Висвітлено еволюцію систем управління. Обгрунговано взаємозв'язок стратегічного менеджменту підприємства і його інноваційного розвитку. Розглянуто інноваційний потенціал як інструмент стратегічного управління.

Обгрунтовано вплив інноваційної організаційної культури на підвищення прибутковості та соціальних стандартів підприємства. Запропоновано мотиваційний механізм підвищення інноваційної активності власників та працівників підприємства. Визначено стратегічні орієнтири досягнутого рівня інноваційної організаційної культури.

Встановлено можливість підвищення фізико-механічних властивостей деформованих металів і сплавів передрекристалізаційним відпалом. Вибрано оптимальні режими термічної обробки напилених покриттів та холоднодеформованих матеріалів, що забезпечують підвищення твердості на 20 - 70 % та зниження теплопровідності на 30 - 50 %.

Обгрунтовано системи стратегічних заходів для реалізації інноваційних стратегій за функціональними напрямами діяльності підприємства. Запропоновано показники оцінки досягнення конкурентних переваг.

Обгрунтовано підхід до визначення сутності інноваційної стратегії підприємства. У вигляді інструмента реалізації інноваційного потенціалу для досягнення стратегічної мети запропоновано використовувати інноваційні функціональні стратегії.

Обгрунтовано роль програмних та проектних менеджерів в управлінні інноваційними програмами і проектами. Систематизовано підходи до управління інноваційними проектами і програмами. Адаптовано до управління проектами і програмами в процесі планування і контролю концепції збалансованої системи показників та вартісно-орієнтованого управління.

Вперше сформульовано концептуальні положення розвитку інноваційного потенціалу підприємства в контексті досягнення стратегічних конкурентних переваг, які базуються на використанні цілей, завдань, стратегій та інструментарію їх реалізації, включають матриці вибору конкурентної та класичної інноваційної стратегій, що дозволяє в системі стратегічного управління приймати обгрунтовані управлінські рішення. Удосконалено методичний підхід до визначення рівня сукупного інноваційного потенціалу промислових підприємств із застосуванням інтегрального показника, в якому, на відміну від існуючих, виділено складові інноваційного потенціалу: інтелектуальну, інвестиційну та виробничу, що дозволяє здійснити комплексну його оцінку. Увагу приділено класифікації інновацій на основі виокремлення додатково двох ознак (за функціональною ознакою та для стратегічного управління), яку, на відміну від існуючих, доцільно використовувати з метою підтримки стратегічних інноваційних рішень.

Запропоновано тезу, що головні напрями підвищення конкурентоспроможності промислових підприємств знаходяться у площині суттєвого зростання ролі держави у створенні попиту та пропозиції на інноваційні продукти, а саме: формування сучасних ринкових механізмів зі створення інноваційної інфраструктури (телекомунікації, венчурні фонди, інноваційні кластери, центри трансферту технологій); застосування різних фіскальних інструментів стимулювання інноваційної діяльності, у тому числі шляхом встановлення нормативних обмежень відносно термінів експлуатації устаткування або використання відповідних технологій; упровадження за світовими стандартами механізмів захисту прав інтелектуальної власності, авторських прав; компенсування значними обсягами прямих трансфертів з бюджету на підтримку перспективних інноваційних проектів; забезпечення умов для залучення інвестицій для модернізації виробництва і підвищення конкурентоспроможності підприємств; підготовка кваліфікованих трудових ресурсів, що відповідають вимогам міжнародного ринку праці; створення системи співпраці між приватним сектором і державою, у межах якої можуть бути поєднані комерційні інтереси бізнесу і розв'язання інноваційних загальнонаціональних завдань.

Обгрунтовано складові елементи економічної безпеки підприємств на підставі аналізу наукових підходів до її структуризації.

Систематизовано основні наукові підходи до економічної сутності поняття "економічна безпека" та встановлено суттєві його ознаки; сформульовано власне визначення; обгрунтовано взаємозв'язок потенціалу, економічної безпеки та розвитку економічних систем та запропоновано систему управління розвитком економічної системи.

Викладено організаційно-методичні основи планування діяльності підприємств за умов ринкової економіки як самостійних суб'єктів господарювання. Розглянуто питання планування виробництва та збуту продукції за умов ринкових відносин. Розкрито поняття та структуру капіталу підприємств. Висвітлено сутність виробничої потужності та чинники, що визначають її рівень. Запропоновано шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства. Охарактеризовано чинники зростання та планування продуктивності праці на підприємстві. Проаналізовано рентабельність як відносний показник ефективності діяльності підприємства.

Розглянуто теоретико-методологічні основи розвитку бізснес-середовища підприємств і організацій за умов глобалізаційних процесів. Розкрито питання ефективності управління, забезпечення економічної безпеки, використання нематеріальних активів, значення обліку, контролю й аналізу у забезпеченні ефективності діяльності підприємств і організацій. Проаналізовано проблеми та тенденції розвитку ринку дистанційної торгівлі в Україні. Показано можливості підвищення ефективності роботи підприємств легкої промисловості на основі впровадження концепції "ощадливого виробництва". Розкрито проблемні питання оцінювання інтелектуального капіталу. Увагу приділено методичним аспектам аналізу праці та заробітної плати в сільськогосподарських підприємствах, аналізу системи управління якістю продукції вітчизняного фармацевтичного ринку, аналітичному забезпеченню контролю виконання бюджетів ВНЗ.

На прикладі найуспішніших світових брендів досліджено вплив чинників цифрової трансформації суспільного виробництва на зміну бізнес-моделей та підвищення вартості брендів. Виділено суттєві ознаки поняття "цифровий маркетинг" та принципи цифрового маркетингу. Обгрунтовано доцільність інтеграції цифрової стратегії у загальну маркетингову стратегію компанії, що сприяє побудові сильного бренда за сучасних умов жорсткої конкуренції.

Висвітлено теоретичні основи детермінантів розвитку бізнес-cередовища підприємств, організацій, закладів вищої освіти в економічних, соціальних та інформаційних аспектах. Особливу увагу приділено механізму забезпечення сталого розвитку підприємницьких структур та безпековим проблемам розвитку підприємництва. Розглянуто питання обліку, контролю та аналізу у забезпеченні ефективності сучасного управління суб'єктами підприємницької діяльності. Досліджено проблему щодо сучасних тенденцій та перспектив стратегічного розвитку підприємництва в Україні та за кордоном.

Економіка знань, сформована в умовах постіндустріального суспільства, яка характеризується переважанням виробництва послуг над виробництвом товарів, сьогодні трансформується в економіку вражень. Зміна поведінки споживачів, розвиток цифрових технологій призвели до загострення конкуренції у сферах виробництва та надання послуг, до відкриття нових можливостей у сфері надання різноманітних вражень, що потребує нових маркетингових концепцій. Мета статті - обгрунтування застосування концепції дизайну вражень у цифровому маркетингу мереж кінотеатрів. Використано методи аналізу та синтезу, системно-структурного аналізу, порівняння, логічного узагальнення, що дало змогу обгрунтувати застосування концепції дизайну вражень у цифровому маркетингу мереж кінотеатрів. Розглянуто діяльність вітчизняних мереж кінотеатрів, використовуваних цифрових кінотехнологій, що дало змогу розподілити мережі за рівнями конкурентоспроможності. Визначено тенденції цифрового маркетингу в умовах становлення економіки вражень. Обгрунтовано застосування концепції дизайну вражень у цифровому маркетингу мережі кінотеатрів. Запропоновано розподіл заходів у кінотеатрах у точках контакту за областями виявлення вражень з метою збільшення продажів та прибутковості мереж кінотеатрів. Висновки: в умовах становлення економіки вражень мережам кінотеатрів для розвитку власного бренду, підвищення рівня конкурентоспроможності та досягнення поставлених бізнес-цілей запропоновано використовувати концепцію дизайну вражень. Установлено, що мережі кінотеатрів, які створили і розвивають власний бренд, мають більші шанси у цифровому просторі для залучення й утримання споживачів через пропозиції різноманітних вражень. Визначено заходи в цифрових точках контакту (онлайн та офлайн), розподілені за областями виявлення вражень з метою опрацювання й подальшого дизайну враження в кожній з них.

Сучасне маркетингове середовище характеризується активним використанням цифрових технологій у бізнесі та маркетингу, у тому числі для просування брендів. Цифровий брендинг - новітній напрям маркетингової діяльності для покращання впізнаваності та позитивного іміджу бренду, підвищення лояльності споживачів та, як наслідок, підвищення ефективності діяльності підприємства, що забезпечує можливості його розвитку у довгостроковій перспективі. Завдяки цифровому брендингу комунікаційні повідомлення бренду більш точно та адресно доносять цінність пропозиції, що сприяє формуванню довгострокових лояльних відносин зі споживачами. Звідси становлення та розвиток цифрового брендингу підприємства потребує систематизації розрізнених його інструментів, встановлення взаємозв'язку між цілями і завданнями брендингу з цифровими його інструментами. Мета дослідження - обгрунтування інструментарію цифрового брендингу підприємства. Використано методи: аналізу та синтезу, системно-структурного аналізу, порівняння та графічного зображення, логічного узагальнення результатів. Обгрунтовано сутність цифрового брендингу підприємства та його роль у формуванні комплексу маркетингових комунікацій. Визначено основні теоретичні особливості та етапи розвитку цифрового брендингу з позиції теорії економічних циклів. Охарактеризовано основні специфічні ознаки та інструменти використання цифрового брендингу у просуванні товарів та послуг в мережі Інтернет. Обгрунтовано застосування моделі PESO, яка дає змогу обирати інструменти цифрового брендингу залежно від медіаканалів бренду, його цілей та завдань. Висновки: визначено поняття цифрового брендингу. Обгрунтовано теоретичні засади розвитку цифрового брендингу та виокремлено основні етапи його становлення. Розкрито специфіку використання основних інструментів цифрового брендингу для побудови комунікації з брендом на основі використання моделі PESO, в якій відображено чотири типи медіаканалів бренду для поширення інформаційних повідомлень з урахуванням цілей та завдань бренду.

Під впливом глобалізації, урбанізації та цифровізації змінюються поведінка споживачів, бізнес-моделі компаній, їх стратегії та маркетинг. Потребує теоретичного обгрунтування цілісний підхід до стратегічного управління цифровим маркетингом з урахуванням специфіки використання цифрових технологій, каналів, методів, інструментів. Мета статті - обгрунтування застосування системи стратегічного ринкового управління до управління цифровим маркетингом, відповідний механізм управління, а також етапи формування стратегії цифрового маркетингу підприємства. Використано загальнонаукові та спеціальні методи, зокрема: аналізу та синтезу, системно-структурного аналізу, порівняння, системний, графічний, логічного узагальнення. Обгрунтовано систему стратегічного управління цифровим маркетингом підприємства, описано системоутворювальні чинники. Наведено характеристику функцій управління цифровим маркетингом. У запропонований механізм управління цифровим маркетингом у системі стратегічного управління ним включено нормативно-правове, інформаційне, організаційне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення, а також цифрові методи та інструменти. До основного цифрового інструменту зазначеного механізму віднесено стратегію цифрового маркетингу, виділено основні етапи її формування, які поділено на етапи розроблення та реалізації, пов'язані з функціями управління. Детально описано етапи стратегії цифрового маркетингу. Запропоновано: стратегічні цілі цифрового маркетингу та відповідні стратегії; тактичні цілі та відповідні показники цифрового маркетингу, підібрані за етапами шляху споживача; для розроблення і реалізації заходів цифрового маркетингу запропоновано цифрові інструменти просування споживача на його шляху; розглянуто контент-маркетинг, запропоновано розділи контент-плану для забезпечення ефективності реалізації стратегії цифрового маркетингу. Висновки: запропоновано використовувати систему стратегічного управління, яке орієнтоване на зовнішнє ринкове середовище, попит, маркетинг. Обгрунтовано механізм управління цифровим маркетингом підприємства. Запропоновано етапи стратегії цифрового маркетингу як основного інструменту зазначеного механізму в системі стратегічного управління цифровим маркетингом підприємства.

Розглянуто роль стратегічного маркетингу в сучасній концепції маркетингової діяльності. Розкрито сутність стратегічного аналізу маркетингового середовища. Подано методичний інструментарій оцінювання привабливості ринку та маркетингової конкурентоспроможності бізнесу. Надано характеристику основних груп стратегій маркетингу: стратегій сегментування ринку, вибору цільового сегмента та позиціонування, стратегій конкуренції, стратегій зростання та портфельних стратегій. Висвітлено питання застосування цифрових технологій в маркетингових стратегіях. Особливу увагу приділено сутності стратегічного маркетингового планування та методичним підходам до оцінювання результативності й ефективності стратегій маркетингу, організації впровадження стратегій та здійснення стратегічного контролю маркетингу.