Проаналізовано соціально-епідеміологічні особливості у моряків, хворих на мікст-інфекції (сифіліс, гонорею та трихомоніаз). Моряки всіх підрозділів ЧМП, які хворі на сифіліс, є контингентом ризику щодо інфекцій сечостатевого тракту. Інфікування моряків залежить від виду флоту, професійної орієнтації, віку та статі, сімейного стану, сезонності, адаптивних змін у період плавання тощо. Захворюваність на мікст-інфекції моряків суховантажного флоту в 1,8 рази вища, ніж у моряків пасажирського флоту. Внутрішні "проблемні" групи серед моряків - матроси та машинна команда, а серед берегових підрозділів - робітники. Виявлено різноманіття комбінацій асоціювання мікроорганізмів у випадку мікст-інфекцій у моряків. Клініка сифілісу на фоні супутніх урогенітальних інфекцій (СУГІ) у хворих моряків проходила складніше. Виявлено та проаналізовано порушення імунної системи в патогенезі мікст-інфекцій у моряків. Розроблено та впроваджено у практику суднової медицини комплексну специфічну терапію сифілісу на СУГІ з застосуванням імунокоректора (естифану), у випадку хронічного гонорейно-трихомонадного уретриту в чоловіків додатково застосовано магнітоелектрофорез за допомогою апарата АЕМТ-1. Виділено імунологічні показники (Т-лімфоцити, Ig M, Ig G), як додатковий критерій оцінки проведеної терапії.

Досліджено токсичний потенціал стафілококового токсину в розчиненнях (-8)lg, (-4)lg і (-2)lg на підставі вивчення впливу токсину на фагоцитоз, секрецію, метаболічний статус і апоптоз моноцитів і нейтрофілів периферійної крові людини in vitro. Показано дозозалежну дію стафілококового токсину на фагоцитарну активність, секрецію медіаторів, активність перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ), ферментативну систему антиокиснювального захисту (АОЗ), систему циклічних нуклеотидів і морфологічний статус нейтрофілів і моноцитів. Досліджено ефективність інактивації стафілококового токсину у розчиненні (-2)lg розчинами 5 % оцтової кислоти, 3 % перекису водню та їх сумішшю. Встановлено, що найбільш повна інактивація стафілококового токсину, яка супроводжується абсолютною втратою його негативного впливу на моноцити та нейтрофіли, спостерігається за обробки токсину сумішшю 5 % оцтової кислоти та 3 % перекису водню, чого не відбувається за їх окремого застосування.