Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(4Укр)5/6 + Ч612.4(4Укр)72

Рубрики:

Історія філософії

Організація преси

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено поняття та методологічні засади дослідження "вторинного" міфу, форми його буття й еволюції за різних історичних епох. Проаналізовано взаємодію даних міфів з новітніми та нетрадиційними релігіями, окультно-містичними течіями та культурами, роль у розвитку "відкритої" релігійності та "приватної віри" постмодернової природи. Визначно роль у цьому процесі парадоксографічного сектора культури. Проаналізовано важливі концептуально-контактні зони взаємодії парадоксографії нової релігійності та "вторинних" міфів. Розглянуто такі проблеми, як окультизм, паралельні світи, полтергейст, містична криптозоологія, паранормальні здібності людини, життя після смерті.

Освещены понятие и методологические основы исследования "вторичного" мифа, формы его бытия и эволюции в разные исторические эпохи. Проанализировано взаимодействие данных мифов с новыми и нетрадиционными религиями, окультно-мистическими течениями и культурами, роль в развитии "открытой" религиозности и "частной веры" постмодернисткой природы. Определена роль в этом процессе парадоксографического сектора культуры. Проанализированы важные концептуально-контактные зоны взаимодействия парадоксографии новой религиозности и "вторичных" мифов. Рассмотрены такие проблемы, как окультизм, параллельные миры, полтергейст, мистическая криптозоология, паранормальные способности человека, жизнь после смерти.

Індекс рубрикатора НБУВ: В6 в5 + В60 в5 + Ю216.2

Рубрики:

Астрономія

Нерозпізнані літаючі об'єкти (НЛО)

Сутність людини

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто тлумачення проблем буття позаземних цивілізацій і надцивілізацій, контактів із ними, "теорії стародавньої астронавтики", "паранормальних (прихованих) здібностей людини", "хроноподорожей" у науковій фантастиці (НФ) та окультно-містичних (ОМ) концепціях. "Посередником" між ними є "вторинні" міфи. Культурний паралелізм і взаємний вплив НФ і ОМ вірувань у кризовому суспільстві сприяє архаїзації постмодернової світоглядної свідомості, відтворюванню позадоктринальної приватної релігійності.

Узагальнено методологічні засади дослідження "вторинних" міфів, на підставі яких проаналізовано структурні та функціональні аспекти їх впливу на формування засад нової релігійності у ситуації постмодерну. Розглянуто взаємодію "вторинних" міфів (ВМ) із новітніми та нетрадиційними культами, які набувають форм релігійних організацій; курсів і центрів духовного удосконалення та розвитку можливостей; філософських шкіл; центрів і гуртків народних і нетрадиційних методів лікування. Проаналізовано вплив ВМ на світоглядні засади угруповань за своєю сутністю - християнських; орієнталістських; синкретичних; наукологічних; езотеричних; язичницьких. Унаслідок взаємодії відбувається сайєнтифікація нетрадиційних релігій та окультно-містичних течій, їх раціоналізація як ірраціоналізація ВМ, перетворення їх у неорелігії, виникають світоглядні форми, потенційно здатні увійти у соціокультурні підвалини альтернативної цивілізації.

Узагальнено методологічні основи дослідження взаємозв'язку парадоксографії (ПГ), "вторинного" міфу та "нової" релігійності. Зміни типів цивілізаційного розвитку викликають потужні хвилі ірраціоналізму, стрімке зростання парадоксографічного шару культури. ПГ акумулює численні марновірства, відображає аномальне, ірраціональне, таке, що знаходиться за межами культурної норми. Аналогії між античністю та добою постмодерну, порівняльний аналіз двох культур і притаманних їм світоглядних парадоксографічних форм свідчать про те, що уявлення про аномальне, ірраціональне, яке знаходиться за межами норми, є чинником відтворювання релігійності своєї епохи. Посередником між сучасною ПГ, із одного боку, та "новою" релігійністю, окультизмом є "вторинний" міф. Сучасна еволюція уявлень про аномальне стимулює розвиток "відкритої" релігійності, "приватної віри".

Проаналізовано важливі "концептуально-контактні" зони взаємодії парадоксографії, "нової" релігійності та "вторинних" міфів: сучасна уфологія як ядро "вторинної" міфотворчості, одне з джерел нетрадиційної релігійності, окультизму, важливий чинник сучасної парадоксографії; "теорія стародавньої астронавтики", яка вважає діяльність позаземних цивілізацій рушійною силою розвитку людства; концепція "подорожей у часі", яка розширює свою присутність у постмодерновій культурі та "неформальній" релігійності; містична криптозоологія, що розмиває раціоналізовану картину світу. "Ньюейджерівська" позацерковна, позаконфесійна релігійність, приватна віра прагнуть до світоглядних синтезів, наслідки яких далеко виходять за межі не тільки модернової релігійної традиції, але й світоглядних засад сучасної цивілізації.

Розглянуто вплив характеристик мікророзрядів, що є структурними елементами бар'єрного розряду, на плазмову кінетику в ньому. З'ясовано причини, які впливають на поведінку концентрацій досліджуваних речовин. Показано, що невизначеність характеристик дає значення концентрацій, що лежать у широких інтервалах.

Індекс рубрикатора НБУВ: Г542.52 + Г59

Рубрики:

Реакції в електричних розрядах

Шифр НБУВ: Ж28079/фіз.-мат. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Створено цілісну концепцію "вторинних" міфів як соціокультурного феномену, розглянуто історію, основні напрями, методологію, методи та джерельну базу їх дослідження. Встановлено, що сферою відтворення натуралістичних і соціотехнічних міфів є парадоксографічний сектор культури. Виявлено загальне й особливе у відтворенні традиційних і "вторнинних" міфів, їх світоглядних і психофізіологічних засадах. Розкрито специфіку функціонування соціокогнітивного й "імагінативного" контурів у контексті архаїчної та "вторинної" міфотворчості. Визначено роль картини світу як ядра архаїчного міфотворення і нових міфів. Встановлено особливості "вторинної" міфотворчості доби цивілізації. Розглянуто процес формування цілісного механізму відтворення "вторинних" міфів, специфіку функціонування натуралістичних і соціотехнічних міфів у соціокультурних трансформаціях спільнот Стародавнього Сходу, античності, середньовіччя, відродження, нового часу та епохи модерну. Визначено напрями еволюції натуралістичної та соціотехнічної міфотворчості у культурі різних варіантів зрілого модерну. Проаналізовано вплив ситуації постмодерну на трансформацію соціокультурних принципів і чинників "вторинного" міфотворення. Висвітлено інституційні засади даного процесу, визначено його вплив на формування ідеології нових релігійних рухів, течій, "приватної" релігійності постмодернової природи у вітчизняному соціокультурному просторі.

Розглянуто витоки астрології, що сягають у добу Архаїки, причини її "далекодії" у соціокультурному просторі наступних епох, її трансформації в традиційному суспільстві, фактори трансформації астрології в соціокультурному просторі Модерну, розвиток інституційних засад астрології у посткомуністичному суспільстві, її зв'язок із вторинною міфотворчістю, вплив на формування постмодернової релігійності, "приватної", індивідуалізованої віри. Здатність астрології перебирати на себе функції "традиційних" і нетрадиційних релігій у постмодерновому соціокультурному просторі здатні перетворити її на одне з "ядер", навколо якого відбуватиметься формування світоглядних засад релігійності нової епохи.

Розглянуто становлення "космічного живопису" у вітчизняній культурі кінця XIX - XX ст., як показника її космізації. Виникнення "космічного живопису", як цілісного соціокультурного феномену, має світоглядним підірунтям міфологічний космізм, філософію космізму, наукову фантастику, становлення і розвиток ідей теоретичної космонавтики. Аналіз творчості М. Чюрльоніса, М. К. Рериха, П. Фатєєва, О. Л. Чижевського, Ю. Швеця, Г. І. Покровського, групи Амаравелла виявив основні напрямки становлення "космічного живопису" як цілісного соціокультурного феномену.

Розглянуто еволюцію проблеми буття позаземного розуму в контексті культурних практик минулого, їх трансформацію в сучасному соціокультурному просторі в проблему буття позаземних цивілізацій, перетворення проблеми контактів із позаземними цивілізаціями в глобальну проблему сучасності.

Відображено основні тенденції, властиві культурології - структурному елементу сучасної української гуманістики. Підкреслено динамічність розвитку культурології, міжнауковий характер культурологічного знання, притаманне йому органічне поєднання теоретичного аспекту з практикою культуротворення та відбиття принципу спадкоємності, де історичні традиції спонукають науковців до творчої пошукової роботи на теренах, передусім, дискусійних проблем щодо перспектив розвитку української культури. Показано шляхи виявлення творчої активності людини у процесі розбудови незалежної української держави. Увагу приділено методам соціокультурної детермінації та соціокультурної каузальності як основі культурологічного підходу. Висвітлено філософсько-культурологічні аспекти феномену українського космізму в контексті культури модерну. Розкрито культуротворчий потенціал мистецтвознавства. Подано інформацію про культурно-дозвіллєві практики в системі державного управління.

Репрезентовано проблематику, яку актуалізовано в дослідницькому просторі культурології на межі ХХ - ХХІ століть. Очевидне завершення "доби постмодернізму" увиразнило необхідність, із одного боку, систематизувати та поцінувати досягнення "постмодернізму", а з іншого, - зафіксувати прорахунки, окреслюючи подальші шляхи розвитку української гуманістики в умовах "метамодернізму" - наступного етапу становлення й утвердження власне такої "культурної моделі". Зважаючи на високий рівень теоретичного опрацювання чинників, що адекватно визначають культурологічний аналіз, автори спиралися на специфічні ознаки історико-культурних етапів, міжнауковість, регіоніку, діалогізм, персоналізацію як структурні елементи біографічного методу, порівняльний та інтерпретаційний підходи, що дозволило показати як гуманістику, так і культурологію означеного у монографії періоду цілісними утвореннями.