Досліджено засоби адміністративно-правового забезпечення культурних прав громадян на основі концепції природних прав, відповідно до якої права людини є невідчужуваними та непорушними та їх забезпечення є обов'язком держави, а обмеження можливі виключно у межах, необхідних для захисту прав інших. Систематизовано засоби адміністративно-правового забезпечення культурних прав громадян та адміністративно-правові відносини, які складаються у разі реалізації даних засобів. Сформульовано рекомендації щодо вдосконалення законодавства у сфері забезпечення культурних прав громадян.

Розглянуто систему конституційного права України. Розкрито зміст поняття та охарактеризовано види конституційно-правових відносин. Подано інформацію про Конституцію України як політико-правовий документ. Приділено увагу економічним, політичним, соціальним і духовно-культурним засадам конституційного ладу держави, а також його захисту. Викладено основи правового статусу людини та громадянина. Описано форми безпосереднього народовладдя. Обгрунтовано правовий статус органів державної влади, територіального устрою та місцевого самоврядування в Україні.

Розглянуто особливості функціонування науково-технічних музеїв в Україні та за кордоном. Показано, що відсутність належної державної підтримки створює труднощі для функціонування технічних музеїв, які переважно мають відомчий характер. Запропоновано заходи законодавчої та податкової підтримки.

З методологічних позицій антропології права розглянуті витоки адміністративного права та обурунтовані переважно правозабезпечувальна й правозахисна функції адміністративного права.

Угода про асоціацію з ЄС 2014 р. містить значно більше положень щодо реалізації культурних прав громадян, ніж Угода про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС 1994 р. Це накладає більші обов'язки для України у цій сфері. Розглянуто вимоги до правового регулювання сфери культури, що склалися у ЄС, та зобов'язання України у цій сфері, що витікають з цих вимог.

Розглянуто вплив культури певних суспільств на формування принципів управління цими суспільствами, які знаходять втілення у принципах адміністративного права. Розглянуто історичний контекст від античності до сучасності, а також по деяких сучасних державах. Вивчено культурологічні чинники та закономірності.

Розкрито адміністративно-правові засади європеїзації українського права у сфері забезпечення культурних прав громадян. Розглянуто проблеми впровадження в Україні правил, норм та стандартів європейського адміністративного простору. Дослідження здійснено в контексті історико-правових та культурологічних аспектів європейського вибору України, зворотного впливу культури суспільства на формування принципів адміністративного права. Акцентовано увагу на адміністративно-правовому аспекті проблеми, оскільки впровадження тих чи тих правил або стандартів у внутрішнє право будь-якої країни є її управлінським завданням, а отже предметом адміністративно-правового регулювання. Досліджено адміністративно-правові та культурологічні аспекти європеїзації українського права шляхом засвоєння гуманістичних європейських (у широкому сенсі - західних) правових принципів та традицій, з розглядом забезпечення культурних прав громадян як запоруки реалізації пріоритетної ролі культури в такій адаптації.

Розглянуто необхідність і особливості процесу європеїзації адміністративного права України як засвоєння європейського стилю правового мислення та європейської практики правотворчої й правозастосовної діяльності публічної адміністрації. Доведено, що у даному напрямку Україна не пройшла належного шляху, що пов'язане із сильним впливом негативної спадщини пострадянського адміністративного управління. Показано, що європеїзація українського права пов'язана як із засвоєнням надбань Європейського Союзу, так і надбань Ради Європи в їх взаємодії і взаємовпливу.

Розглянуто систему джерел права, що діє у межах європейського адміністративного простору у сфері забезпечення культурних прав громадян, які (джерела) повинні слугувати орієнтиром у імплементації принципів, норм та стандартів європейського адміністративного простору у національне законодавство України. Проаналізовано зв'язок зазначених процесів із євроінтеграційними завданнями, що стоять перед Україною.

Розглянуто проблемні питання фінансування культури в Україні. Показаний негативний вплив недостатнього фінансування культури на її розвиток. Доведено невідповідність такого ставлення до культури міжнародним зобов'язанням України щодо збереження національної культури як спільного надбання людства.

Розглянуто історичний аспект адміністративно-правового регулювання статусу Державного космічного агентства України. Послідовно розглянуто відповідні нормативно-правові акти, з'ясовано недоліки та суперечливості такого регулювання.

Розглянуто систему центральних органів виконавчої влади України з обслуговування повітряного руху. Уточнено їх адміністративно-правовий статус та засоби впливу на організацію повітряного руху. Проаналізовано систему нормативно-правових актів у цій сфері.

Розглянуто особливості діяльності Національної поліції Ізраїлю, яка (діяльність) спрямована переважно на здійснення сервісних функцій для населення. Вивчено історичні передумови такої спрямованості діяльності, теоретичні засади діяльності та структура Національної поліції Ізраїлю у взаємозв'язку із виконанням сервісних функцій.

Досліджено небезпеки порушення конституційних прав громадян у процесі формальної імплементації "європейських" норм. Наголошено на виникненні останнім часом у цій сфері хибних тенденцій. Досліджено документальний аналіз і синтез, порівняльного аналізу, об'єктивної істини, пізнавально-аналітичний та ін. Теоретично розглянуто небезпеки для прав громадян формальної імплементації "європейських" норм у законодавство України. Зазначена "адаптація" дискредитує європейський вибір України та адаптацію законодавства України до acquis communautaire ЄС.

Мета роботи - з'ясувати витоки нетрадиційної сексуальної орієнтації осіб, природну сутність права на гендерну ідентичність та адміністративно-правові засади запобігання дискримінації за цими ознаками. Досліджено документальний аналіз і синтез, порівняльного аналізу, об'єктивної істини, пізнавально-аналітичний та ін. Доведено, що право на вільну гендерну самоідентифікацію (право на гендерну ідентичність) є природним правом особи, яке підлягає захисту нарівні з іншими основними правами прав людини. Обговорено забезпечення права на вільну гендерну самоідентифікацію (права на гендерну ідентичність) є обов'язком кожного демократичного суспільства і складовою міжнародних зобов'язань України.

Мета роботи - на конкретних прикладах українського законотворення досліджуються небезпеки порушення конституційних прав громадян у процесі формальної імплементації "європейських" норм. Досліджено документальний аналіз і синтез, порівняльного аналізу, об'єктивної істини, пізнавально-аналітичний та ін. На конкретних прикладах законотворчості останніх часів показані практичні небезпеки для прав громадян формальної імплементації "європейських" норм у законодавство України. Обговорена зазначена "адаптація" дискредитує європейський вибір України та адаптацію законодавства України до acquis communautaire ЄС.

Розвиток права інтелектуальної власності рухався переважно у напрямку посилення захисту цих прав. Однак це призводить до обмеження використання об'єктів інтелектуальної власності. Отже, необхідним є пошук належного балансу між інтересами володільців та суспільства. Проблематика. Питання правової охорони авторського права і суміжних прав національний законодавець повинен вирішувати з урахуванням міжнародного регулювання. На сьогодні у світі створено розгалужену систему міжнародних актів у цій галузі, зокрема й в окремих суперечливих аспектах, які потребують комплексного підходу, створюючи при цьому можливості маневрування між різними нормами, втіленими у різних актах. Тому порівняння окремих аспектів правового регулювання авторського права і суміжних прав за 9 ключовими міжнародними актами у цій галузі (Бернська конвенція, Всесвітня конвенція про авторське право, Договір про міжнародну реєстрацію аудіовізуальних творів, Договори Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) - про авторське право та про виконання і фонограми, Римська конвенція, Женевська конвенція, Брюссельська конвенція про поширення сигналів, що несуть програми, які передаються через супутники, Угода TRIPS) між собою та з українським законодавством є актуальним з точки зору оптимізації правового регулювання. Мета роботи - узагальнення міжнародного правового регулювання авторських і суміжних прав та порівняння його з українським правовим регулюванням. Матеріали й методи. Застосовано методи документального аналізу й синтезу, порівняльного аналізу, об'єктивної істини та ін. Результати. В законодавстві України абсолютизується охорона авторського права і суміжних прав. У контексті міжнародного дискурсу щодо лібералізації обмежень на використання об'єктів інтелектуальної власності українське правове регулювання не повною мірою відповідає сучасним міжнародним тенденціям. Висновки: абсолютизація захисту авторських і суміжних прав не означає автоматичного приведення такого захисту до міжнародних стандартів. Останнім часом у світі склалося розуміння необхідності гармонізації інтересів авторів (виконавців) з інтересами суспільства на доступ до об'єктів цих прав.

Мета роботи - дослідити наукові та практичні підходи до регулювання обігу інформації в мережі Інтернет в контексті забезпечення інформаційної безпеки держави. Методологія дослідження спирається на методи документального аналізу і синтезу, порівняльного аналізу, об'єктивної істини, що дало змогу системно простежити підходи до реєстрації Інтернет-ЗМІ. Констатовано, що європейська правова традиція не вважає регулювання обігу інформації в мережі Інтернет апріорі заходом, що порушує свободу слова. За умови належного правового регулювання (у відповідності із вимогами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) таке регулювання, навпаки, підсилює гарантії діяльності журналістів і розширює коло інформації, до якої можна застосовувати презумпцію достовірності, - при одночасному підвищенні відповідальності таких Інтернет-поширювачів за поширення неналежної інформації. Оскільки з приводу регулювання обігу інформації в мережі Інтернет відсутній суспільний консенсус, запропоновано зробити наголос на добровільній реєстрації Інтернет-ЗМІ у вигляді інформаційних агентств, що і практикується зараз. Однак зареєстровані Інтернет-ресурси повинні отримати преференції у вигляді законодавчих гарантій довіри до поширюваної ними інформації. Обгрунтовано необхідність того, що ст. 35 Закону України "Про інформаційні агентства", ст. 42 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" необхідно доповнити застереженням, що презумпція достовірності інформації поширюється виключно на ту інформацію, яка отримана із зареєстрованих ІнтернетЗМІ. Це підвищить інтерес до такої добровільної реєстрації. Рекомендовано зареєстрованим Інтернет-ЗМІ розміщати відомості про свою офіційну реєстрацію як інформаційного агентства на власному сайті, що підвищить рівень довіри до поширюваної ними інформації.

Розглянуто систему центральних органів виконавчої влади України з обслуговування повітряного руху. Уточнено їх адміністративно-правовий статус та засоби впливу на організацію повітряного руху. Проаналізовано систему нормативно-правових актів у цій сфері.

Розглянуто особливості діяльності Національної поліції Ізраїлю, яка (діяльність) спрямована переважно на здійснення сервісних функцій для населення. Вивчено історичні передумови такої спрямованості діяльності, теоретичні засади діяльності та структура Національної поліції Ізраїлю у взаємозв'язку із виконанням сервісних функцій.