Вперше описано клініко-патогенетичні особливості ремоделювання судинного русла у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) зі змінами мозкового та периферійного кровоплину у разі застосування лізиноприлу у поєднанні з глутаргіном. Виявлено позитивний вплив даних препаратів на оптимізацію периферійного та мозкового кровоплину у хворих на АГ і зменшення ризику розвитку ускладнень АГ. Вперше у поєднанні з антигіпертензивними препаратами першої лінії застосовано глутаргін. Вивчено його вплив на процеси ремоделюваня судинної стінки та проаналізовано ефективність антигіпертензивної терапії у хворих на АГ. Доведено, що застосування глутаргіну для лікування хворих на АГ сприяє корекції гіперліпідемії та проявів гіперагрегаційного синдрому. Визначено рівень нітритів і нітратів у хворих на АГ і доведено доцільність використання комбінації лізиноприлу та глутаргіну для корекції дисфункції ендотелію у даної категорії пацієнтів.

У 36-ти хворих на артеріальну гіпертензію проаналізовано показники клінічного перебігу захворювання, периферійної та центральної гемодинаміки, добового моніторингу артеріального тиску в процесі лікування ліприлом (20 - 40 мг на добу) впродовж трьох місяців. Показано сприятливу корекцію змін церебрального та периферійного кровотоку, достатній антигіпертензивний ефект, корекцію стану гемодинаміки.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-3

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Показано важливу роль виробничої лікарської практики з внутрішньої медицини для професійної підготовки студентів медичних ВУЗів. Доведено, що засвоєння змістового модулю з внутрішньої медицини згідно з вимогами Болонської декларації має важливе значення для належного вміння обгрунтувати і формулювати діагноз, визначати план обстеження і лікування, якісно оволодіти навичками клінічної, лабораторної та інструментальної діагностики, вміти надавати невідкладну медичну допомогу, застосовувати принципи етики та деонтології у практиці лікаря.

Показано важливу роль оволодіння студентами вищого медичного закладу практичними навиками по вимірюванню артеріального тиску. Доведено, що хороший психологічний контакт з хворими допомагає точніше зібрати анамнез, одержати повне та глибоке уявлення про хворого, забезпечує взаєморозуміння, довіру у стосунках, ефективність у розв'язанні поставлених терапевтичних завдань, сприяє розвитку та корекції професійно важливих якостей майбутніх лікарів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-52

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У 32-х хворих вивчено динаміку клінічного перебігу та допплерографії центральних і периферійних судин у разі застосування глутаргіну в поєднанні з еналаприлом. Установлено, що застосування глутаргіну дозволяє підвищити ефективність антигіпертензивної терапії та позитивно впливати на стан центральної та периферійної гемодинаміки.

Подані результати вивчення функціонального стану ендотелію судин у хворих на артеріальну гіпертензію та в процесі антигіпертензивного лікування із застосуванням еналаприлу, лізиноприлу й у поєднанні з глутаргіном. За результатом проби з реактивною гіперемією та за рівнем в крові продуктів перетворення оксиду азоту відмічено суттєві зміни ендотеліальної дисфункції у даного контингенту хворих. Описано можливість підвищення ендотелійпротективних властивостей еналаприлу і лізиноприлу під час застосування глутаргіну.

У 130-ти хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) вивчено клінічні та інструментальні характеристики розладів мозкового і периферійного кровоплину. Показано, що АГ супроводжується змінами ендотеліальної релаксації судин та проявами ремоделювання лівого шлуночка.

У 30 хворих на гіпертензивну хворобу II стадії проаналізовано показники офісного артеріального тиску та частоти серцевих скорочень, дані ехокардіографії та доплерографії центральних і периферійних судин до і після шестимісячного лікування семлопіном (2,5 - 5 мг на добу). Встановлено, що застосування семлопіну дозволяє підвищити ефективність антигіпертензивної терапії і позитивно впливає на внутрішньосерцеву гемодинаміку та структурно-функціональні властивості міокарда, стан центрального та периферійного кровообігу.

Висвітлено результати дослідження особливостей навчання студентів медичного університету, відмінності у самостійній роботі та проблеми комунікації за даними анкетування, а також наведено рекомендації для подолання даних проблем.

У 35 хворих на гіпертензивну хворобу II стадії проведено аналіз змін клінічних ознак артеріальної гіпертензії (АГ), проаналізовано показники добового моніторингу артеріального тиску (АТ) до і після шестимісячного лікування семлопіном (5 - 10 мг на добу). Встановлено, що застосування семлопіну сприяє позитивній клінічній динаміці та дозволяє підвищити ефективність антигіпертензивної терапії у хворих на АГ II стадії шляхом оптимізації добових профілів АТ.

Надано огляд результатів новітніх досліджень стосовно ролі L-аргініну, як одного з патогенетичних чинників ендотеліальної дисфункції в разі артеріальної гіпертензії та ішемічної хвороби. Вказано можливі шляхи корекції порушень синтезу оксиду азоту шляхом застосування глутаргіну.

Наведено результати клініко-інструментального, лабораторного дослідження, електрокардіографії, холтерівського моніторингу ЕКГ та варіабельності серцевого ритму у 45 хворих на нейроциркуляторну дистонію з кардіальним або астеноневротичним синдромами. Доведено наявність у таких хворих дисфункції вегетативної нервової системи. Встановлено достатньо високу ефективність комбінованого фармпрепарату Кардапан - капсули виробництва ОАТ "ХФЗ Червона зірка". Його застосування призводить до усунення надмірного впливу симпатичного відділу вегетативної нервової системи та підвищення толерантності до фізичних навантажень хворих. Препарат Кардапан може бути використаний під час лікування хворих з ураженнями серцево-судинної системи та розладами нервово-психічної сфери. Цей препарату зазначеної категорії хворих не лише доцільний, достатньо ефективний, але й безпечний у разі тривалого вживання.

Доведено доцільність застосування кредитно-модульної системи у виробничій лікарській практиці студентів. Показано, що практика сприяє закріпленню знань і умінь, одержаних під час вивчення основних клінічних дисциплін, подальшому вдосконаленню практичних навичок, а також закріпленню навичок санітарно-просвітницької роботи.

Показано, що проведення виробничої практики на п'ятому курсі медичного факультету ведеться за концепцією постійної співпраці керівників практики та студентів, під час організації якої оцінюється початковий рівень умінь та навичок, ставиться завдання їх закріплення та розвитку, а наприкінці кінцевий контроль ступеня оволодіння, який відіграє вирішальну роль для наступного етапу - інтеграції знань, самостійно поглибленого обстеження та лікування хворих, та безпосередньої підготовки до державної атестації. Важливу роль відіграє той факт, що студенти проходять виробничу практику впродовж семестру, що надає змогу тісніше співпрацювати з керівниками зі сторони викладачів кафедри.

Показано, що проведення виробничої практики на V курсі підготовки іноземних громадян ведеться за концепцією постійної співпраці керівників практики та студентів. Викладачами кафедри оцінюється початковий рівень умінь та навичок, ставиться завдання їх закріплення nf розвитку, а наприкінці проводиться кінцевий контроль ступеня оволодіння, який відіграє вирішальну роль для наступного етапу - інтеграції знань, умінь та навичок, самостійного поглибленого обстеження та лікування хворих. Виробнича практика з внутрішньої медицини допомагає студентам адаптуватися до майбутнього місця роботи, прививає навики роботи в колективі. Проведення підсумкового модульного контролю з виробничої практики на V курсі факультету підготовки іноземних громадян є умовою вдосконалення набутих знань та надає змогу студентам працювати на наложному професійному рівні, формує основу клінічного мислення.

В Україні, як і в країнах Європи та Америки, хронічна серцева недостатність (ХСН) залишається однією з найактуальніших проблем кардіології. У хворих з перенесеним інфарктом міокарда (ІМ) вона залишається провідним фактором розвитку несприятливих серцево-судинних подій і призводить до зниження якості життя. Ендотеліальна дисфункція - одна з головних ланок формування некомпенсованої серцевої недостатності (СН) у постінфарктному періоді. Альтернативним напрямком у її лікуванні є цитопротекція, в основі якої лежить застосування гемодинамічно нейтральних препаратів, які є енергетичним субстратом і володіють властивостями утворення та зберігання макроергічних сполучень у кардіоміоцитах [2]. Мета роботи - встановлення ефективності кардіопротекторного лікування хворих з декомпенсованою СН у постінфарктному періоді, застосовуючи янтарну кислоту та препарати аргініну, шляхом аналізу показників ST2 і NT-proBNP у даного контингенту хворих. Обстежено 60 хворих із діагнозом Q-QS ІМ, в яких зафіксовано декомпенсовану ХСН II А - Б стадії за класифікацією В. Х. Василенка та М. Д. Стражеска, III - IV ФК (за NYHA). Хворі були сформовані у 4 групи залежно від отриманих методів лікування. Концентрацію NT-proBNP і рівень ST-2 у сироватці крові визначено шляхом імуноферментного аналізу. Дані, отримані під час проведення даного дослідження є надзвичайно важливими для розуміння основних ланок патогенезу виникнення декомпенсованої СН в умовах перенесеного ІМ і надають можливість появі іншого, нового підходу до лікування такого контингенту хворих. У пацієнтів із декомпенсованою СН, що виникла після перенесеного гострого ІМ, базисна терапія з додаванням препаратів аргініну та янтарної кислоти сприяє зниженню рівня в крові NT-proBNP і ST2 після завершення лікування.