Індекс рубрикатора НБУВ: К390.1-144

Рубрики:

Виробництво металевих порошків

Шифр НБУВ: Ж28502 Пошук видання у каталогах НБУВ 

At permanent or temporary storage of radioactive waste (RAW) one of the major challenges is to reduce radiation exposure. The questions about layout of model tanks with a fixed total number of RAW along the line are considered. It has been shown that when radiation sources with the same activity are placed at a specified distance from the line, the dose rate depends on the number of sources. The methodology of determining activities of N sources providing minimum dose rate at a specified distance from the distribution line has been developed. It has been shown that there is an optimal number of sources with a certain activity, as well as their layout at which the exposure dose is minimal at a specified distance from the source disposal line.

Досліджено пайове фінансування. Розглянуто переваги та недоліки випуску привілейованих та звичайних акцій наряду з різноманітними обставинами, в яких кожне джерело фінансування може бути найбільш придатним. Визначено права акціонерів на випуск додаткових акцій. Розглянуто переваги та недоліки публічного та приватного розміщення або продажу акцій. Розглянуто роль інвестиційного банкіра. Визначено економічні вигоди від добре керованої фондової біржі, що у свою чергу сприяє поліпшенню корпоративної поведінки та підвищенню громадської обізнаності про вивчення бізнесу за ринкових умов. Особливу увагу приділено дивідендній політиці, а саме її сутності та основним видам. Проаналізовано та систематизовано фактори впливу на дивідендну політику підприємства. Розглянуто питання про розподіл прибутку, згенерованого компанією з урахуванням запланованих інвестицій. Визначено необхідність індивідуального підходу до формування механізму платежів і нарахування дивідендів для різних підприємств.

Наведено розрахунок навігаційної дальності та тривалості польоту, що відрізняється від розрахункової технічної дальності. Розглянуто експлуатаційні особливості балансування, атмосферні умови польоту та індивідуальні особливості, що впливають на аеродинамічний опір безпілотного літального апарата.

Оцінено поздовжню статичну стійкість безпілотного літального апарата контейнерного типу. Детально розглянуто її залежність від висоти польоту, демпфування, координат центру ваги, плеча горизонтального оперення, відхилення засобів механізації крила. Виконано аналіз одержаних в аеродинамічній трубі та уточнених поправками на обдув елементів апарата повітряними гвинтами аеродинамічних характеристик даного безпілотного літального апарата.

Всебічне вивчення історико-культурної спадщини України, об'єктивна оцінка історичних реалій, виявлення прогресивних ідей, осмислення й усвідомлення надбання попередніх поколінь із питань фізичного виховання (ФВ) є однією з вихідних умов реформування сучасної системи ФВ у навчальних закладах. Мета роботи - вивчити особливості організації та управління ФВ у гімназіях Слобожанщини в другій половині XIX - на початку XX ст. Методи дослідження - аналіз літературних джерел і документів, порівняльно-історичний, структурно-системний. Аналіз архівних документів досліджуваного періоду надав можливість стверджувати, що ФВ як навчальний предмет почали вводити в гімназії Слобожанщини в 60-ті роки XIX ст. Статусу обов'язкового предмета урок гімнастики набув лише в 90-ті рр. XIX ст., це зумовлено, з одного боку, значним зниженням рівня здоров'я гімназистів, а з іншого - активним розвитком фізкультурно-спортивного руху на Слобожанщині. Окрім уроку гімнастики, у гімназії введено такі форми фізичного виховання, як рухливі перерви (рекреації), військово-патріотичні ігри, прогулянки та екскурсії, заняття в спортивних гуртках, гімнастичні свята та змагання. Офіційна влада регламентувала введення ФВ у гімназії та контролювала цей процес, відповідальність за його зміст через відсутність єдиних навчальних програм покладено на адміністрації навчальних закладів. Питання фінансового, кадрового, матеріально-технічного забезпечення гімназії вирішували самостійно. Зроблено висновки, що характерною рисою ФВ учнів слобожанських гімназій досліджуваного періоду є нерівномірність введення різних форм ФВ у навчально-виховний процес гімназій через відсутність у багатьох із них необхідних умов.

Наведено відомості щодо поширення нематодозного паразитарного захворювання риб - еустронгілідозу в акваторіях Дніпро-Бузького лиману і дельти річки Дніпро, Миколаївської та Херсонської областей. У природних водоймах Миколаївської та Херсонської областей цей ендопаразит зареєстровано у таких хижих видів риб як: судак, Sander lucioperca (Linnaeus, 1758), окунь звичайний, Perea fluviatilis (Linnaeus, 1758) та щука, Esox lucius (Linnaeus, 1758). Паразитів знаходили в черевній порожнині, м'язовій тканині, стінці шлунково-кишкового каналу, гонадах та гепатопанкреасі. Найбільш ураженим виявився окунь; екстенсивність інвазії склала 85,1 %. Менш ураженими були судак і щука, екстенсивність інвазії була майже однаковою - 58,1 та 58,9 % відповідно. Поширеність нематоди Eustrongylides excisus (Jagerskiold, 1909) серед хижих риб у досліджуваних водоймах складала 70,5 %. Інтенсивність інвазії відзначалась найвищими показниками у окуня та коливалась від 1 до 14 нематоди в одному екземплярі. Найнижчі показники інтенсивності інвазії були у судака - 1 - 9 екз.

На газорозподільних станціях втрачається велика кількість енергії стислих газів. В таких випадках корисну потужність отримують за допомогою турбодетандера. Проблема полягає в тому що, є велика потреба в турбодетандерах потужністю до 500 - 700 кВт. Для цих потужностей турбодетандер при використанні класичних турбін виходить високообертовим, складним, дорогим, з терміном окупності, який становить більше двох років. Вирішення цієї проблеми вбачається у створенні турбодетандерних установок на основі вихрових машин. Перспективним типом вихрових розширювальних машин є машини з бічним каналом, так як відомі дослідження, результати яких показали високі значення ККД вихрових гідравлічних турбін з бічним каналом. Мета роботи - дослідження робочого процесу вихрової розширювальної машини з бічним каналом шляхом проведення числового експерименту в програмному комплексі ANSYS CFX. Результати досліджень показали, що значення ККД вихрової розширювальної машини з бічним каналом більше ніж у вихрової розширювальної машини з периферійним каналом (реальний експеримент).

Розглянуто задачу визначення оптимальної дорожньої карти (ДК) розвитку підприємства - вибору тієї послідовності проектів та їх параметрів, які забезпечать досягнення мети з урахуванням основних вимог і обмежень. Оптимізація структури та параметрів ДК розвитку здійснюється на базі "стратегічної мережі", яка надає можливість формувати альтернативні варіанти ДК розвитку. В основу даної мережі покладено принцип формування транспортних мереж, як аналог топологічного простору прийнято простір "час - показники стану підприємства". Елементи стратегічної мережі - "вузли" - стани підприємства та проекти, які відповідають переходам по мережі від одного стану до іншого. Параметри мережі: тривалість переходу від стану до стану, що визначається інтенсивністю проектних заходів; тривалість процесу фінансування за проектом; початок реалізації проекту (переходу на новий етап). Зазначені параметри визначають наступні характеристики проектів, які формують характеристики ДК: витрати за проектом; середньоквадратичне відхилення витрат за проектом; фінансовий результат після реалізації проекту; середньоквадратичне відхилення фінансового результату після реалізації проекту. Розроблено модель встановлення оптимальної структури та параметрів ДК розвитку підприємства. Дана модель надає можливість визначати оптимальну ДК розвитку підприємства з урахуванням можливості варіювання часом початку кожного етапу, тривалістю переходу від етапу до етапу, тривалістю фаз фінансування. Модель враховує ймовірнісну природу інвестиційних витрат і приток грошових коштів підприємства після реалізації заходів з розвитку. Проведено експериментальні дослідження щодо формування ДК на базі розробленої моделі, які підтвердили її працездатність і достовірність. Модель може знайти широке практичне застосування під час вирішення питань щодо побудови ДК поетапного нарощування обсягів виробництва, або поетапної заміни обладнання (технічного розвитку).

Розглянуто задачу визначення оптимальної дорожньої карти (ДК) розвитку підприємства - вибору тієї послідовності проектів та їх параметрів, які забезпечать досягнення мети з урахуванням основних вимог і обмежень. Оптимізація структури та параметрів ДК розвитку здійснюється на базі "стратегічної мережі", яка надає можливість формувати альтернативні варіанти ДК розвитку. В основу даної мережі покладено принцип формування транспортних мереж, як аналог топологічного простору прийнято простір "час - показники стану підприємства". Елементи стратегічної мережі - "вузли" - стани підприємства та проекти, які відповідають переходам по мережі від одного стану до іншого. Параметри мережі: тривалість переходу від стану до стану, що визначається інтенсивністю проектних заходів; тривалість процесу фінансування за проектом; початок реалізації проекту (переходу на новий етап). Зазначені параметри визначають наступні характеристики проектів, які формують характеристики ДК: витрати за проектом; середньоквадратичне відхилення витрат за проектом; фінансовий результат після реалізації проекту; середньоквадратичне відхилення фінансового результату після реалізації проекту. Розроблено модель встановлення оптимальної структури та параметрів ДК розвитку підприємства. Дана модель надає можливість визначати оптимальну ДК розвитку підприємства з урахуванням можливості варіювання часом початку кожного етапу, тривалістю переходу від етапу до етапу, тривалістю фаз фінансування. Модель враховує ймовірнісну природу інвестиційних витрат і приток грошових коштів підприємства після реалізації заходів з розвитку. Проведено експериментальні дослідження щодо формування ДК на базі розробленої моделі, які підтвердили її працездатність і достовірність. Модель може знайти широке практичне застосування під час вирішення питань щодо побудови ДК поетапного нарощування обсягів виробництва, або поетапної заміни обладнання (технічного розвитку).

Мета роботи - вивчення впливу зонального охолодження, тобто різних охолоджувальних засобів, що прискорюють тепловідвід, на швидкість затвердіння в місцевих потовщеннях (бобишках). Застосовано стандартні методики визначення зонального охолодження, швидкості затвердіння, щільності металу. Для проведення експериментів розроблено оснащення, що надає можливість заповнювати дослідні зразки з двох металопроводів. Як досліджуваний сплав використовувався АК7ч, як найбільш поширений для лиття під низьким тиском. Як охолоджувальні засоби місцевих потовщень використовувалися вкладиші з міді, а також сталеві водоохолоджувані вкладиші. Контроль щільності одержуваних виливків здійснювався за твердістю, яка вимірюється методом Брінелля. Виявлено залежності впливу зонального охолодження на швидкість затвердіння місцевого потовщення, яка визначається за щільністю структури металу залежно від охолодження як мідними вставками, так і водою. Отримали подальший розвиток уявлення про вплив зонального водяного охолодження при литті під низьким тиском на зниження усадочних дефектів у потовщеннях виливка та зменшенні часу витримки металу під тиском. Результати досліджень показали, що використання зонального охолодження місцевих потовщень виливка на всіх досліджуваних товщинах сприяє збільшенню твердості. Створення спрямованого затвердіння та зменшення часу витримки виливків у кокілі сприяють збільшенню продуктивності, що так само відіграє важливу роль у ливарному виробництві. Використання зонального водяного охолодження при литті під низьким тиском деталі "корпус фільтра" на установці мод. У95А надало виключити усадкові рихлоти в місцевому потовщенні та зменшити час витримки виливка під тиском, що своєю чергою надало можливість збільшити продуктивність установки.

Енергоентропія є "вищим" показником стану організації, розвиваючи ідеї ефективності та цінності. Інтегральність полягає в урахуванні рівня порядку в організації (інформаційної ентропії) разом із здатністю ефективно "вивільняти" енергію для корисної роботи. Універсальність забезпечується незалежністю від роду діяльності організації. Запропоновано формалізацію енергоентропії організацій. Відповідно до запропонованого підходу, енергоентропія визначається: приростом сумарної енергії та його зіставленням з "ідеальним" варіантом; рівнем вільної енергії та інформаційною ентропією, яка відображає здатність структури організації забезпечувати певні результати. Основні параметри стану організації - вхідна та вихідна (вільна) енергія. Їх комбінація визначає приріст енергії, безліч можливих комбінацій - інформаційну ентропію. Ідентифіковано схему зміни в часі основних "енергопараметрів" організації. Наведено 2 основні варіанти динаміки приросту енергії, як підсумку комбінації вихідної та вхідної енергії, - рівномірне зростання та зростання з прискоренням (уповільненням). Проведено експериментальні дослідження, які полягали в розгляді формалізацій найбільш можливих варіантів динаміки впливаючих параметрів. Проаналізовано вплив різних комбінацій їх динамік (одночасне зростання/зниження, зростання/зниження з різною швидкістю) на динаміку енергоентропії. Встановлено, що збільшення частки вільної енергії не забезпечує відтік енергоентропії без зменшення ступеня невизначеності результатів, що виражається в зниженні інформаційної ентропії. Зроблено висновки щодо необхідної динаміки параметрів для забезпечення життєдіяльності організації згідно з енергоентропійною концепцією.

Проведено аналіз ефективності фінансування вищої освіти з позиції здобувача освіти (витрати на оплату навчання) та держави (видатки бюджету, інвестиції в підготовку фахівців). Розглянуто основні показники соціально-економічного розвитку країн ОЕСР та України. Аналіз показав, що в Україні обсяг видатків на вищу освіту у відсотках до ВВП має середнє значення у порівнянні з аналізованими країнами, у цьому випадку обсяг видатків у грошовому виразі значно поступається іншим країнам. Проведено оцінку ефективності витрат на вищу освіту для індивіда та для держави в країнах ОЕСР та України. Ефективність індивідуальних витрат на здобуття вищої освіти визначено з застосуванням дисконтного грошового потоку, розрахованого на основі вартості навчання та різниці в оплаті праці між кваліфікованим і некваліфікованим персоналом. Ефективність державних витрат на вищу освіту (інвестицій у підготовку фахівців) визначено з застосуванням дисконтного грошового потоку, розрахованого на основі частки державних видатків на вищу освіту та приросту ВВП унаслідок залучення кваліфікованої праці. Результати розрахунків показали, що в аналізованому році ефективність державних видатків на вищу освіту є вищою, ніж ефективність індивідуальних витрат.