Описано обладнання та інструментарій, необхідні у процесі виконання операцій з приводу артеріальних аневризмів головного мозку. Розглянуто види доступів до артеріальних аневризм головного мозку, інтраопераційні ускладнення.

Энцефалоангиосцинтиграфия может быть рекомендована для оценки полноты выключения артериовенозной мальформации (АВМ), после чего у большинства больных наблюдалось общее нарастание объемного мозгового кровотока (pОМК) в полушариях головного мозга. Межполушарная асимметрия кровотока после хирургического лечения выравнивается за счет нарастания pОМК в полушарии с АВМ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.703.6

Рубрики:

Аневризми

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.703.6-59

Рубрики:

Аневризми

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.17

Рубрики:

Хірургічна патологія судин

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрен опыт лечения множественных аневризм у 291 пациента. Частота субарахноидального кровоизлияния вследствие разрыва множественных аневризм сосудов головного мозга составляет от 3 до 34 % всех случаев острого нарушения мозгового кровообращения. Проблема хирургического лечения заболевания сохраняет свою актуальность в связи с трудностями диагностики, раннего выявления источника геморрагии, выбора метода и тактики оперативного вмешательства, а также в связи с худшими результатами по сравнению с операциями при одиночных аневризмах, растущей частотой выявления множественных аневризм.

Отмечено, что субарахноидальное кровоизлияние вследствие разрыва множественных аневризм сосудов головного мозга составляет от 3 до 34 % всех случаев острого нарушения мозгового кровообращения. Хирургическое лечение данного заболевания является актуальной проблемой в связи с трудностями диагностики, выбора метода и тактики оперативного вмешательства, худшими его результатами в сравнении с операциями по поводу одиночных аневризм, возрастанием числа больных. Методика эндоваскулярной эмболизации аневризмы спиралями играет важную роль в комбинированном лечении множественных аневризм в случае их неблагоприятной для микрохирургического лечения локализации. Освещен опыт комбинированного лечения множественных аневризм у 89-ти пациентов.

Артеріовенозні мальформації (АВМ) - одне з найчастіших судинних уражень головного мозку, яке у більшості випадків проявляється внутрішньочерепними крововиливами та епілептичними нападами. Лікувальна тактика АВМ головного мозку залежить від їх локалізації, розмірів, особливостей васкуляризації та клінічного перебігу хвороби. Мета роботи - оцінка ефективності гамма-ніж операцій у хворих із АВМ головного мозку. Наведено результати стереотаксичної радіохірургічної гамма-ніж операції 72 хворих із АВМ головного мозку. У 6 випадках гамма-ніж операція проведена у два етапи. Внутрішньочерепні крововиливи мали місце у 49, епілептичні напади - у 18, інша симптоматика - у 5 хворих. Тривалість післяопераційного спостереження становила 1,5 - 10 років. Контрольна церебральна ангіографія проведена у 44, магнітно-резонансна ангіографія - у 27 хворих. У 69 хворих відзначено облітерацію АВМ: тотальну - у 52 (75 %), субтотальну - у 17 (25 %). Показано, що у хворих із тотальною облітерацією розміри вузла АВМ були достовірно меншими, а доза опромінення - достовірно більшою у порівнянні із пацієнтами із субтотальною облітерацією. У 6 (8 %) хворих виник внутрішньочерепний крововилив після радіохірургічної операції. У 14 (78 %) із 18 хворих, у яких єдиним проявом АВМ були епілептичні напади, останні після гамма-ніж операції припинилися або їх частота значно знизилася. Зроблено висновок, що гамма-ніж операція - ефективний і безпечний метод лікування АВМ головного мозку - може використовуватися у разі високого ризику ускладнень під час проведення мікрохірургічних та ендоваскулярних втручань.

Мета роботи - розробка схеми реваскуляризації каротидного басейну у разі атеросклеротичних стенозів екстракраніальних сегментів сонних артерій. Проаналізовано хірургічне лікування 94 хворих з атеросклеротичними ураженнями екстракраніальних сегментів внутрішніх сонних артерій (ВСА), 104 операції імплантації стента у ВСА. У 10 пацієнтів виконано двобічне поетапне стентування. Як основні діагностичні методи використано: ультразвукове дослідження судин голови та шиї з дуплексним скануванням і селективну ангіографію. Найчастіше нереброваскулярні ускладнення розвивалися в пацієнтів з гіпоехогенним типом атеросклеротичної бляшки (АСБ) або з наявністю виразки на поверхні АСБ. Предикторами виникнення інсульту в найближчому післяопераційному періоді слугують гетерогенна гіпоехогенна структура АСБ і виразка поверхні АСБ. У 2 спостереженнях, де сталися інсульти, у пацієнтів була гіпоехогенна бляшка, у 3 випадках - АСБ з виразкою на поверхні. Висновки: оптимальними умовами для виконання каротидного стентування слід вважати наявність у хворого ізоехогенної, гомогенної або гетерогенної гіперехогенної атеросклеротичної бляшки без виразок на поверхні.

В клінічній картині САК внаслідок розриву аневризми виділяють 2 періоди. Гострим періодом крововиливу слід вважати 21 добу після крововиливу, холодний період - після 21 доби від початку захворювання. За даними різних авторів частота аневризм перикальозної артерії серед всіх інтракраніальних аневризм складає від 2 до 7 %, або 69 - 82 % від числа всіх дистальних аневризм судин головного мозку. Мета дослідження - визначити особливості хірургічного лікування хворих з аневризмами перикальозної артерії та проаналізувати фактори, які впливають на результати хірургічного лікування. Роботу виконано на основі аналізу результатів обстеження та лікування 48 хворих з аневризмами дистальних сегментів передньої мозкової артерії, які знаходились на лікуванні в Інституті нейрохірургії за період з 1998 по 2011 рр. Жінок було 29, чоловіків 19, віковий діапазон коливався від 24 до 75 років. Майже в 100 % випадків дебют захворювання проявлявся типовою картиною САК із загальномозковою та менінгіальною симптоматикою. Аналіз результатів лікування хворих показав, що основним методом лікування хворих з аневризмами перикальозної артерії є хірургічний метод, спрямований на виключення аневризми з кровоплину. Серед 48 прооперованих померло 6 хворих. Результати лікування хворих, оперованих з приводу аневризм перикальозної артерії, залежать перш за все від передопераційного стану хворого, особливостей операції та розвитку післяопераційних ускладнень (церебральних і соматичних). Висновки: вдале проведення оперативного втручання нівелює ризик повторного крововиливу, який найбільш часто спостерігається у перші 2 тижні після розриву (15 - 20 %), та супроводжується високою летальністю (40 - 50 %). Після кліпування аневризми полегшується лікування судинного спазму, оскільки виникає можливість проведення гіпердинамічної терапії, без ризику повторного розриву.

Мета роботи - визначити характерні клінічні вияви аневризм дистальних сегментів передньої мозкової артерії (ПМА) в гострий період їх розриву та методи їх діагностики. Проаналізовано результати обстеження 54 хворих з артеріальними аневризмами дистальних сегментів ПМА в гострий період їх розриву, які перебували на лікуванні в Інституті нейрохірургії імені акад. А. П. Ромоданова НАМН України у період з 1998 до 2013 рр. Основним клінічним виявом розриву артеріальних аневризм дистальних сегментів ПСА у гострий період їх розриву є субарахноїдальний крововилив. Всім хворим проведено комп'ютерну томографію (КТ) головного мозку, за результатами якої у 15 випадках діагностовано субарахноїдальний, у 22 - субарахноїдально-паренхіматозний, у 10 - субарахноїдально-паренхіматозно-вентрикулярний, у 2 випадках - субарахноїдально-вентрикулярний крововилив, Висновки: основний метод діагностики аневризм ПМА - церебральна ангіографія. Високоінформативними методами також є КТ та її поєднання з ангіографією, магнітно-резонансна томографія головного мозку.

Описано випадки ендоваскулярного хірургічного лікування гігантських артеріальних аневризм (ГАА) внутрішньої сонної артерії різної етіології шляхом імплантації flow-diverter стента Silk, як приклад застосування новітньої технології у лікуванні ГАА головного мозку. Результати хірургічного лікування - від задовільних до летальних, за умови адекватного виконання хірургічного втручання та відсутності інтраопераційних ускладнень. Методика потребує подальшого дослідження її ефективності та впровадження в хірургічну практику.

Останнім часом прогресивно розвиваються методи інтервенційної хірургії, які сприяють впровадженню методики ангіопластики і стентування сонних артерій (ССА). Стентуванням називається встановлення у звужену частину артерії стента, який являє собою металеву трубочку, що складається з комірок. Мета роботи - порівняння ефективності та безпеки 2-х видів хірургічних втручань КЕ та ССА у групі хворих з мультифокальними оклюзійно-стенотичними ураженнями брахіоцефальних артерій. Протягом 2006 - 2013 рр. обстежено, проліковано та проведення вивчення катамнезу 176 пацієнтів (154 чоловіки та 22 жінки) віком від 48 до 85 років, із симптомними стенозами іпсилатеральної брахіоцефальної артерії 50 % і більше та асимптомними більше 70 %. У найближчому післяопераційному періоді в обох групах хворих ознак наростання вогнищевого неврологічного дефіциту виявлено не було. Були відсутні статистично значимі відмінності параметрів NIHSS, індексу Бартел, ступеня інвалідизації за Ранкін у хворих обох груп на 2-у добу та через 1 міс після втручання. Через 1 рік після хірургічного втручання значущих відмінностей параметрів NIHSS також не було виявлено в обох групах у пацієнтів з монофокальним оклюзійно-стенотичним ураженнням. У другій групі пацієнтів відмічено покращання життєдіяльності та зменшення кардіоваскулярного ризику в порівнянні з пацієнтами першої групи. Висновки: післяопераційна, а також віддалена оцінка результатів КЕ і ССА не показала статистично достовірних переваг одного із зазначених методів КЕ і ССА у групі хворих з монофокальним оклюзійно-стенотичним ураженням, і мають однакову ефективність і безпеку. На відміну від групи хворих з мультифокальними оклюзійно-стенотичними ураженням метод стентування є більш ефективним, так як надає змогу коригувати стенотичні ураження декількох брахіоцефальних басейнів односесійно, з короткою тривалістю блокування мозкової перфузії та з меншим медикаментозно-наркозним навантаженням для хворого.

Ураження 2-х артеріальних басейнів і більше зустрічається близько у 65 % хворих. Частота коронарної патології у пацієнтів з симптомами судинно-мозкової недостатності, зумовленої атеросклеротичними оклюзійно-стенотичними ураженнями, становить, за даними різних авторів, понад 50 %, причому часто коронарний атеросклероз перебігає малосимптомно. Мета дослідження - вивчити результати хірургічного лікування у разі оклюзійно-стенотичних уражень сонних артерій у хворих із супутньою оклюзійно-стенотичною патологією коронарних артерій в динаміці та розробити тактику лікування. Проведено аналіз етапного хірургічного лікування 78 пацієнтів з поєднаною оклюзійно-стенотичною патологією сонних і коронарних артерій, яким планували або вже провели хірургічні операції на судинах серця за період з січня 2008 по грудень 2013 р. Прооперовано 78 (100 %) пацієнтів, 10-тьом (12,8 %) з них проведено каротидну ендартеректомію (КЕА). А 68-ми (87,2 %) - ендоваскулярне стентування сонних артерії (ССА). Пацієнтів розподілили на 2 групи. Перша група 53 (67,9 %) пацієнти - яким проведено спочатку хірургічні втручання на сонних артеріях (ССА або КЕА), а пізніше операції на коронарних артеріях (СКА або АКШ). Друга група - 25 (32,1 %), яких оперовано в зворотній послідовності: спочатку за методом СКА або АКШ, а потім - ССА або КЕА. Кращі результати було відзначено в першій групі хворих а саме: відмічено покращання життєдіяльності та зменшення кардіоваскулярного ризику в порівнянні з пацієнтами другої групи. Висновки: показано, що ендоваскулярні поетапні втручання у хворих з 2-х басейновими ураженнями артеріального русла (сонні та коронарні артерії) можуть стати альтернативою традиційним хірургічним операціям, в ряді випадків - єдиним методом завдяки короткій тривалості блокування мозкової перфузїї та меншим медикаментозно-наркозним навантаженням для хворого. Ендоваскулярним втручанням на сонних артеріях слід віддати перевагу за наявності уражень, які анатомічно тяжко доступні для KEA оклюзії контралатеральної сонної артерії, або значних змін артерій вертебро-базилярного басейну, за стенозів нестеросклеротичного походження, рестенозів після операцій та у разі тяжких супутніх захвоювань. Черговість етапів проведення інтервенційних операцій вимагає уточнення, що можливе з нагромадженням клінічного матеріалу, та вивчення віддалених результатів.

У 36-ти хворих у гострому періоді розриву внутрішньочерепної артеріальної аневризми визначали вміст C-реактивного протеїну (CРП) у сироватці крові. Він був значно більший, ніж у контрольній групі, перевищував 10 мг/л у 1 - 4-ту добу захворювання. Рівень CРП різнився залежно від тяжкості церебрального вазоспазму (ЦВС), встановленого за даними ультразвукового дослідження. За вираженого ЦВС у більшості хворих рівень CРП у сироватці крові перевищував 10 мг/л, а також зберігався підвищеним у спинномозковій рідині (СМР) на 7 - 10-ту добу захворювання на відміну від цього показника у пацієнтів за помірно вираженого ЦВС або без такого. У хворих за тяжкої інвалідизації або тих, які померли, рівень CРП був достовірно вищим.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р636.770.36

Рубрики:

Хірургічне лікування аневризм головного мозку

Шифр НБУВ: Ж100899 Пошук видання у каталогах НБУВ