Зазначено, що розвиток запально-деструктивних захворювань нирок супроводжується значними біохімічними змінами у внутрішньому середовищі організму, що вірогідно відображають перебіг патології. Наведено результати фармакологічного вивчення засобів з вираженими мембранопротекторними та антиоксидантними властивостями на моделі адріаміцинової нефропатії у щурів. У рамках дослідження було визначено вплив на біохімічні показники крові лабораторних тварин таких субстанцій та експериментальних комбінацій, як глюкозаміну гідрохлорид, глюкозаміну сульфат, N-ацетилглюкозамін, глюкозаміну пентаацетат та комбінації глюкозаміну гідрохлориду і N-ацетилглюкозаміну з диклофенаком натрію. Результати експерименту свідчать про те, що у порівнянні з контрольними препаратами ("Диклофенак натрію", "Преднізолон", "Фраксипарин") досліджувані засоби вірогідно нормалізують показники азотистого та білкового обміну, швидкості клубочкової фільтрації, а також процесів вільнорадикального окиснення. Подібний комплекс фармакологічної активності взагалі може бути охарактеризований як нефропротекторний і найбільше виражений у глюкозаміну гідрохлориду, N-ацетилглюкозаміну та їх комбінацій з диклофенаком натрію.

Отмечено, что развитие воспалительно-деструктивных заболеваний почек сопровождается значительными биохимическими изменениями во внутренней среде организма, которые достоверно отображают течение патологии. В работе приведены результаты фармакологического изучения средств с выраженными мембранопротекторными и антиоксидантными свойствами на модели адриамициновой нефропатии у крыс. В рамках исследования было определено влияние на биохимические показатели крови лабораторных животных таких субстанций и экспериментальных комбинаций, как глюкозамина гидрохлорид, глюкозамина сульфат, N-ацетилглюкозамин, глюкозамина пентаацетат и комбинации глюкозамина гидрохлорида и N-ацетилглюкозамина с диклофенаком натрия. Результаты эксперимента свидетельствуют о том, что в сравнении с контрольными препаратами (диклофенаком натрия, преднизолоном, фраксипарином) исследуемые средства достоверно нормализуют показатели азотистого и белкового обменов, скорость клубочковой фильтрации, а также процессы свободнорадикального окисления. Подобный комплекс фармакологической активности в целом может быть охарактеризован как нефропротекторный и наиболее выражен у глюкозамина гидрохлорида, N-ацетилглюкозамина и их комбинаций с диклофенаком натрия.

The development of inflammatory destructive diseases of kidneys is known to be accompanied by significant biochemical changes in the internal environment of an organism, which reflect authentically the course of pathology. The results of the pharmacological study of drugs with the marked membrane-protective and antioxidative properties on the model of adriamycin nephropathy in rats have been presented in the article. The influence of such substances and experimental compositions as glucosamine hydrochloride, glucosamine sulphate, N-acetylglucosamine, glucosamine pentaacetate and combinations of glucosamine hydrochloride, N-acetylglucosamine with sodium diclofenak on the blood biochemical indexes of the laboratory animals has been determined in this research. The results of investigation demonstrate that in comparison with the control drugs (sodium diclofenak, prednisolone, fraxiparin) the experimental drugs normalize authentically indexes of nitrogenous and protein exchange, glomerular filtration rate, as well as free radical oxidation. The similar complex of the pharmacological activity as a whole may be characterized as nephroprotective and it is more markedly expressed in glucosamine hydrochloride, N-acetylglucosamine and their combinations with sodium diclofenak.

Наведено результати вивчення динаміки вмісту N-ацетилглюкозаміну (N-ацГА) у сироватці крові та тканинах лабораторних тварин з модельною запально-деструктивною патологією нирок, шлунка та суглобового хряща під впливом експериментальної терапії глюкозаміну гідрохлоридом (ГА) та N-ацетилглюкозаміном. Проведений аналіз результатів досліджень дозволяє виділити загальні тенденції щодо вмісту ендогенного N-ацГА у сироватці крові та тканинах у тварин з різною експериментальною патологією. За умов розвитку запально-деструктивних процесів спостерігається зниження вмісту N-ацГА в органах та відповідне його підвищення в сироватці крові, що пояснюється їх сполучнотканинним походженням і може бути діагностичним критерієм ступеня ураження органу та критерієм ефективності терапії. Екзогенне введення глюкозаміну гідрохлориду та N-ацетилглюкозаміну сприяє нормалізації ендогенних резервів даного аміноцукру, що підтверджується показниками біохімічних досліджень.

На підставі детального аналізу літературних джерел з питань експериментального моделювання ниркової патології у лабораторних тварин запропоновано для проведення скринінгових досліджень використовувати адріаміцинову нефропатію (АДР-нефропатію) у щурів, яка є вільнорадикальною моделлю ураження ниркового фільтра. Проведено експериментальне дослідження такої моделі та її модифікації з метою використання у фармакологічному скринінгу засобів, що мають мембранопротекторну дію і впливають безпосередньо на базальну мембрану ниркового клубочка. Встановлено, що найбільш раціональним способом відтворення досліджуваної експериментальної моделі у щурів є застосування адріаміцину у дозі 10 мг/кг за умови внутрішньоочеревинного введення у фізіологічному розчині з концентрацією діючої речовини 1 мг/мл. Це дозволяє не тільки отримати протягом двох тижнів розвинуту клінічну картину запально-деструктивного ураження нирок, але й запобігти розвитку некротичних зон у місці введення розчину нефротоксичного агента. Одержані результати дозволяють рекомендувати дану модель нефропатії для широкого застосування в експериментальній фармакології.

Наведені результати вивчення гіпоазотемічних властивостей глюкозаміну гідрохлориду за умов розвитку експериментальної гострої та хронічної ниркової недостатності у білих нелінійних щурів. Одержані дані свідчать, що під впливом дослідного аміноцукру у порівнянні з групою контрольної патології відбувається посилення клубочкової фільтрації, що проявляється зниженням вмісту сечовини та креатиніну в крові тварин в 1,5 - 2,4 рази та підвищенням кліренсу цих речовин у 2,8 - 4,3 рази. Найбільшу активність гексозамін проявив на моделі хронічної ниркової недостатності на 21-у добу дослідження. Таким чином, глюкозаміну гідрохлорид за умов ренальної уремії чинить гіпоазотемічну дію і може використовуватись для лікування пацієнтів з запально-деструктивними захворюваннями нирок на тлі ниркової недостатності.

Приведены результаты изучения гипоазотемических свойств глюкозамина гидрохлорида в условиях развития экспериментальной острой и хронической почечной недостаточности у белых нелинейных крыс. Полученные данные свидетельствуют, что под влиянием исследуемого аминосахара происходит усиление клубочковой фильтрации, что проявляется снижением содержания мочевины и креатинина в крови животных в 1,5 - 2,4 раза и повышением клиренса этих веществ в 2,8 - 4,3 раза. Наибольшую активность данный гексозамин проявил на модели хронической почечной недостаточности на 21-е сутки исследования. Таким образом, глюкозамина гидрохлорид в условиях ренальной уремии оказывает гипоазотемическое действие и может использоваться для лечения пациентов с воспалительно-деструктивными заболеваниями почек на фоне почечной недостаточности.

The results of studying the hypoazotemic properties of glucosamine hydrochloride in the conditions of development of experimental acute and chronic renal failure in white non-linear rats have been presented in the article. The data obtained testify that under the influence of the aminosugar investigated the intensification of the glomerular filtration occurs; it is manifested by decrease of the urea and creatinine content in the blood of animals in 1,5-2,4 times and increase of the clearance of thesesubstances in 2,8-4,3 times. The highest activity of the given hexosamine revealed in the chronic renal failure model in the 21-th day of the research. Thus, glucosamine hydrochloride has a hypoazotemic action in the conditions of the renal uremia and itcan be used for treating the patients with the kidney inflammatory-destructive diseases on the background of renal failure.

Зазначено, що пошук ефективних засобів патогенетичного лікування хронічних гломерулонефритів є актуальною і до цього часу невирішеною проблемою сучасної нефрології. Відомо, що важливим компонентом базальної мембрани нефронів є аміноцукор глюкозамін, що входить до складу її захисного шару, утвореного глікозаміногліканами. У зв'язку з цим глюкозамін та деякі його похідні проявляють виражені нефропротекторні властивості, підтверджені в ході експериментальних досліджень на тваринах з доксорубіциновою нефропатією. Наведено результати вивчення фармакологічних властивостей глюкозаміну гідрохлориду та N-ацетилглюкозаміну за умов розвитку у щурів експериментального аутоімунного гломерулонефриту. У рамках дослідження було визначено вплив даних субстанцій на функціональні показники нирок та деякі клінічні показники крові тварин з гломерулонефритом. Результати експерименту свідчать про те, що у порівнянні з контрольними препаратами дослідні засоби вірогідно знижують прояви нефротичного та набрякового синдромів, посилюють клубочкову фільтрацію і канальцеву реабсорбцію, а також покращують клінічні показники крові. Подібний комплекс фармакологічної активності дозволяє рекомендувати представлені гексозаміни для використання у комплексній терапії пацієнтів з хронічними гломерулонефритами.

Поиск эффективных средств патогенетической терапии хронических гломерулонефритов является актуальной и в настоящее время нерешенной проблемой современной нефрологии. Известно, что важнейшим компонентом базальной мембраны нефронов является аминосахар глюкозамин, который входит в состав ее защитного слоя, образованного гликозаминогликанами. В связи с этим глюкозамин и некоторые его производные проявляют выраженные нефропротекторные свойства, которые были подтверждены в ходе экспериментальных исследований на животных с доксорубициновой нефропатией. Представлены результаты изучения фармакологических свойств глюкозамина гидрохлорида и N-ацетилглюкозамина в условиях развития у крыс экспериментального аутоиммунного гломерулонефрита. В рамках исследования было определено влияние данных субстанций на функциональные показатели почек и некоторые клинические показатели крови животных с гломерулонефритом. Результаты эксперимента свидетельствуют о том, что в сравнении с контрольными препаратами исследуемые средства достоверно снижают проявления нефротического и отечного синдромов, усиливают клубочковую фильтрацию и канальцевую реабсорбцию, а также улучшают клинические показатели крови. Подобный комплекс фармакологической активности позволяет рекомендовать представленные гексозамины для использования в комплексной терапии пациентов с хроническими гломерулонефритами.

The search of effective agents for chronic glomerulonephrites pathogenetic therapy is an actual and currently unsolved problem of modern nephrology. It is known that the major component of a kidney basement membrane is the aminosugar glucosamine, which is a part of its protective layer formed by glycosaminoglycans. Due to this fact glucosamine and some of its derivatives reveal the marked nephroprotective properties, which have been confirmed in the experimental studies on animals with doxorubicine nephropathy. The pharmacological research results of glucosamine hydrochloride and N-acetylglucosamine in the conditions of the experimental autoimmune glomerulonephritis in rats have been presented in this work. The influence of these substances on the functional kidney parameters and some clinical blood indices of animals with a glomerulonephritis have been determined in the course of the research. The results of the experiment demonstrate that in comparison with the reference drugs the agents studied authentically reduce the nephrotic and hydropic syndrome presentations, intensify a glomerular filtration and a tubular reabsorption, as well as improve the clinical blood indices. The similar complex of pharmacological activity allows recommending thesehexosamines for using them in the complex therapy of patients with chronic glomerulonephrites.

Поиск средств нефропротекторного действия является актуальной проблемой современной экспериментальной фармакологии. Приведены результаты фармакологического скрининга средств, которые потенциально обладают подобными свойствами, на модели адриамициновой нефропатии у крыс. В рамках данного исследования изучено влияние на клинические и биохимические показатели лабораторных животных таких субстанций и экспериментальных композиций, как глюкозамина гидрохлорид, глюкозамина сульфат, N-ацетилглюкозамин, глюкозамина пентаацетат, и комбинаций глюкозамина гидрохлорида и N-ацетилглюкозамина с диклофенаком натрия. Результаты эксперимента свидетельствуют о том, что по сравнению с контрольными препаратами ("Диклофенак натрия", "Преднизолон", "Фраксипарин") исследуемые средства достоверно снижают проявления нефротического и отечного синдромов, а также нормализуют клинические и биохимические показатели крови крыс. Это в целом может быть охарактеризовано как нефропротекторное действие, наиболее выраженное у таких исследуемых аминосахаров, как глюкозамина гидрохлорид, N-ацетилглюкозамин и их комбинаций с диклофенаком натрия.

Розглянуто можливості застосування методів, заснованих на реакції Ельсона - Моргана, для кількісного визначення ендогенного глюкозаміну у тканинах та сироватці крові. Встановлено, що переважна більшість цих методів має деякі недоліки, основним з яких є заниження результатів через руйнування аміноцукрів у процесі кількісного визначення. Запропоновано паралельно з досліджуваними пробами використовувати стандартний розчин N-ацетилглюкозаміну з концентрацією, близькою до його прогнозованого вмісту в біологічному матеріалі. Це дозволило значно знизити систематичну похибку визначення та покращити ступінь виявлення гексозаміну.

Досліджено вплив парентеральної форми кверцетину на біохімічні показники щурів із нирковою недостатністю на тлі хронічного гломерулонефриту. Встановлено, що під впливом кверцетину відбувалось збільшення рівня загального білка та альбуміну крові, а також зменшення рівня ТБК-чутливих речовин і дієнових кон'югатів у сироватці крові та гомогенаті нирок щурів. Дослідження свідчать про позитивний вплив парентеральної форми кверцетину на азотистий обмін у щурів: під впливом кверцетину у щурів зменшувався рівень креатиніну та сечовини крові і зростав кліренс сечовини.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р414-29 + Р252.725-29

Рубрики:

Хвороби нирок

Кисневе голодування. Асфіксія

Шифр НБУВ: Ж100063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлен обзор по проблеме протекторных свойств аминосахара глюкозамина. Отмечено, что хондро-, кардио-, нефро-, офтальмо-, гепато- и гастропротекторные, антитоксические свойства глюкозамина имеют в своей основе общие молекулярные механизмы (мембраностабилизирующие, антиоксидантные, противовоспалительные, анаболические и пластические), путем реализации которых достигается нормализация обменно-трофических процессов и оптимизация ассимиляторно-диссимиляторных реакций. Хондропротекторное действие глюкозамина основано на анаболическом влиянии данного аминосахара на хондроциты. Отмечено, что глюкозамин стимулирует биосинтез хондроцитами гликозаминогликанов, сборку протеогликанов и накопление их в матриксе соединительной ткани, а также обладает белково-анаболической активностью. Отражено подавление глюкозамином катаболизма протеогликанов путем прямого ингибирования активности металлопротеаз. Отмечены преимущества глюкозамина гидрохлорида перед глюкозамина сульфатом при применении в качестве хондропротектора. Выявлено, что глюкозамин стимулирует хондрогенную дифференцировку клеток в зоне дефекта суставного хряща. Способность глюкозамина оказывать протекторное действие в отношении различных органов и тканей организма человека делает перспективным его изучение с целью создания новых препаратов на его основе для лечения различных видов патологии.

Представлен обзор научно-медицинских источников литературы по проблеме фармакологических свойств аминосахара глюкозамина. Показано, что глюкозамин является естественным структурным компонентом биомембран, входит в состав важнейших соединений, таких как фибронектин, сурфактант, гликозаминогликаны, протеогликаны и др., участвует в обмене ведущих групп веществ: липидов, полисахаридов, белков. Освещено противовоспалительное действие глюкозамина и его производных. Рассмотрены способности глюкозамина потенцировать противовоспалительное действие других нестероидных противовоспалительных средств, принимаемых совместно с ним. В эксперименте на различных моделях выявлено, что у глюкозамина гармонично сочетаются антиэкссудативный, антиальтеративный и антипролиферативный эффекты. Иммунотропные, противовирусные и противоопухолевые свойства глюкозамина основаны как на его прямом антибактериальном эффекте, так и на активации им фагоцитоза и фосфолипаз лизосом иммунных клеток, стимуляции антителообразования, подавлении гликозилирования белков вирионов. Способность глюкозамина потенцировать антибактериальные, противовирусные, противоопухолевые свойства других лекарственных средств делает перспективным его изучение с целью создания новых препаратов на его основе для лечения различных видов патологии.

Експериментально досліджено обмін ендогенного N-ацетилглюкозаміну на різних моделях запально-деструктивних захворювань нирок і встановлено зниження його вмісту у нирковій тканині та відповідне підвищення у сироватці крові лабораторних тварин. На етапі скринінгових досліджень встановлено наявність нефропротекторної активності серед похідних глюкозаміну, яка набільше виражена у глюкозаміну гідрохлориду та його комбінації з диклофенаком натрію. Вивчено фармакологічні властивості даних засобів, які використано для лікування аутоімунного гломерулонефриту у щурів. Виявлено їх здатність знижувати прояви нефротичного й набрякового синдромів, нормалізувати показники функціонального стану нирок, клінічних і біохімічних показників крові, вмісту ендогенного N-ацетилглюкозаміну в сироватці крові та паренхімі нирок, що сприяє збереженню структури ниркової тканини. Встановлено, що за умов розвитку ниркової недостатності глюкозамін гідрохлориду та його комбінація з диклофенаком натрію виявляють помірну гіпоазотемічну дію. Висвітлено перспективи подальшого клінічного дослідження глюкозаміну гідрохлориду та його комбінації з диклофенаком, зокрема, можливості їх застосування у терапії гломерулонефритів.

Приведены сведения об этиопатологии, патогенезе, клинических проявлениях и подходах к лечению основных заболеваний внутренних органов человека, представленные в виде структурных схем. Внимание уделено заболеваниям органов дыхания, кровообращения, пищеварения, почек, крови, системным заболеваниям соединительной ткани и суставов, эндокринной системы, аллергическим заболеваниям.

На моделі доксорубіцинової кардіоміопатії у щурів досліджено кардіопротекторну дію комбінації кверцетину з похідними глюкозаміну у порівняльному аспекті з її активними монокомпонентами - сумішшю аміноцукрів та кверцетином. Кардіопротекторні властивості дослідної комбінації за умов розвитку доксорубіцинової кардіоміопатії обумовлені наявністю комплексної дії засобу на перебіг кардіопатії, що пов'язано з наявністю антипроліферативної, антиоксидантної, антиішемічної, мембраностабілізуючої та анаболічної активності. Показано нормалізуючий вплив досліджуваної комбінації на біохімічні показники щурів - рівень АсАТ, ЛДГ та ендогенного N-ацетилглюкозаміну. Експериментально підтверджена протизапальна та кардіопротекторна активність комбінації кверцетину з похідними глюкозаміну створює передумови для її подальшого вивчення у якості протизапального та кардіопротекторного засобу для використання у комплексній терапії пацієнтів з запально-дегенеративними захворюваннями міокарда.

Наведено результати дослідження впливу препарату "Фларосукцин" на фільтраційно-реабсорбційну функцію нирок у щурів молодого віку за умов експериментального моделювання ниркової недостатності. Одержані результати свідчать, що препарат "Фларосукцин" проявляє діуретичний ефект, зменшує відносну густину сечі; супроводжується нормалізацією концентрації ендогенного креатиніну в крові і сечі щурят та показників клубочкової фільтрації і канальцевої реабсорбції. Показано, що зазначена дія більш виражена при застосуванні препарату у дозі 2,0 мл/кг та повністю узгоджується з результатами, одержаними під час вивчення даного виду активності на статевозрілих тваринах.

Представлены результаты изучения влияния комплекса сукцинатов и растительных экстрактов на азотвыделительную функцию почек у крыс при экспериментальной почечной недостаточности. Применение данного комплекса в дозе 2,0 мл/кг положительно влияет на показатели азотвыделительной функции у крыс, а именно способствует повышению экскреции мочевины, креатинина, мочевой кислоты почками и снижению их содержания в крови животных соответственно. Показано, что исследуемое средство оказывает комплексное диуретическое, спазмолитическое и цитопротекторное действие на модели экспериментальной патологии и является перспективным объектом для дальнейшего доклинического и клинического изучения в качестве нефропротекторного и уролитолитического средства.

Одним з найбільш поширених захворювань у структурі патології опорно-рухової системи є остеоартроз. Щодо впливу на загальний стан здоров'я дане захворювання посідає четверте місце серед усіх захворювань у жінок і восьме - у чоловіків. У зв'язку з істотним постарінням населення, в тому числі й української популяції, питання діагностики, профілактики та лікування остеоартрозу набувають особливої актуальності. Прогресування даного захворювання призводить до значних витрат в економічній, соціальній та психологічній сферах, які пов'язані з широким розповсюдженням даної патології, втратою працездатності пацієнтів і високими економічними витратами, не тільки на лікування основного захворювання, але й на профілактику та лікування можливих ускладнень фармакотерапії. За рекомендаціями "Європейської антиревматичної ліги" EULAR для терапії остеоартрозу використовують препарати, що впливають на патогенез захворювання та на больовий синдром. Тому для раціонального лікування даного захворювання міжнародні експерти радять застосовувати хондропротектори, нестероїдні протизапальні препарати або їх комбінації. Останні можуть вдало поєднати вплив на метаболізм суглобового хряща та протеогліканову недостатність з впливом на суглобовий синдром. Саме біль є однією з основних причин зниження показників якості життя хворих, які страждають на остеоартроз. Важливу роль відіграє правильний вибір лікарської форми, оскільки пацієнти при цій патології потребують тривалого, майже постійного використання лікарського засобу. Застосування комбінованих протиартрозних препаратів у топічних лікарських формах може позитивно впливати на терапію даного захворювання, підвищувати якість життя пацієнтів та частково виключати можливість розвитку побічної дії.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) є однією з найбільш широко застосовуваних груп лікарських засобів. Незважаючи на незаперечну клінічну ефективність, їх застосування пов'язане з ризиком розвитку ряду побічних ефектів, внаслідок чого актуальним напрямком наукового дослідження є пошук комбінацій НПЗП з іншими лікарськими речовинами з метою виявлення таких поєднань, які дозволять знизити дозування НПЗП без втрати ефективності впливу на запальний процес. У світлі вищесказаного інтерес представляє новий комбінований препарат "Диклокор", що розробляється ПАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ" (Україна). Представлені результати експериментального дослідження протизапального ефекту комбінованого препарату "Диклокор" у порівнянні з його активними монокомпонентами - диклофенаком натрію та кверцетином. Альтеративна фаза запалення вивчалася на моделі скарифікованих ран, ексудативна - на моделі карагенінового набряку, а проліферативна - на моделі "ватної" гранульоми; всі дослідження проводилися на щурах. За результатами експерименту Диклокор проявив перевагу впливу на всі три стадії запалення в порівнянні з референс-препаратами у відповідних дозах. Найбільш виражену дію Диклокор чинив на фази альтерації та ексудації, тому він може бути охарактеризований як перспективний препарат для лікування деструктивних і проліферативних запальних захворювань.

Наведені результати морфологічного дослідження з оцінки антиальтеративної активності препарату "Диклокор" (капсули) виробництва ПАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ", що представляє собою оригінальну композицію НПЗЗ диклофенаку натрію з флавоноїдом кверцетином. У ході експериментального дослідження проводили розрахунки масових коефіцієнтів сердець (МКС), аналізували морфоструктурні зміни і проводили напівкількісну оцінку ступеня некротичного ураження міокарда експериментальних щурів. За результатами проведеної роботи встановлено, що ефективність препарату "Диклокор" за здатністю до нормалізації значень МКС щурів з фуразолідон-ізадриновим ураженням складала 79 % та достовірно перевищувала аналогічні показники референтних об'єктів. Результати напівкількісної оцінки ступеня некротичного ураження міокарда щурів підтверджують здатність досліджуваного препарату до відновлення морфоструктури міокарда щурів в умовах альтеративного ураження. Виражений протизапальний ефект Диклокору на моделі фуразолідон-ізадринового ураження міокарда у щурів дозволяє обгрунтувати перспективи застосування досліджуваного об'єкта в якості кардіопротекторного лікарського засобу.

Диклокор - це композиційний нестероїдний протизапальний препарат, що поєднує в своєму складі диклофенак натрію в дозі 25 мг і кверцетин у дозі 40 мг. Мета дослідження - вивчити аналгетичні властивості препарату диклокор шляхом оцінки його впливу на перебіг спонтанної больової реакції в щурів за одноразового та повторного введення на фоні розвитку гострого остеоартриту колінного суглоба; порівняти з аналогічними показниками диклофенаку натрію. Диклокор та препарат порівняння вводили тваринам внутрішньошлунково 1 раз на 1 добу протягом 5 діб у дозах, що відповідають 50 % ефективній дозі за аналгетичною активністю (АА) - 12,0 мг/кг для диклокору (доза диклофенаку натрію в складі диклокору дорівнювала 4,6 мг/кг) та 5 мг/кг для диклофенаку натрію. Препарати вводили у вигляді суспензій, які виготовляли на фізіологічному розчині при додаванні необхідної кількості стабілізатора. Вимірювання інтенсивності спонтанної больової реакції проводили станом на 1, 3 та 5 добу дослідження за 30 хв та через 2 год після введення дослідних засобів. Вимірювання проводили за допомогою "тестера інвалідності" і Incapacitance Tester MkV (іLinton Instrumentationі, Великобританія). Далі розраховували індекс інвалідності й аналгетичну активність для обох препаратів та проводили статистичну обробку одержаних даних. Диклокор проявив виражену АА на всіх етапах дослідження. Станом на 5-ту добу експерименту диклокор за АА вірогідно перевищував диклофенак натрію, хоча доза останнього була на 8 % більшою за вміст диклофенаку натрію в диклокорі. Ймовірно, підвищення АА, що спостерігали в групі диклокору, викликане синергетичною дією кверцетину в складі цього лікарського засобу. Таким чином, одержані дані свідчать, що диклокор у дозі 12,0 мг/кг як за одноразового, так і повторного введення проявив виражений аналгетичний вплив на перебіг спонтанної больової реакції у тварин на тлі розвитку гострого гонартриту, за ступенем якого вірогідно перевершив активність диклофенаку натрію на 5 добу спостереження. Отже, диклокор є перспективним препаратом для подального дослідження.