Зазначено, що хронічний перебіг інфекційного процесу та розвинення остеомієліту пов'язані з формуванням вторинного постінфекційного імунодефіциту, зумовленого як імунодепресивним впливом мікробних збудників, так і особливостями імунологічної реактивності організму-хазяїна. Вивчено ефективність бактеріофагів та імуномодуляторів у комплексному лікуванні хворих з посттравматичними гнійними ускладненнями віком від 16 до 70 років з контингенту Наукового центру травматології та ортопедії ім. О. Г. Гудушаурі. За допомогою клінічних, рентгенологічних, клініко-лабораторних, біохімічних та імунологічних методів вивчено такі групи факторів: вік, строки маніфестації інфекції, клінічні та бактеріологічні показники, методи і результати лікування - всього 348 факторів. Достовірні відмінності поміж групами розраховано за допомогою непараметричного методу з використанням И-критерію Вілкінсона - Манна - Уітні, кореляційний аналіз проведено за допомогою методу Спірлина, регресійний аналіз - за допомогою методу бінарної логістичної регресії. Аналіз даних виконували за допомогою пакета прикладних програм SPSS 11.5. Вивчення застосування бактеріофагів та імуномодуляторів у поєднанні зі звичайно вживаним курсом антибіотикотерапії й оперативним лікуванням показало, що використання бактеріофагів та імуномодуляторів у комплексному лікуванні хворих з посттравматичними гнійними ускладненнями зменшує частоту ускладнень і несприятливих наслідків лікування. Розраховано коефіцієнти регресії; за допомогою рівняння регресії можна розрахувати прогноз лікування з урахуванням застосування імуномодуляторів і бактеріофагів.

Для вивчення клітинної та гуморальної імунної відповіді у разі післятравматичних гнійних ускладнень комплексно обстежено 57 пацієнтів з відкритими переломами нижніх кінцівок з групи ризику (забруднення рани) через один (до лікування) і три тижні після травми. В групі хворих без гнійних ускладнень (35 пацієнтів) протягом першого тижня на тлі збільшення рівня антимікробних та антитоксичних антитіл відзначено зменшення значень майже всіх імунологічних показників, що через 3 тижні наближаються до норми. У випадку розвинення гнійних ускладнень (22 пацієнти) показник T-клітинного імунітету ще більше знижується на 21-у добу. Виражене зменшення значень цих показників упродовж першого тижня після травматичного періоду свідчить про реальну загрозу розвинення гнійно-запальних ускладнень. Імунологічні показники корелюють з титрами антимікробних та антитоксичних антитіл.

Вивчено ефективність застосування імуномодуляторів у комплексному лікуванні хворих на остеомієліт. Обстежено групу з 63-х хворих з гнійним ускладненням стафілококової етіології з контингенту НМС м. Тбілісі. Пацієнти рандомізовані у двох групах, 38 з них проліковано традиційним способом, а 25 - аналогічних за нозологічною належністю, статтю, віком, крім стандартних методів, проліковано імуномодуляторами. Контрольну групу склали 22 практично здорові людини, аналогічні за віком і статтю. У хворих на остеомієліт виявлено достовірне збільшення титрів антимікробних та антитоксичних антитіл (АМАТАТ), зниження CD3, CD4 і CD8, збільшення CD19, збільшення IgG та зниження IgA і IgM. Після застосування препарату відбувалося значне зниження титрів АМАТАТ, значно підвищилися CD3, CD4, CD8, знизилися показники CD19, наблизились до норми IgG, IgA, IgM. Відносний ризик незадовільних результатів RR = 0,23, 95 % CI:0,10 - 0,57, зниження відносного ризику ARR = 0,77, 95 % CI:0,43 - 0,90, зниження абсолютного ризику RRR = 0,43, 95 % CI:0,21 - 0,65; NNT = 2,33, число пацієнтів, яких необхідно лікувати для одержання одного позитивного результату, - 95 % CI:1,54 - 4,85.