Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198.44

Рубрики:

Пошкодження ліктьового суглоба

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.458

Рубрики:

Дитяча травматологія і ортопедія

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано лікування 343 дітей з черезвиростковими та надвиростковими переломами плечової кістки. Виявлено, що причинами виникнення варусних деформацій є залишкові та вторинні ротаційні зміщення, а також пошкодження або подразнення епіфізарних чи апофізарних росткових зон внаслідок травми та застосування занадто травматичних способів лікування у дітей молодшого віку. Для виявлення неприпустимого ротаційного зміщення запропоновано застосовувати клінічний тест бічної нестабільності, а для попередження вторинного зміщення після закритої репозиції розгинальних переломів - фіксувати кінцівку пов'язкою Щокіна або Блаунта. Для попередження розвитку варусних деформацій запропоновано також обмежити застосування відкритої репозиції та остеосинтезу.

З'ясовано можливість лікування переломів проксимального кінця променевої кістки дітей за допомогою закритої репозиції та створення методики закритої репозиції, яка поліпшує ці можливості, визначення показань до її застосування. Проведений аналіз лікування 109 дітей віком від 1 до 14 років свідчить, що запропонована в клініці методика закритої репозиції є більш ефективною порівняно з методикою Н. П. Свинухова, але і більш травматичною. Тому її застосування показано тільки для переломів із зміщенням IV ступеня. Обидві методики є неефективними за наявності супровідного вивиху головки променевої кістки, інтерпозиції капсули суглоба, для терміну після травми більшого за 10 діб, а також менш ефективні за наявності компресії фрагментів. Повторне застосування закритої репозиції доцільне лише у випадках, коли перша спроба репозиції проводилась менш кваліфікованим лікарем, або за допомогою менш ефективної методики. Залишати неусуненим кутове зміщення більше за 20° неприпустимо, оскільки самостійної його корекції не спостережено.

Визначено й описано оптимальні положення та методи іммобілізації кінцівки за різних пошкоджень ліктьового суглоба. З'ясовано, що у випадку вивихів голівки променевої кістки іммобілізація кінцівки в положенні згинання під кутом 135 - 145° за допомогою бинтової пов'язки, розробленої в клініці, певною мірою замінює традиційну іммобілізацію гіпсовою пов'язкою, а у випадку розгинальних черезвиросткових переломів плечової кістки дозволяє скоротити кількість вторинних зміщень більш, ніж у 20 разів. Визначено оптимальні терміни іммобілізації кінцівки за різних пошкоджень ліктьового суглоба. З'ясовано, що застосування розробленого в клініці способу функціонального лікування дозволяє скоротити термін іммобілізації кінцівки на 7 - 11 діб на відміну від способу з застосуванням традиційного функціонального лікування.

С целью улучшения ранней диагностики врожденной плоско-вальгусной деформации стоп проведен анализ обследования 72 детей в возрасте от 1 мес до 12 лет с врожденной плоско-вальгусной деформацией стоп. Выявлено, что диагностика данной патологии детей возможна не только с 3 - 4-летнего возраста, но практически с момента рождения ребенка. Определены основные клинические проявления патологии, в зависимости от ее степени тяжести и возраста ребенка, дополнительные методы диагностики, позволяющие уточнить степень заболевания, документировать эффективность того или иного метода лечения и определить показания к переходу от консервативных к оперативным методам лечения.

Проведен анализ лечения 78 детей (118 стоп) в возрасте от 1 мес до 12 лет с врожденной плосковальгусной деформацией стоп. Выявлено, что лучшие результаты консервативного лечения данной патологии у детей получены в тех случаях, когда лечение начиналось практически с момента рождения ребенка. С увеличением возраста ребенка эффективность консервативного лечения врожденной плосковальгусной деформации стоп снижается, усиливаются вторичные изменения в суставах стопы и голеностопном суставе, прогрессирует деформация костей. При поздней диагностике и тяжелой степени деформации лечение врожденной плосковальгусной деформацией стоп начинали с консервативных методов, которые в данных случаях предотвращают прогрессирование вторичных изменений и играют роль предоперационной подготовки.

Проанализированы результаты лечения 54 переломов, вывихов и переломовывихов костей локтевого сустава у детей при сочетанной травме. Предложено разделять все сочетанные травмы на 3 группы не только в зависимости от тяжести общего состояния, но и от тяжести повреждений опорно-двигательного аппарата и возможностей восстановления его функций. При своевременном лечении, индивидуальном выборе лечебной тактики и использовании современных лечебных методик достигнуто полное функциональное восстановление в большинстве случаев.

На основании обследования 32 пациентов с заболеваниями тазобедренного сустава (рентгенография, денситометрия, магнитно-резонансная томография, ультразвуковое исследование, реовазография, диагностическая пункция) определена этиологическая и патогенетическая связь реактивного коксита с болезнью Легг - Кальве - Пертеса. Реактивный коксит является ишемической обратимой стадией болезни Легг - Кальве - Пертеса, которую обозначили как ее 0 стадию. По возможности развития болезни Легг - Кальве - Пертеса выделена группа риска среди пациентов с реактивным кокситом.

В целях оптимизации диагностики и лечения врожденной плоско-вальгусной деформации стопы (ВПВДС) проанализированы результаты лечения 78 детей в возрасте от 1 мес до 12 лет. Разработаны диагностический и лечебный алгоритмы. Показанием к оперативному вмешательству на мягких тканях по поводу ВПВДС является неэффективность или недостаточная эффективность консервативной терапии в возрасте после 1 года, когда ребенок начинает самостоятельно ходить. Предложенный метод оперативного лечения позволяет достичь хороших результатов и менее травматичен по сравнению с существующими методами. Лучшие результаты отмечены при применении метода у детей в возрасте от 1 до 4 лет.

Рассмотрены причины возникновения остеохондропатии головки бедренной кости у детей, своевременность и полноценность диагностики этой патологии. Анализ литературы, посвященной этиологии болезни Пертеса, позволяет считать, что в патогенезе остеохондропатии головки бедренной кости у детей основную роль играет, по мнению большинства авторов, нарушение кровообращения в головке бедренной кости, а причины этих нарушений обусловлены комбинированным действием ряда моментов, то есть это заболевание полиэтиологично. Поскольку ранняя диагностика и своевременное начало лечения является наиважнейшим и определяющим фактором в благоприятном исходе патологического процесса, а объективные критерии диагностики наиболее ранней дорентгеновской стадии болезни Пертеса отсутствуют, существует необходимость проведения работы по составлению алгоритма наиболее ранней диагностики этого заболевания.