Розглянуто теоретичні аспекти естетики визначного німецького поета Й.В.Гете (1749 - 1832 рр.) на основі теоретичних джерел і документального матеріалу, доведено її приналежність до філософсько-естетичної доби І.Канта. Проаналізовано єдність естетичного розвитку поета.

Рассмотрены теоретические аспекты эстетики известного немецкого поэта Й.В.Гётэ (1749 - 1832 гг.) на основе теоретических источников и документального материала, доказана ее принадлежность к философско-эстетической эпохе И.Канта. Проанализировано единство эстетического развития поэта.

Розглянуто основні літературні явища епох античності, середніх віків, Відродження, періодів XVI, XVII, XVIII та початку ХІХ ст. в їх органічному історичному зв'язку та взаємопереходах, розкрито їх естетичну основу. Висвітлено ідейно-тематичний зміст і поетику літературних джерел, встановлено зв'язки зі світоглядним життям епох. Проаналізовано творчість письменників бароко, а також Ж.Б.Мольєра, Й.В.Гете.

Рассмотрены основные литературные явления эпох античности, средних веков, Врзрождения, периодов XVI, XVII, XVIII и начала ХІХ ст. в их органической исторической связи и взаимопереходах, раскрыта их эстетическая основа. Освещено идейно-тематическое содержание и поэтика литературных источников, установлены связи с мировоззренческой жизнью эпох. Проанализировано творчество писателей барокко, а также Ж.М.Мольера, Й.В.Гете.

Розглянуто основні аспекти гносеологічного, естетичного й етичного вчення І. Канта відповідно до програми магістерського курсу "Німецький романтизм".

Розглянуто основні аспекти естетичного вчення Ф. В. фон Шеллінга, зокрема його теорію міфу, відповідно до програми магістерського курсу "Німецький романтизм".

Проведено дослідження "Фауста" Гете з погляду кантіанської філософсько-естетичної парадигми. Розглянуто спорідненість твору з магістральними пошуками в гносеологічній, етичній, естетичній, художній царинах доби. Відзначено, що "містеріальність" "Фауста" виявляється в пориві героя до "нового життя" через подолання принад "емпіричної" моралі, яку втілює Мефістофель. Міфологічний субстрат розкривається як відтворення поетом життя природи в усьому її багатстві, розмаїтості, чудесах і комізмі. Утопію у творі потрактовано як ідею повернення людини до мислимої повноти духовного існування в єдності природи та культури. "Фаустінську" істину пов'язано з проблемою естетичного й етичного самовизначення особистості, її свободи. Для з'ясування жанрово-композиційної, загально-стильової своєрідності введено поняття "містеріального полістилізму". Досліджено специфіку комічного, міфологічну типологію головних персонажів. По-новому пояснено "складні місця" твору.

Зазначено, що сучасна теормінологія, що бере початок з XVIII ст., виявляє свої недоліки в тих дослідженнях історичного характеру, де відбувається її модернізація, знеособлення чи повне стирання конотацій. Розглянуто естетичну та понятійну системи німецького романтизму як відправного пункту естетичної та теоретичної системи. Теоретичні поняття, що за багато років зазнали чимало змін, модифікацій та плутанини, пояснено не механічною аплікацією старого терміна, а переробленням й осмисленням самого живого художнього досвіду.

Проведено комплексний семантико-структурний аналіз провідних концептів творчості Ф. Геббеля, простежено її інтертекстуальні зв'язки з поетикою німецької драматургії XIX ст. Узагальнено й систематизовано літературознавчі та філософські підходи до проблеми функціонування міфологічного модусу в динаміці культури. Досліджено естетику міфу в німецьких мислителів XIX ст. Розкрито сутність і механізми трансформації міфопоетичних парадигм і специфіку їх вияву в літературі зазначеного періоду. Охарактеризовано специфіку творення індивідуально-авторського міфу. Своєрідність міфопоетичних парадигм у творчості Ф. Геббеля простежено на різних текстових рівнях (сюжети, мотиви, символи, образи, архетипні комплекси).

Розглянуто естетичні та художні пошуки у Німеччині на рубежі XVIII - XIX ст. з метою відновлення "універсальних" стилів минулого (античності, високого середньовіччя, бароко) і подолання процесу "партикуляризації" художньої творчості.

Рассмотрены эстетические и художественные поиски в Германии на рубеже 17-18 вв. с целью воссоздания "универсальных" стилей прошлого (античности, Высокого средневековья, Барокко) и преодоления "партикуляризации" художественного творчества.

The paper considers the aesthetic and artistic quests in Germany at the break of the 17th -18th centuries with the goal of reconstruction of universal styles of the past (Antiquity, High Middle ages, Baroque) and overcoming the process of "particularization" of creative work.

Подано визначення театральності як драматургічного принципу в драмах, поезії та прозі Гете. Розкрито прийоми театральності, використані у "Фаусті", серед яких предметно-видовищна деталь, музично-стильовий контраст, масові сцени, а також розглянуто роботу над ремарками у творі як шлях до створення театральності.

Дано определение театральности как драматургического принципа в драмах, в поэзии и прозе Гете. Раскрыты приёмы театральности, использованные в "Фаусте", среди которых предметно-зрелищная деталь, музыкально-стилевой контраст, массовые сцены, а также работа над ремарками в произведении как путь к созданию театральности.

The definition of theatrics as a dramaturgical principle in dramas as well as in poetry and prose of J.W. Goethe is given in the article. Such methods of the theatricality as object-vision detal, the music-style contrast and the mass scenes are exposed in "Faust". The work at stage direction in the text as the way to theatrics creation are studied as well.

Розкрито історію окремих термінів сучасного літературознавства, започаткованих німецькими романтиками, їх трансформацію в подальшій науковій практиці.

Исследована история отдельных терминов современного литературоведения, введённых в научный оборот немецкими романтиками, их трансформация в дальнейшей научной практике.

The article analyses the historic development of specific terms of modern literary criticism, inroduced by the German romantics, and their transformation in further scientific practice.

Розкрито образ музики в романі Г. Гессе "Гра в бісер". З'ясовано питання: що слугувало як акустичний прототипо "касталійської музики"; у чому естетична суть касталійської "гри в бісер" і який її зв'язок з естетикою єнського романтизму; у чому полягає "ізоморфність" касталійського способу життя, звучання касталійської музики та специфічного тону розповіді про життя головного персонажа; які історичні події лежать в основі політико-релігійно-естетичної утопії в романі. Гессе робить драматичну проекцію в майбутнє й розкриває драматичні вади "модерністичного проекту" німецьких романтиків на межі XVIII - XIX ст. Ця утопія передбачала створення засобами мистецтва та вільного філософування нової інтелектуальної раси в Європі, що мала втілити ідеал духовної повноти існування людини, як її задумала природа. Романтики вірили, що "проект" покладе початок "тисячолітнього рейху" краси, віри і права (Новаліс).

Прийняті в науці уявлення про грецький міф гіпотетично розглядаються як не автентична картина давнини, а як філософський конструкт, розроблений ранніми німецькими романтиками на основі кантіанського дискурсу. У ньому міфо-нарація розумілася як спосіб ментальної трансформації ворожого оточення (що його втілював обряд принесення людини в жертву) в плані його гуманізації, естетизації, героїзації, інтелектуалізації; цільність індивідуального існування - як сукупність природи, соціуму та індивіда; занурення в "міфо-середовище" - як умова такої єдності. Простежена подальша еволюція міфу, зумовлена цивілізаційними зрушеннями в Європі, які "фрагментизували" людську одиничність і зруйнували первісну єдність міфосвідомості; а це кінець кінцем визначило для міфу вузьку нішу в комерційно-гедоністичному просторі й перетворило його на збаналізовану наративну матрицю.

У статті об'єкти уваги поета-мандрівника класифікуються по-новому й розкриваються як тотожність природно-географічних, історико-археологічних і суто людських явищ. Обстояно думку, що мандрівкою в Італію почався шлях Гете до "веймарської класики", на відміну від поширеного погляду, нібито вона стала відправною точкою для поетового "класицизму". Естетика Гете, орієнтуючись загалом на постулат Вінкельмана про "шляхетну простоту та спокійну велич", намагається піднятися до сучасніших уявлень модерної естетики, зокрема в понятті врівноваженої суперечливості, проте зупиняється на шляху до Гегелевих категорій.