Розглянуто різні підходи до вивчення професійної комунікацій викладача. Наведено характеристики різних видів зв'язку між викладачем і студентом. Педагогічний діалог розглядається як специфічний процес взаємин і відносин, згідно досліджень психолога В. А. Кан-Калика. Його ідеї, розглянуті у зв'язку з функціями взаємодії суб'єктів педагогічного процесу, узагальнено та проаналізовано щодо способів оптимізації педагогічного спілкування. Культура викладача, його відповідальність за власні рішення та дії покладається на вищий навчальний заклад, де педагог здобуває професійну освіту. Розглянуто типи зв'язку відповідно до класифікації, запропонованої О. О. Леонтьєвим. Педагогічний такт, безперечно, є життєво важливим питанням, яке варто вивчати і аналізувати уже на ранніх етапах навчання майбутніх педагогів. Зростання особисті студента, його філософські пошуки та процеси мислення багато в чому залежать від особистості викладача, при цьому педагог має уміти тримати дистанцію між собою та студентами. Самоствердження та впевненість подано як важливі фактори, що впливають на якість універсального знаку спілкування. А. В. Мудрик вказує на те, що ця функція має велике значення для педагогічного спілкування. Культурні звички та потреби розглянуто як важливі елементи взаємин між викладачем і студентами компоненти, які є визначальними для ритму людської діяльності, розвитку здібностей, інтересів і художніх нахилів. Власне вчитель/викладач є тим відображенням культури суспільства, якої він намагається навчити, саме тому роль викладача не обмежується лише навчанням певної дисципліни - це комплексне завдання виховання особистості молоді.

Проаналізовано особливості асоціативно-семантичних (АС) зв'язків лексем. Традиційно вивчення лексичної системи здійснюється шляхом дослідження лексико-семантичних (ЛС) парадигм, більшість з яких утворюється на основі інтегрально-диференціальних зв'язків лексем. Поряд з цим лексичні угрупування розглядаються і з ситуативно-тематичних позицій. Інший характер організації мають об'єднання асоціативно пов'язаних слів. Порівнювати їх із загальноприйнятими парадигмами досить складно. Проте дослідження показали, що відношення між асоціативно зв'язаними словами також можуть мати семантичну основу. Вивчення семантичної близькості асоціативно зв'язаних слів наразі є актуальним напрямом у лінгвістиці. Учені виявляють принципи класифікації асоціативно зв'язаних одиниць мови, їх типологію, семантичні відношення між асоціантом і асоціатами. У результаті таких досліджень поряд із загальновизнаними виділено новий тип лексичної парадигми - АС групу, члени якої є частиною асоціативного поля і при цьому містять в семантичній структурі однакові семи. Семантичний підхід до вивчення асоціативно зв'язаних слів є перспективним, оскільки він надає змогу розширити уявлення про ЛС парадигматику, про принципи систематизації лексики. Надалі можливе дослідження АС зв'язків членів різних тематичних, ЛС груп, слів різних частин мови.