Дан обзор распространенных системных средств для организации параллельных вычислений и их применения в САПР. Описаны результаты тестирования характеристик систем передачи сообщений и определен класс задач САПР, успешно решаемых на сетях ЭВМ.

Проведен обзор литературы с целью определения перспектив использования эпоксидных смол в качестве связующих для ремонтных полимеррастворов. Проведенные предварительные исследования и анализ литературы позволяет сделать вывод, что в качестве связующего для полимеррастворов, использующихся при ремонте и защите наружных железобетонных и каменных конструкций, целесообразно применять эпоксидные смолы, так как эти материалы обеспечивают долговечность при эксплуатации отремонтированного участка.

Досліджено питання розробки, оптимізації та створення модифікованих полімерних композицій на базі епоксидних смол для відновлення поверхні архітектруних елементів будівель і споруд. Теоретично обгрунтовано й експериментально підтверджено можливість поліпшення фізико-механічних характеристик полімерної композиції за допомогою використання модифікаторів та мікронаповнювача, який є відходом виробництва. Досліджено вплив мікронаповнювача та модифікаторів на властивості полімерного каменю на основі епоксидної смоли ЕД-22. Методом математичного моделювання визначено й експериментально підтверджено оптимальні співвідношення епоксидної смоли, наповнювача - пилу газоочистки виробництва феросиліцію (ПГВФ) та отверджувача - поліетиленполіаміну (ПЕПА) полімерної композиції. Експериментально визначено модифікатори розробленої полімерної композиції, якими є: діанова епоксидна, фенолоформальдегідна, кам'яновугільна смоли, амінний отверджувач (ПЕПА), наповнювач (ПГВФ), розчинник зі співвідношенням часток спирту й ацетону 1:1. Показано стабільний вплив модифікатора та наповнювача на властивості епоксидної полімерної композиції, які сприяють зниженню усадки, розсіюванню теплоти, що виділяється у процесі реакції твердіння, зрівнюють лінійне розширення смоли, поліпшують її механічні властивості та властивості захисного покриття під час експлуатації. Виявлено високу хімічну стійкість модифікованих полімерних композицій. Розроблено технологію виробництва модифікованої полімерної композиції на основі ЕД-22, доведено, що торкретування є найбільш ефективним способом її нанесення на поверхню, що ремонтується.

Запропоновано модифікацію паралельного блочно-діагонального методу з обрамленням розв'язку лінійних розріджених систем рівнянь для кластерів однопроцесорних комп'ютерів на локальній обчислювальній мережі. Досліджено прискорення рішення блочно-діагонального методу з обрамленням у разі збільшення кількості діагональних блоків з урахуванням властивостей розріджених матриць. Використано ефект надлишку в кластерному алгоритмі Санджовані - Вінсентеллі для рівномірного розподілу матриці на блоки відповідного розміру. Наведено новий ефективний алгоритм завантаження процесорів для паралельного блочно-діагонального методу з обрамленням.

Проаналізовано результати лікування 224-х хворих з обтураційною непрохідністю товстої кишки пухлинного генезу, які знаходились на лікуванні з 1995 до 2010 рр. На основі ретроспективного вивчення історій хвороб 100-та хворих з використанням сучасних методів статистичного аналізу розроблено прогностичну математичну модель ризику неспроможності швів товстокишкового анастомозу, за якою розрахована бальна шкала оцінювання ступеня ризику цього ускладнення. Виділено ступені ризику неспроможності товстокишкового анастомозу. На основі вивчення результатів лікування 124-х хворих у період з 2006 до 2010 рр. розроблено нові методи декомпресії зони швів кишкового анастомозу. Вивчено динаміку внутрішньокишкового тиску за використання різних методів декомпресії і доведено доцільність використання цих методів у клініці. Розроблені методи профілактики неспроможності швів міжкишкових сполучень дозволили покращити безпосередні результати лікування хворих з ускладненою формою колоректального раку шляхом зменшення кількості ускладнень з боку анастомозів у ранньому післяопераційному періоді.

Запропоновано метод архітектурної побудови SOA (System Oriented Architectures) із застосуванням парадигми керування потоками даних. Запропоновано метод графічного зображення потоку даних та їх обробки в складній SOA архітектурі, який надає можливість компіляції основних складових частин в програмний код і полегшує процес створення архітектури інформаційних систем та їх тестування.

Рецидиви епітеліального раку яєчників розвиваються в 60 % спостережень. Особливості клінічного перебігу вкрай ускладнюють вивчення механізмів розвитку рецидивів, можливості своєчасного виявлення прогресування захворювання і визначення оптимальної тактики лікування пацієнтів. Таким чином, проблема рецидивів раку яєчників потребує розробки надійної ранньої діагностики, моніторингу та лікування хворих даним видом пухлин. Проведено аналіз результатів діагностичних критеріїв обстеження хворих на рецидив раку яєчників. Встановлено, що чутливість ультразвукового методу діагностики рецидивів становить 88,1 %, специфічність - 75,5 %, точність - 82,5 %.

У процесі виконання даного дослідження вивчено комбіновані та розширені хірургічні втручання на ректосигмоїдному відділі товстої кишки, виконані як компонент вторинної циторедукції у разі рецидиву раку яєчників. Видалення відділу товстої кишки, ураженої рецидивною пухлиною, проводилося відповідно до принципів онкохірургії для первинних злоякісних новоутворень цієї локалізації. Медіана загальної та безрецидивної виживаності після вторинної хірургічної циторедукції склала 43 і 29 міс, відповідно. На показники виживаності впливали глибина інвазії рецидиву раку яєчників у стінку товстої кишки і наявність вторинного ураження лімфатичних вузлів.

Проаналізовано особливості клінічних проявів, діагностики та перебігу рецидиву раку яєчника залежно від тактики лікування, а також визначено особливості хірургічного лікування даної патології. Вперше було обґрунтовано розподіл очеревини на шість відділів, а також розроблено універсальну шкалу для оцінки перитонеального канцероматозу (CASPeR), яка враховує як анатомічні, так і хірургічні аспекти, що вигідно відрізняє її від існуючих аналогів. Вона може бути використана як предиктор оптимальної циторедукції. Вперше детально описано особливості хірургічних втручань при локалізації рецидивів в області тазу, враховуючи попередні втручання та онкологічну радикальність. Розроблено спосіб протезування зовнішньої клубової артерії з використанням аутотрансплантату та спосіб комплексного лікування рецидиву раку яєчника. Розроблено шкалу (SeCRiSROC) для оцінки ризику пацієнта, якому планується вторинна хірургічна циторедукція, з алгоритмом її подальшого застосування в клінічній практиці, яка дозволяє обґрунтувати доцільність або відмову від оперативного втручання для цих пацієнток.