Розглянуто проблеми методології та історії історико-філософського процесу, наведено підхід до їх вирішення, який корелюється з традиційними, сучасними та постсучасними способами та результатами філософування. Визначено тенденції розвитку світової філософії, запропоновано концепції метанаративів Ж.-Ф.Ліотара, негативної діалектики Т.Адорно, трансцендентального емпіризму Ж.Дельоза.

Рассмотены проблемы методологии и истории историко-философского процесса, приведен подход к их решению, который коррелируется с традиционными, современными и постсовременными способами и результатами философствования. Определены тенденции развития мировой философии, предложены концепции метанаративов Ж.-Ф.Лиотара, негативной диалектики Т.Адорно, трансцендентального эмпиризма Ж.Делиоза.

Висвітлено основні етапи історико-філософського розвитку, процес становлення різноманітних напрямків, течій, шкіл. Розглянуто питання історії стародавньої, середньовічної філософії та філософії доби Відродження, Нового часу XVI - XVIII ст., німецької філософії Нового часу, світової філософії ХІХ ст., розвитку сучасної світової філософії, історії російської та української філософії.

Освещены основные этапы историко-философского развития, процесс становления разнообразных направлений, течений, школ. Рассмотрены вопросы истории древней, средневековой философии и философии эпохи Возрождения, Нового времени XVI - XVIII ст., немецкой философии Нового времени, мировой философии ХІХ ст., развития современной мировой философии, истории российской и украинской философии.

Розглянуто основні проблеми історії філософії стародавнього світу, середньовіччя, доби Відродження, Нового часу XVI - XVIII ст., світової філософії ХІХ ст., а також процес становлення та розвитку її різноманітних напрямків, течій, шкіл. Проаналізовано особливості розвитку сучасної світової філософії. Визначено парадигмальний характер історико-філософського знання, що поєднує в собі загальність та цілісність конкретно-історичного уявлення про реальність. Висвітлено особливості до- та класичного розвитку російської філософії, а також української філософії.

Рассмотрены основные проблемы истории философии древнего мира, средневековья, эпохи Возрождения, Нового времени XVI - XVIII ст., мировой философии ХІХ ст., а также процесс становления и развития ее разнообразных школ, направлений и течений. Проанализированы особенности развития современной мировой философии. Определен парадигмальный характер историко-философского знания, объединяющего всеобщность и целостность конкретно-исторического представления о реальности. Освещены особенности до- и классического развития русской философии, и также развития украинской философии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3в017

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто світову історико-філософську спадщину як складний і багатовимірний процес еволюції філософської рефлексії людства, становлення та розвиток різноманітних напрямів, течій, шкіл від стародавнього світу до сучасності. Історію філософії викладено відповідно до принципів парадигмального підходу, що поєднує в собі загальність та цілісність конкретно-історичного уявлення про реальність. Встановлено співвідношення філософії та історії філософії.

Рассмотрены мировое историко-философское наследие как сложный и многомерный процесс эволюции философской рефлексии человечества, становление и развитие разнообразных направлений, течений, школ от древнего мира до современности. История философии изложена соответственно принципам парадигмального подхода, соединяющего в себе общность и целостность конкретно-исторического представления о реальности. Установлено соотношение философии и истории философии.

Розглянуто проблеми історії та меодології історико-філософської науки. Запропоновано оригінальний підхід до їх розв'язання, який корелюється з традиційними, сучасними та постсучасними способами та результатами філософувань. Висвітлено сучасний період в історії філософської думки, репрезентований викладенням основних філософських проблем. Розкрито тенденції становлення розмаїття напрямів, течій, шкіл, досліджено зміст і сутність філософських учень сьогодення.

Рассмотрены проблемы истории и меодологии историко-философской науки. Предложен оригинальный подход к их решению, который коррелируется с традиционными, современными и постсовременных способами и результатами философствований. Освещен современный период в истории философской мысли, представленный изложением основных философских проблем. Раскрыты тенденции становления разнообразия направлений, течений, школ, исследовано содержание и сущность философских учений наших дней.

Проаналізовано світову історико-філософську спадщину як складний і багатовимірний процес еволюції філософської рефлексії людства. Висвітлено становлення та розвиток різноманітних напрямів, течій і шкіл від стародавнього періоду до сучасності на основі парадигмального підходу. Визначено співвідношення філософії та історії філософії. Розкрито релігійно-міфологічні витоки філософії в Індії та Китаї. Увагу приділено елінській, еліністично-римській, середньовічній філософії та філософії доби Відродження, філософії Нового часу XVI - XVIII ст., новій філософії ХІХ ст., сучасній світовій філософії, а також українській та російській філософії.

Розкрито концептуально-парадигмальний характер історико-філософського процесу. Висвітлено природу історико-філософського знання в різні історичні епохи. Розглянуто всі основні напрями, школи, системи, ключові терміни та персоналії світової філософської думки. Увагу приділено питанням Нової філософії XIX ст., сучасної світової, а також української та російської філософії. Наведено інформацію про позитивізм Г. Спенсера, емпіріокритицизм Р. Авенаріуса, філософії А. Шопенгауера, Ф. Ніцше, В. Дільтея, прагматизм, неопозитивізм, релігійну філософію XX ст.

Раскрыт концептуально-парадигмальный характер историко-философского процесса. Освещена природа историко-философского знания в разные исторические эпохи. Рассмотрены все основные направления, школы, системы, ключевые термины и персоналии мировой философской мысли. Уделено внимание вопросам Новой философии XIX в., современной мировой, а также украинской и русской философии. Дана информация о позитивизме Г. Спенсера, эмпириокритицизме Р. Авенариуса, философии А. Шопенгауэра, Ф. Ницше, В. Дильтея, прагматизме, неопозитивизме, религиозной философии XX вв.

Розглянуто основні етапи історико-філософського розвитку від стародавніх Індії та Китаю до сьогодення, процес становлення різноманітних напрямків, течій і шкіл. Важливе місце приділено парадигмальному характеру історико-філософського знання. Вміщено близько 1 000 статей, які присвячені основним персоналіям, працям, напрямкам, що характеризують окремі історико-філософські періоди, а також базовим поняттям, необхідним для розуміння тих чи інших філософських систем, концепцій, теорій.

Досліджено проблеми сучасних трансформацій в освітньому процесі з позицій переходу до нового парадигмального способу тлумачення як сутності історії філософії, так і її викладання. Особливу увагу акцентовано на проблемі зміни цілей і методів викладання історії філософії, співвідношення раціонального й ірраціонального у вивченні історії філософії. Обгрунтовано необхідність запровадження нових стандартів і нових вимог щодо підготовки професійних кадрів з позицій викладу історико-філософської дисципліни.

Розглянуто розвиток німецької філософії Нового часу - від доби німецького Просвітництва до філософії Л. Фоєрбаха. Висвітлено філософські погляди І. Канта, Й. Г Фіхте, Ф. В. Й. Шелінга, Г. В. Ф. Гегеля. Особливу увагу надано виявленню концептів формування конкретних філософських концепцій в німецькій філософії Нового часу, їх взаємозв'язкам, а також тому впливу, який мала німецька філософія досліджуваного періоду на подальший розвиток філософської думки. Виклад історії філософії здійснено на основі парадигмального підходу, що поєднує в собі загальність і цілісність конкретно-історичного уявлення про реальність, та є підставою виявалення загального в унікальному, завдаки чому є сенс говорити про цілісність історії філософії, зв'язок і спадковість між творчими зусиллями мислителів минулого та сучасного.

Розглянуто світову історико-філософську спадщину як складний і багатовимірний процес еволюції філософської рефлексії людства. Простежено становлення та розвиток різноманітних напрямів, течій і шкіл від стародавнього світу до сучасності. Історію філософії викладено відповідно до принципів парадигмального підходу, що поєднує в собі загальність і цілісність конкретно-історичного уявлення про реальність. Оригінально осмислено співвідношення філософії та її історії. Зазначено, що ідея прямолінійного прогресу не працює в історії людської думки взагалі, а в історії філософії тим більше. Філософія як думка про вічне має таку міру незалежності від часу, що здатна дійсно бути вічною. У модальності історії думки неминуче збереження лінії часу, до якої прив'язуються люди і системи, тому це необхідний атрибут підручника, за яким викладення знання не має втрачати історичний зміст філософії. У цьому її парадокс: Платон або Кант можуть виявитися в чомусь більш сучасними, ніж люди сьогодення. Відзначено світоглядне та загальнокультурне значення історії філософії.

Розглянуто філософські, соціальні та етично-релігійні "виміри" тероризму, розкрито його антигуманну ідеологію та практику.

Рассмотрены философские, социальные и этически-религиозные "измерения" терроризма, раскрыты его антигуманная идеология и практика.

The article analyses the philosophic, social, moral and religious coordinates of terrorism as well as its inhuman ideology and practice.

Розглянуто морально-гуманістичні параметри у світоглядному горизонті української філософії, що визначають нову форму екзистенційного осягнення людського буття.

Монографію присвячено одній зі сторінок славетної історії Київського університету та філософського факультету другої половини XX ст. Це був час, коли у вищих навчальних закладах засновували кафедри філософських дисциплін, до навчальних планів вводили, як обов’язковий, курс філософії, новий імпульс отримали соціогуманітарні дослідження. Зауважено, що Київська світоглядно-гносеологічна школа — це умовна назва творчих здобутків учених філософського факультету університету й учених Інституту філософії НАН України, які були випускниками Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У монографії розглянуто основні напрями досліджень Київської світоглядно-гносеологічної школи. Висвітлено започаткування досліджень з історії філософської думки в Україні, релігієзнавчі дослідження у другій половині XX ст. Звернено увагу на дослідження особливостей морально-естетичної діяльності людини.