Проаналізовано законодавчу базу для розвитку фізичного виховання населення Буковини на прикладі закону про Будинок народної культури від 3 листопада 1921 р.

Проанализирована законодательная база для развития физического воспитания населения Буковины на примере закона про Дом народной культуры от 3 ноября 1921 г.

The author analyses a legislative atmosphere for development of physical education of the population of Bukovina on an example of the law about the House of national culture from November, 3, 1921.

Розглянуто організаційно-педагогічні засади управління системою фізичного виховання школярів на Буковині у другій половині XIX - на початку XX ст. Проаналізовано основні етапи впровадження фізичного виховання школярів у систему освіти регіону як особливий організаційний процес. З'ясовано, що організаційна структура управління системою фізичного виховання школярів регіону даного періоду мала лінійний багаторівневий характер і здійснювалась на базі взаємодії двох чинників: державного та громадського. До наукового обігу введено нові історико-педагогічні факти: проект створення центрального відомства з фізичного виховання шкільної молоді в краї та філії Олімпійського комітету, а також організацію Буковинської спілки вчителів гімнастики. Розглянуто механізм управління фізичним вихованням, охарактеризовано практичні дії, засоби та стимули, за допомогою яких органи управління впливали на процеси розвитку системи фізичного виховання школярів Буковини. Визначено цілі, принципи, форми, методи та функції управління фізичним вихованням школярів. Висвітлено перспективи впровадження ефективних управлінських рішень досліджуваного періоду в сучасні загальноосвітні заклади України.

Розглянуто погляди А. Волошина на необхідність та обов'язковість фізичного виховання молоді, проаналізовано погляди педагога та громадського діяча О. Поповича. Показовою щодо теми дослідження вважаємо працю вчителя гімнастики Франца Грілліча в державному навчальному педагогічному закладі м. Чернівці. Практик із багаторічним стажем роботи в народних школах, він упродовж десяти років вивчав досвід фахівців із різних регіонів імперії, своїх колег, збирав матеріал для посібника саме з метою оприлюднення на регіональному рівні.

Висвітлено теоретичні засади тренування дівчат і жінок, охарактеризовано фізіологічні особливості жіночого організму. Розкрито основні завдання лікарсько-педагогічного контролю, наведено тести функціональної діагностики. Виокремлено вплив гормоноальної системи на ефективність тренувальної та змагальної діяльності. Значну увагу приділено загальній, спеціальній та техніко-тактичній підготовці жіночих команд в залежності від окремих фаз оваріально-менструального циклу (ОМЦ).

Розглянуто деякі аспекти використання танцю живота як інноваційної технології у фізичному вихованні сучасних дітей і молоді. Проаналізовано історію виникнення танцю, охарактеризовано сучасні стилі бейліденсу, використання в них елементів фольклору, обгрунтовано значення костюма в танці. Значну увагу приділено використанню танцю живота на заняттях з фізичної культури, акцентовано на професіональній підготовці викладача фізичної культури до занять бейліденсом.

Модернізація українського соціуму постає як практична потреба конкурентоспроможного входження до світового соціокультурного простору. Тому для всіх освітян та фахівців галузі стає актуальною потреба глибокого реформування фізичного виховання підростаючого покоління. У цьому сенсі актуальною постає проблема вивчення теорії й практики фізкультурної освіти в країнах Європи. Мета дослідження - проаналізувати зміст "Енциклопедії фізичного виховання й спорту в Румунії" першого та другого видання з метою використання ідей популяризації фізичного виховання й спорту серед всіх верств населення. Матеріалами визначені томи вищеозначеної енциклопедії першого та другого видань. Для реалізації мети дослідження використано комплекс методів дослідження: загальнонаукові, конкретно-наукові, конкретно-історичний, проблемно-хронологічний тощо. "Енциклопедія фізичного виховання й спорту в Румунії" стала, за твердженням румунських науковців, найпотужнішим довідковим галузевим виданням у європейському просторі на цей момент. У 2002 р. така праця надрукована за ініціативи та підтримки Міністерства молоді і спорту країни. Зміст трьох перших томів другого видання представив історію національних федерацій із різних видів спорту, IV і V презентують аспекти історії фізичного виховання й спорту в регіональному контексті. Том VI містив аналіз спорту вищих досягнень в Румунії. Одним із найзмістовніших стає VII том, у ньому вміщено матеріали про систему фізичного виховання Румунії різних історичним періодів, її генезу. Висновки: отже, "Енциклопедія фізичного виховання й спорту в Румунії" виокремлена як одне зі значних довідкових видань у сфері фізичної культури та спорту в сучасному європейському просторі. Авторами енциклопедії зібрано потужний матеріал, що стосувався системи фізичного виховання Румунії, організаційних структур і специфіку їх діяльності, процесу впровадження фізичного виховання у військову підготовку, у програми університетів; представлено оригінальні досягнення науковців країни.

Модернізація українського соціуму постає як практична потреба конкурентоспроможного входження до світового соціокультурного простору. Тому для всіх освітян та фахівців галузі стає актуальною потреба глибокого реформування фізичного виховання підростаючого покоління. У цьому сенсі актуальною постає проблема вивчення теорії й практики фізкультурної освіти в країнах Європи. Мета дослідження - проаналізувати зміст "Енциклопедії фізичного виховання й спорту в Румунії" першого та другого видання з метою використання ідей популяризації фізичного виховання й спорту серед всіх верств населення. Матеріалами визначені томи вищеозначеної енциклопедії першого та другого видань. Для реалізації мети дослідження використано комплекс методів дослідження: загальнонаукові, конкретно-наукові, конкретно-історичний, проблемно-хронологічний тощо. "Енциклопедія фізичного виховання й спорту в Румунії" стала, за твердженням румунських науковців, найпотужнішим довідковим галузевим виданням у європейському просторі на цей момент. У 2002 р. така праця надрукована за ініціативи та підтримки Міністерства молоді і спорту країни. Зміст трьох перших томів другого видання представив історію національних федерацій із різних видів спорту, IV і V презентують аспекти історії фізичного виховання й спорту в регіональному контексті. Том VI містив аналіз спорту вищих досягнень в Румунії. Одним із найзмістовніших стає VII том, у ньому вміщено матеріали про систему фізичного виховання Румунії різних історичним періодів, її генезу. Висновки: отже, "Енциклопедія фізичного виховання й спорту в Румунії" виокремлена як одне зі значних довідкових видань у сфері фізичної культури та спорту в сучасному європейському просторі. Авторами енциклопедії зібрано потужний матеріал, що стосувався системи фізичного виховання Румунії, організаційних структур і специфіку їх діяльності, процесу впровадження фізичного виховання у військову підготовку, у програми університетів; представлено оригінальні досягнення науковців країни.

Висвітлено організаційно-правові основи фізичної культури та спорту України. Розкрито особливості законодавчого регулювання відносин в сфері професійного спорту. Увагу приділено системі державного регулювання в зазначеній сфері. Подано інформацію про громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості.

Проаналізовано організаційно-педагогічні, теоретичні та методичні аспекти фізичного виховання дітей та молоді Буковини в різні історичні періоди. Узагальнено наукові підходи до характеристики методів і форм фізичного виховання в закладах освіти краю, зокрема школах та Чернівецькому університеті. Розглянуто нормативно-правову базу забезпечення фізичного виховання в краї, проаналізовано систему освіти як адресат його впровадження. Наголошено на цінності історичного досвіду регіону у фізичному вихованні підростаючого покоління. Виокремлено характеристику концептуальних основ фізичної культури та фізичного виховання як базис формування сучасного студента. Схарактеризовано систему підготовки фахівців галузі: учителів фізичної культури, тренерів та інструкторів для громадських товариств.

Навчальний посібник присвячено історії сгановлення і розвитку фізичної культури і спорту на різних етапах розвитку суспільства — з часів виникнення до сьогодення. Особливої уваги приділено формуванню, розвитку та функціону¬ванню систем фізичного виховання, міжнародного спортивного руху.

Фізкультурна освіта та фізичне виховання повинні відбуватися з урахуванням і на основі державних особливостей розвитку культури та спорту, що є системою орієнтирів і поглядів на роль, організацію та функціонування сфери вищезазначеної галузі на довгостроковий період з урахуванням розвитку держави та світового досвіду. Вивчення досвіду європейських країн у галузі фізичного виховання й спорту представлено низкою праць педагогів, фахівців галузі (Г. Арделеан, О. Цибанюк). Мета дослідження - проаналізувати особливості діяльності першого вищого навчального закладу для підготовки фахівців фізичного виховання та спорту в Румунії - Національного університету фізичного виховання та спорту в Бухаресті. Матеріали дослідження розділено на архівні, статистичні, нормативно-правові акти та наукові статті. Використано загальнонаукові - для обгрунтування актуальності, формулювання висновків; конкретно-наукові - для систематизації історико-педагогічної літератури; проблемно-хронологічний - для з'ясування генези змісту фізичного виховання й спорту в Румунії методи дослідження. Доведено, що першу спробу організації закладу для підготовки фахівців фізичного виховання в Румунії здійснив В. Бадулеску, який у 1920 р. створив у м. Клуж-Напока Інститут фізичного виховання. Державні інтереси призвели до переносу в 1922 р. закладу в столицю - м. Бухарест, проте зацікавленість підготовкою вчителів фізичного виховання (гімнастики) саме в регіоні Трансильванія спричинили створення кафедри фізичного виховання в місцевому університеті. Потрібно зазначити, що всебічна підтримка королівської родини, впливових діячів державного рівня та прийняття у 1923 р. "Закону про фізичне виховання" спричинили швидкий розвиток представницького фахового інституту. Подвійне підпорядкування інституту (Міністерству освіти та Міністерству оборони) одразу диференціювало 3 напрями підготовки студентів - педагогічний, військовий, аматорський. Національний університет фізичного виховання та спорту в Бухаресті пережив кілька хвиль змін у назві та структурі. Знаходимо в назві закладу різних часів визначення "національний", "вищий", що свідчить про статус закладу, який зберігається й тепер.

Проаналізовано особливості організації фізичного виховання учнів закладів освіти Румунії в різні історичні періоди. Окреслено на основі вивчення джерельної бази історіографію проблеми, обґрунтовано ступінь її дослідженості та визначено історичні передумови розвитку фізичного виховання на території Румунії. Визначено та схарактеризовано особливості підготовки фахівців галузі фізичного виховання в румунських закладах вищої освіти на різних етапах, розглянуто роль національної румунської гри ''Ойна'' у фізичному вихованні сучасної учнівської молоді країни.