Розглянуто підвищення значимості релігії в сучасному суспільстві, у процесі здобуття національної та цивілізаційної ідентичності сучасної людини. Визначено форми, в яких потрібно знайомити учня з релігією, а саме - у формі безпосереднього прилучення до певної релігійної віри або виховання певної гуманітарної культури з допомогою релігії та релігійних цінностей, або надання учневі інформації щодо історії релігійних вчень. Обгрунтовано передумови, що спонукають до виникнення методологічних кутів за Фрейдом та Гегелем.

Розглянуто об'єкт та предмет релігії та моралі, на основі порівняльного аналізу визначено функції, особливості й відмінності, взаємовплив та взаємопроникнення досліджуваних форм суспільної свідомості, їх розвиток та становлення на різних етапах суспільного розвитку. Визначено аспекти релігії, які не сприяють підтримці індивідуального психічного здоров'я, актуалізовано питання впливу новітніх релігійних течій і рухів на здоров'я особи і на духовний клімат суспільства. Висловлено гіпотезу неоднозначного трактування психологами та психіатрами впливу культової практики неорелігій як дестабілізувального чинника, наведено характерні риси залежності поведінки: пригнічення інтелектуальних здібностей, стереотипність мислення та емоційних реакцій. З'ясовано дуалістичну релятивістську природу релігії, її суб'єктивізм в контексті впливу її на людську психіку.

На основе из установившегося в работах о М. Кузмине положения относительно жанровой природы его романа "Приключения Эме Лебефа" как стилизации рассмотрена проблема: в какой степени абсолютным является следование писателем начала XX в. традиции плутовского романа. Для ее решения изучена категория "судьба" в романе М. Кузмина. "Судьба" рассматривается как концепт, с точки зрения понимания героем происходящего, и мотив, связанный с инициацией героя и его скитаниями на чужбине. Обоснован вывод о том, что М. Кузмин ориентировался в "Приключениях Эме Лебефа" как на традиции плутовского романа, так и на традиции других жанров - в частности, авантюрного романа.