суперечки. Досвід цих реконструкцій знайшов своє відображення у двох документальних фільмах представлених на Празькому Квадрієнале у 2019 р. Аналіз реконструкції надає можливість зробити висновок, що і в першому (Торонто), і в другому випадку (в Києві) заходи по реконструкціях отримали унікальні середовища для театрально-видовищної діяльності, з набором усіх можливих допоміжних приміщень і техніко-технологічного обладнанням. Але у випадку із Київським театром авторами проектів було проігноровано історично культурний контекст середовища вул. Андріївський Узвіз, що породило протиріччя поміж інтер'єром та екстер'єром театру. Як в самому міському середовищі міста, так і в свідомості шанувальників.