Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.204.6-29

Рубрики:

Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки

Шифр НБУВ: Ж14678 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: Антиальтеративна активність, НПЗЗ, індометацин, диклофенак, піроксикам, мелоксикам, целекоксиб, амізон, рексод, кверцетин, запалення, альтерація, антиоксиданти
Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.703-2

Рубрики:

Анельгезувальні, жарознижувальні та протизапальні засоби

Шифр НБУВ: Ж15836 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено експериментальне порівняльне дослідження антипроліферативної дії індометацину, диклофенаку, піроксикаму, мелоксикаму, целекоксибу, АРІЛ-1, амізону, антиоксидантів супероксиддисмутази (рексод) і кверцетину на моделі "ватяної" гранульоми у щурів. Відповідно до результатів проведених досліджень, під час лікування запальних захворювань із вираженою проліферацією рекомендується застосування піроксикаму, індометацину, АРІЛ-1.

mдіснено експериментальне порівняння фармакологічної активності та безпечності сучасних і перспективних препаратів з протизапальною дією, а саме: "Індометацин", "Диклофенак", "Піроксикам", "Мелоксикам", "Целекоксиб", "Амізон", "Рексод" та "Кверцетин". Установлено, що найбільш виразну антиексудативну, анальгезувальну дію мають неселективні НПЗЗ ("Диклофенак", "Індометацин", "Піроксикам"). Амізон переважає НПЗЗ і антиоксидант за анальгезувальною активністю за соматичного болю. Найбільш виразний антипроліферативний ефект мають неселективні НПЗЗ, а саме, "Піроксикам" та "Індометацин". Виразну антиальтеративну та кардіопротекторну дію проявляють антиоксиданти "Рексод" і "Кверцетин", селективні та неселективні НПЗЗ, а також "Амізон" - антиартритну активність, яка переважає активність антиоксидантів. Найбільш небезпечними за побічними ефектами є неселективні інгібітори ЦОГ, а саме: найбільш гастротоксичними та нефротоксичними препаратами є "Індометацин" та "Піроксикам", найбільш гепатотоксичним - "Диклофенак". Селективні інгібітори ЦОГ-2 ("Мелоксикам", "Целекоксиб") й "Амізон" майже не проявляють ульцерогенні, гемато- та нефротоксичні властивості. Вивчено можливості корекції побічних дій досліджених НПЗЗ. Виявлено, що використання диклофенака, індометацина у поєднанні з антиоксидантами "Рексод" і "Кверцетиин" дозволяє не тільки підсилити та пролонгувати антиексудативну активність цих НПЗЗ, але й знизити їх ульцерогенну дію. Тобто, антиоксиданти поступаються за ефективністю НПЗЗ, але значною мірою переважають їх за безпечністю та можуть використовуватись у комплексній терапії запалення для підвищення якості протизапальної терапії.

Вперше систематизовано спектр фармакодинаміки антагоніста рецепторів інтерлейкіну-1 (АРІЛ-1) і визначено можливості та напрямки його застосування в медицині. Визначено анксіолітичну, антиамнестичну, антидепресивну, алкопротекторну та протисудомну дію АРІЛ-1. Проаналізовано його церебропротекторні, протизапальні, хондопротекторні й імунотропні властивості. Вперше доведено антиоксидантну, гіполіпідемічну та гіпоурикемічну дію АРІЛ-1, виявлено та досліджено його фрігопротекторні властивості, а також проаналізовано механізми реалізації фармакологічних ефектів. Обгрунтовано доцільність застосування АРІЛ-1 у терапії порушень мозкового кровообігу, запальних захворювань, захворювань ЦНС, нирок, печінки, міокарда, атеросклерозу та подагри. Доведено ефективність його використання у разі гострої холодової травми.

Отмечено, что для лечения воспаления широко используются нестероидные противовоспалительные средства, но препараты этой группы угнетают преимущественно экссудативную фазу воспаления. В последние годы особое внимание экспериментаторов и клиницистов привлечено к проблеме создания и внедрения в медицинскую практику противовоспалительных препаратов, которые бы имели отличный от традиционного антициклооксигеназного, механизм действия и влияли на все звенья развития воспалительного процесса. Представлены результаты экспериментального изучения влияния рекомбинантного антагониста рецепторов интерлейкина-1 (АРИЛ-1) на процессы альтерации, которое проведено на модели фенолового вульвовагинита у крыс. На модели фенолового вульвовагинита АРИЛ-1 способствовал снижению цитодеструктивных процессов в вульве экспериментальных животных, то есть, проявил достоверное антиальтеративное и антиэкксудативное действие. Доказана перспективность АРИЛ-1 для дальнейшего изучения в качестве вульвопротекторного средства.

Наведено результати дослідження впливу антагоніста рецепторів інтерлейкіну-1 (АРІЛ-1) на видільну функцію нирок (ВФН) та їх гістоструктуру в інтактних щурів. Доведено, що АРІЛ-1 за курсового введення не порушує кровопостачання нирок, проте за спонтанного сечовиділення здатен негативно впливати на ВФН інтактних тварин, що підтверджено результатами морфологічних досліджень. Концентраційна функція нирок у цьому разі не порушується. Незначні негативні зміни стану нирок під дією АРІЛ-1 є оборотними після скасування препарату, що підтверджено мікроскопічними та функціональними дослідженнями. Отже, АРІЛ-1 не виявляє нефротоксичних властивостей за динамічного контролю стану органу.

Проведено експериментальне дослідження анксіолітичної дії рекомбінантного антагоністу рецепторів інтерлейкіну-1 (АРІЛ-1) за тестами піднесеного хрестоподібного лабіринту та відкритого поля й антиамнестичної дії за тестом умовної реакції пасивного уникнення на мишах-самцях. Відповідно до результатів проведених досліджень, АРІЛ-1 виявляє анксіоселективну та виражену дозонезалежну антиамнестичну дію.

Приведены результаты экспериментального изучения влияния рекомбинантного антагониста рецепторов интерлейкина-1 (АРИЛ-1) на процессы альтерации, которое проводилось на моделях фенолового вульвовагинита и спирто-преднизолоновой язвы у крыс. На модели фенолового вульвовагинита АРИЛ-1 способствовал снижению цитодеструктивных процессов в вульве экспериментальных животных, проявляя достоверную антиальтеративную и антиэкссудативную активность. На модели острого язвенного поражения желудка АРИЛ-1 в выбранном диапазоне доз не проявил достоверной противоязвенной активности, но наличие тенденции к противоязвенному действию имеет определенное значение при использовании АРИЛ-1 в терапии воспалительных процессов, поскольку позволяет в процессе терапии избежать ульцерогенного действия, свойственного традиционным нестероидным противовоспалительным средствам.

Наведено результати дослідження стреспротекторної й актопротекторної дії адаптогенного засобу - композиції ехінацеї та бурштинової кислоти. Встановлено, що досліджувана композиція виявляє стреспротекторну (46,3 %) й актопротекторну (38,9 %) дії, за якими переважає препарат порівняння ехінацею янтарну. Вищезазначене дозволяє вважати, що застосування комплексного препарату, що містить ехінацею в дозі 200 мг/кг та бурштинову кислоту в дозі 100 мг/кг, за клінічних умов здатне підвищувати резистентність організму до стресу, надмірного фізичного навантаження та інших негативних факторів.

Экспериментально изучено фригопротекторное и антиалкогольное действие антагониста рецепторов интерлейкина-1 (АРИЛ-1). Установлено, что АРИЛ-1 обладает выраженным фригопротекторным действием. Это обосновывает возможность его применения в качестве эффективного средства профилактики и лечения последствий холодовой травмы. На модели наркотического сна АРИЛ-1 оказывает выраженный антиалкогольный эффект, то есть значительно ослабляет токсическое влияние этанола на головной мозг опытных животных. Полученные результаты подтвердждают перспективность дальнейших исследований АРИЛ-1 в качестве средства с протиалкогольным и фригопротекторным действием и доказывают возможность разработки новых подходов к терапии алкогольной интоксикации в условиях холодовой травмы.

Проведено експериментальне дослідження фрігопротекторної дії рекомбінантного антагоніста рецепторів інтерлейкіну-1 (АРІЛ-1) на моделі гострої холодової травми. Встановлено, що АРІЛ-1 на моделі гострого загального охолодження у мишей достовірно збільшує час виживання у порівнянні із відомим фрігопротектором кислотою ацетилсаліциловою. Одноразове лікувальне або профілактичне застосування АРІЛ-1 при холодовій травмі підвищує пригнічені показники локомоторної, дослідницької активності й емоційності тварин, покращує тонус скелетних м'язів, координацію рухів і фізичну витривалість, стимулює видільну функцію нирок і підвищує їх здатність до концентрування сечі у відновлювальному періоді. Таким чином, АРІЛ-1 виявляє виражену фрігопротекторну дію, що обгрунтовує можливість його застосування як ефективного засобу профілактики та лікування наслідків холодової травми.

Зазначено, що цитокіни мають важливе значення як терапевтичні агенти та мішені для специфічних антагоністів за різних аутоімунних запальних захворювань. Інтерлейкіни (ІЛ), а також антагоністи рецепторів ІЛ посідають важливе місце серед генно-інженерних препаратів, що найбільш активно розробляються. Застосування препаратів, механізм дії яких спрямований на блокування синтезу та дії ІЛ-1, є одним із перспективних напрямків вирішення проблеми лікування багатьох захворювань. Суттєвими перевагами цитокінової терапії є її виражена цілеспрямованість і вибірковість, що забезпечує значний лікувальний ефект та одночасно дозволяє розширити уявлення про патогенез хвороби. Цитокінова й антицитокінова терапія дозволить у ряді випадків перевести терапію із симптоматичної на патогенетичну (наприклад, як у процесі лікування ревматологічних захворювань). На сьогодні кількість препаратів цього напрямку у світі обмежена, тому їх створення та фармакологічне вивчення є актуальним.

В последние годы значительно углубились представления относительно патогенеза когнитивных нарушений при болезни Альцгеймера (БА). Современные данные обосновывают целесообразность противовоспалительной терапии при БА. Приведены результаты сравнения противовоспалительных и антиамнестических свойств антагониста рецепторов интерлейкина-1 (АРИЛ-1) на моделях адъювантного артрита (АА) у крыс и на скополаминовой амнезии (СА) у мышей. Установлено, что на модели АРИЛ-1 не уступал диклофенаку натрия по противовоспалительному действию, а по ряду показателей даже превосходил его. На модели СА АРИЛ-1 проявлял выраженный дозозависимый антиамнестический эффект, превышающий действие референс-препарата. Сделан вывод, что АРИЛ-1 обладает ценным соединением противовоспалительных и антиамнестических свойств, что экспериментально обосновывает возможность его использования при нейродегенеративных патологиях с развитием когнитивного дефицита.

Приведены результаты экспериментального исследования антиэкссудативного действия экстрактов корня и листьев лопуха большого. Доказано, что на моделях острого асептического воспаления экстракт листьев лопуха проявил выраженное антиэкссудативное действие, по которому он не уступал (зимозановый отек) или уступал на 10 % (каррагениновый отек) препаратам сравнения. Экстракт корня лопуха обладает умеренным антиэкссудативным действием, по которому уступает экстракту листьев лопуха, диклофенаку натрия (каррагениновый отек) и кверцетину (зимозановый отек). Поскольку экстракт листьев лопуха проявил выраженное антиэкссудативное действие на обоих моделях отеков, можно предположить, что механизм противовоспалительного действия густых экстрактов лопуха, в отличие от классических нестероидных противовоспалительных средств и кверцетина, не связан с угнетением циклооксигеназы или липоксигеназы.

Відомо, що підвищений вміст сечової кислоти в крові не тільки призводить до подагри та подагричного артриту, які є одними з найпоширеніших захворювань суглобів, але є складовим фактором метаболічного синдрому, фактором ризику розвитку гострої та хронічної ниркової недостатності, артеріальної гіпертензії, порушень мозкового кровообігу, інсулінорезистентності тощо. Наведено результати експериментального дослідження гіпоурикемічної дії густих екстрактів кореня та листя лопуха великого на моделі оксонат-індукованої гіперурикемії у щурів. Доведено, що густий екстракт кореня лопуха в дозі 25 мг/кг чинить гіпоурикемічну дію, за якою не поступається алопуринолу в дозі 10 мг/кг. На відміну від алопуринолу екстракт кореня лопуха виявляє також урикозуричну дію. Екстракт листя лопуха великого в дозі 25 мг/кг проявляє тенденцію до гіпоурикемічної та урикозуричної дії. Густі екстракти кореня та листя лопуха чинять діуретичний ефект, до механізму дії якого долучається збільшення швидкості клубочкової фільтрації.

Проблема раціональної терапії хронічного простатиту та доброякісної гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ) є складною і поки ще далекою від вирішення. Пошук і створення нових безпечних простатопротекторних препаратів з комплексною фармакологічною дією, здатних одночасно впливати на різні патогенетичні ланки ДГПЗ та хронічного простатиту, є надзвичайно важливим та актуальним завданням. Наведено результати фармакологічного вивчення антипроліферативної та антиоксидантної дії густих екстрактів кореня та листя лопуха великого на моделі ватної гранульоми у щурів, яка є моделлю запального процесу з перевагою проліферативної фази запалення. Визначено, що найбільшу протизапальну та антиоксидантну дію виявили екстракти кореня та листя лопуха великого в дозі 75 мг/кг. Причому за антипроліферативною, антиоксидантною дією та впливом на стан АОС експериментальних тварин в однакових дозах екстракт кореня лопуха переважає дію екстракту листя лопуха.

Незважаючи на велику кількість протизапальних засобів, проблема ефективної та безпечної терапії ревматологічних захворювань досі не вирішена, тому постійно проводиться пошук нових схем лікування та препаратів з нетрадиційним механізмом дії та мінімальними побічними ефектами. Наведено результати експериментального дослідження протизапальної дії густих екстрактів кореня та листя лопуха великого на моделі ад'ювантного артриту у щурів. Доведено, що за антиексудативною активністю, за впливом на рівень лейкоцитів, ШОЕ та вмістом сіалових кислот густі екстракти кореня та листя лопуха поступались диклофенаку натрію. За впливом на активність цитолітичних ферментів та рівень лужної фосфатази в сироватці крові експериментальних тварин препарати лопуха не поступались дії референс-препарату. Екстракти кореня та листя лопуха достовірно переважали вплив диклофенаку натрію на рівень загального білка та антиоксидантні показники. Таким чином, густі екстракти лопуха є перспективними препаратами для застосування в комплексній терапії ревматологічних захворювань.

Відомо, що складність етіопатогенезу доброякісної гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ) призводить до того, що ефективність її терапії часто ускладнюється побічними ефектами і має ряд протипоказань. У зв'язку з цим є важливим та актуальним пошук і створення нових безпечних простатопротекторів, здатних одночасно впливати на різні патогенетичні ланки ДГПЗ. Відомо, що однією з ознак ДГПЗ є саме надмірна проліферація тканин передміхурової залози. Тому для препаратів, що використовуються у складі терапії ДГПЗ, дуже важливою є наявність антипроліферативної активності. Наведено результати експериментального вивчення впливу густих екстрактів кореня та листя лопуха великого на перебіг УФ-еритеми у морських свинок. Визначено, що за вираженістю антиексудативної, антипроліферативної та жарознижувальної дії екстракт кореня лопуха достовірно переважає, а екстракт листя лопуха не поступається дії референс-препарату простаполу. Перевагу екстракту кореня лопуха можна, імовірно, пояснити наявністю фітостерину у складі кореня цієї лікарської сировини.

Наведено результати дослідження впливу антагоніста рецепторів інтерлейкіну-1 (АРІЛ-1) на масові коефіцієнти та гістоструктуру нирок та печінки в інтактних щурів. Доведено, що АРІЛ-1 під час курсового введення чинить певний негативний вплив на нирки та печінку. Це підтверджується результатами морфологічних досліджень, які виявили лімфоцитарну інфільтрацію в інтерстиції, локальну проліферацію сполучної тканини та епітелію канальців у нирках та лімфоцитарну інфільтрацію паренхіми печінки. Незначно негативні зміни стану нирок та печінки під дією АРІЛ-1 є оборотними. Отже, АРІЛ-1 не виявляє нефро- та гепатотоксичних властивостей у разі динамічного контролю стану органів. Тимчасові негативні зміни гістоструктури нирок та печінки під час застосування АРІЛ-1, імовірно, можна пояснити білковою природою препарату, який виявляє подразнювальну дію на структури нефронів та гепатоцитів, а також його імунотропними властивостями.