Розглянуто теоретичні питання національної своєрідності архітектури в генезисі. Досліджено історіографічний матеріал, запропоновано періодизацію теорії, її особливості. Визначено чинники, що впливали на формування теоретиних узагальнень у кожний період розвитку, а також взаємовплив теорії та практики. Порівняно чинники та теоретичні узагальнення для всіх періодів та визначено тенденції розвитку теорії архітектури та практики. Розкрито національні ознаки української архітектури, які витримали апробацію протягом XX ст. і можуть бути застосовані в подальшій архітектурній практиці.

Установлено характер рецепції О. Олесем літератури західноєвропейського символізму. З'ясовано двопланову структуру образного світу митця, його уявлення про зв'язок Краси та Зла, розвиток ними опозицій поет / народ - поет / юрба та появу декларативних маніфестацій "поет-аутсайдер" і "проклятий поет" через відчутні мотиви ескапізму у ліриці доеміграційного періоду. На теоретичному рівні визначено іманентні константи поняття "національне підсвідоме" з проекцією їх функціонування у драматичній поемі О. Олеся "Над Дніпром". У процесі зіставленого вивчення драматургічного доробку українського письменника та західноєвропейських митців кінця XIX - початку XX ст. диференційовано наявні в їх творах візійні форми (візія-сон, візія-марення, візія-забуття), що визначають специфіку символістського типу художнього мислення кожного з авторів. Виокремлено "гіпнагогічні об'єкти", що виконують у тексті роль репрезентантів надреального світу підсвідомості. У компаративному аспекті досліджено смислове наповнення опозицій сакральне / профанне у художньому просторі драматичного твору О. Олеся "Над Дніпром" і творів його західноєвропейських попередників.

Висвітлено типологічні, архітектурно-просторові та сутнісні характеристики взаємодії архітектурних просторів, сучасного мистецтва та новітніх технологій (НТ). Розкрито закономірності формування суспільного простору й особливості процесів змін культурного пейзажу та семантичної мутації середовища на основі впливу інформаційно-комунікаційних технологій, які призводять до фундаментального переосмислення, визначення й організації простору у контексті соціокультурних трансформацій. Увагу приділено питанням переосмислення функціонування суспільного простору за умов парадигматичних змін світової глобалізації, з залученням досліджень практики соціальної скульптури та методів public art з використанням НТ.