За результатами порiвняльної агротехнiчної оцiнки виявлено найбiльш продуктивнi рiзноротацiйнi сiвозмiни для умов пiвденного Степу України залежно вiд структури посiвних площ та насичення зерновими й олiйними культурами. Рекомендовано схеми сiвозмiн для господарств рiзних напрямiв спецiалiзацiї.

Висвітлено методичні підходи щодо розробки різноротаційних сівозмін південного Степу України, їх значення в удосконаленні технологій вирощування зернових культур після різних попередників. Наведено продуктивність провідних зернових культур за 2002 - 2007 рр. залежно від місця розміщення в сівозмінах і структури посівних площ. Розглянуто результати багаторічних досліджень попередників у різноротаційних сівозмінах для двох основних зернових культур: пшениці озимої та ячменю озимого, з урахуванням структури посівних площ зернових колосових і зернобобових культур, парів чорних і зайнятих. Визначено залежність урожайності та продуктивності цих культур від місця розміщення у сівозмінах. Результати досліджень свідчать про те, що основою сівозмін є науково обгрунтована структура посівних площ, яку потрібно розробляти відповідно до спеціалізації та концентрації виробництва сільськогосподарської продукції з урахуванням грунтово-кліматичних умов та біологічних особливостей польових культур.

Розроблено й економічно підтверджено агробіологічні основи підвищення продуктивності системи різноротаційних (4-5-6-пільних) сівозмін і родючості грунту південного Степу України. Встановлено, що сівозміни з оптимальним насиченням, співвідношенням і розміщенням зернових, олійних культур, парів чистих і зайнятих залежно від удобрення, забезпечують стабільність виробництва зерна (пшениці й ячменю озимих, кукурудзи, гороху), насіння олійних культур (соняшнику, ріпаку озимого) та підвищення якості сільськогосподарської продукції. Виявлено вплив різноротаційних сівозмін і добрив на особливості водного та поживного режиму, щільність грунту, баланс гумусу та його трансформацію, активність розкладу льняного полотна у грунті, зменшення забур'яненості посівів сільськогосподарських культур, негативного впливу хвороб і шкідників. Обгрунтовано значення рослинних решток та їх якості у формуванні запасів і балансу органічної речовини у грунті. Встановлено залежність продуктивності, економічної й енергетичної ефективності різноротаційних сівозмін від різного насичення, співвідношення та розміщення сільськогосподарських культур залежно від удобрення.

Наведено результати багаторічних досліджень науково-дослідних установ з вирощування соняшника. Розглянуто питання науково обгрунтованого розміщення соняшника у сівозмінах, показано його біологічну й агротехнічну роль у покращанні родючості. Визначено основні складові подальшого зростання урожайності культури. Увагу приділено орієнтовним схемам сівозмін для вирощування соняшника у господарствах різної спеціалізації.

Приведены результаты многолетних исследований научно-исследовательских учреждений по выращиванию подсолнечника. Рассмотрены вопросы научно обоснованного размещения подсолнечника в севооборотах, показана его биологическая и агротехническая роль в улучшении плодородия. Определены основные слагаемые дальнейшего роста урожайности культуры. Внимание уделено ориентированным схемам севооборота для выращивания подсолнечника в хозяйствах различной специализации.

Радикальная хирургическая операция с последующими курсами химиотерапии в послеоперационном периоде у больных раком ободочной кишки (РОК) не гарантирует предупреждения возникновения рецидива или отдаленных метастазов. Эффект принятого в качестве стандарта лечения рака прямой кишки предоперационного курса химиолучевой терапии (ХЛТ) не исследован при РОК. Разработана и применена в кооперированном исследовании методика предоперационной ХЛТ у больных РОК II - III стадии заболевания, которая рекомендуется для внедрения в практику.

Зіставлено цитоморфологічні та ендоскопічні методи дослідження (ЦМЕСМД) у випадку виразкової хвороби шлунка у 1 552-х пацієнтів. ЦМЕСМД взаємно доповнюють один одного, що сприяє ефективній діагностиці з наступним призначенням адекватного комплексного лікування. Підкреслено значення ЦМЕСМД під час диспансерного обстеження після консервативного та оперативного лікування виразки шлунка з метою раннього виявлення процесів проліферації та малігнізації слизової оболонки шлунка.

Вивчено захворювання шлунка у осіб, які пройшли обстеження та лікування у 1-му хірургічному відділенні Івано-Франківського обласного онкологічного диспансеру за 10 років (1992 - 2001 р.р.). У 184 осіб був діагностований ерозивний (ЕГ) і у 3 062 осіб - хронічний гастрит (ХГ) без видимого пошкодження слизової оболонки (ПСО). Мазки після фіброгастроскопії поступали в цитологічний підрозділ клініко-діагностичної лабораторії онкологічного диспансера, де вони фарбувалися за Паппенгеймом. Виявлена вікова залежність ураження шлунка ЕГ і ХГ: без ПСО: збільшення віку супроводжується збільшенням кількості проліферацій покривно-ямкового епітелія. І при ЕГ, і при ХГ без ПСО був виявлений рак та підозра на рак шлунка. Дещо частіше виявлялися рак та підозра на рак шлунка при ЕГ, ніж при ХГ без ПСО. Всебічне клініко-лабораторне, в тому числі цитологічне (морфологічне) дослідження, може гарантувати повноцінний діагноз при захворюванні шлунка. Хворі з діагнозом ЕГ і ХГ без ПСО повинні регулярно проходити диспансерне спостереження з ендоскопічним і цитологічним дослідженням з метою своєчасного виявлення ранніх форм онкологічної патології.

Проведено зіставлення результатів ендоскопічного, цитологічного і патогістологічного методів обстеження в діагностиці підозри на рак (293 випадки) і ураження шлунка раком (1223 випадки) за 10 років (1993 - 2001 рр.). Поодинокі випадки ураження шлунка раком спостерігалися в осіб віком 20 - 29 років. В наступних вікових групах (до 60 - 69 років включно) кількість випадків ураження шлунка раковим процесом наростала. За результатами комплексного клініко-морфологічного і лабораторного дослідження здійснено відповідні лікувально-профілактичні заходи.

Представлено результати обстеження 28 хворих з діагнозом раку прямої кишки (РПК) (T2-4N0-2M0). На першому етапі лікування пацієнти одержували передопераційний курс дистанційної гамма-терапії на ділянку пухлини до сумарної вогнищевої дози 39 Гр. Операцію виконували через 3 - 4 тижні після закінчення неоад'ювантного лікування. Синдром ендогенної інтоксикації (ЕІ) у хворих оцінювали шляхом визначення вмісту речовин низької і середньої молекулярної маси у плазмі крові, еритроцитах і сечі перед опроміненням, на 10 день променевої терапії, за 1 - 2 дні до операції і через 3 дні після хірургічного втручання. За результатами замірів розраховували коефіцієнти, що характеризують синдром ЕІ. Встановлено, що загальний рівень ЕІ під час комбінованого лікування раку РПК, складається з інтоксикації, пов'язаноїз пухлинним процесом, наслідками дистанційної гамма-терапії та хірургічного втручання. Коефіцієнти синдрому ЕІ, які розраховуються заданими накопичення та розподілу речовин низької і середньої молекулярної маси плазми крові, еритроцитів та сечі є інформативними показниками оцінки тяжкості ендотоксикозу і можуть використовуватися для диференційованого вибору методів детоксикації.

Зазначено, що на сьогоднішній день актуальним є питання індивідуалізації лікування онкологічних хворих, в основі якого лежить визначення молекулярно-біологічних особливостей ракової хвороби конкретного пацієнта. Розглянуто сучасні дані літератури щодо можливого прогностичного значення основних молекулярних маркерів прогресування колоректального раку у їх зв'язку з патогенезом захворювання.

Проведено зіставлення результатів ендоскопічного і цитологічного методів дослідження в діагностиці у разі підозри на рак шлунка (293 випадки) та раку шлунка (1223 випадки) за 10 років (1992 - 2001 рр.). Результати цитологічних досліджень було зіставлено з гістологічними даними. Ураження шлунка відзначено в усіх вікових групах - від 20-ти - 29-ти (поодинокі випадки) до 70-ти років і старше; із віком кількість уражень раком шлунка збільшувалася. Для встановлення точного діагнозу з подальшим призначенням адекватного лікування слід комплексно застосувати ендоскопічний, цитоморфологічний, гістологічний методи дослідження.

Наведено результати досліджень молодих вчених. У наукових матеріалах висвітлено економічно-технологічні питання, що стосуються акгуальних проблем та основних напрямів сучасних технологій вирощування сільськогосподарських культур, бджільництва. Основну увагу приділено сучасним технологіям у плодоовочівництві.